Рішення

від 25.08.2020 по справі 910/7670/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.08.2020Справа № 910/7670/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7670/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП Енерджі"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

02 червня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 01.06.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП Енерджі" (відповідач) про стягнення 516 329,30 грн., з них: заборгованості по сплаті відсотків за використання кредиту - 514 754,10 грн. (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 10 копійок) та пені - 1575,20 грн. (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять гривень 20 копійок).

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії № 03/2019 від 29.03.2019 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 514 754,10 грн., що стало підставою для нарахування пені у розмірі 1575,20 грн. за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 року у справі № 910/7670/20 позовну заяву б/н від 01.06.2020 року Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП Енерджі" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

При цьому, відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

15 червня 2020 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" надійшла заява № 1972/12-б/б-01 від 15.06.2020 року Про усунення недоліків .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7670/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105473407848 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 року у справі № 910/7670/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 25.06.2020 року.

Суд відмічає, що відповідно до пункту четвертої розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки , встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк , встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

13.08.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява № 42 від 13.08.2020 року Про врегулювання спору за участю судді .

Вказана заява судом відхилена, з огляду на те, що відповідно до ч. 1 ст. 186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що вказана заява подана відповідачем з порушенням положень ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови в її задоволенні.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 10.08.2020 року по 21.08.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 25.08.2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТП Енерджі" (надалі - відповідач, позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 03/2019, відповідно до п. 1.1. якого, банк зобов`язується надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та вчиняти інші дії згідно умов цього договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1.2. договору банк надає позичальнику кредит в межах ліміту, зазначеного в п. 1.3 цього договору, шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії, а саме окремими частинами, кожна з яких надалі зветься транш , а у сукупності - транші , після повного або часткового повернення яких банк здійснює подальше кредитування позичальника в межах вільного залишку ліміту, який визначається як різниця між розміром ліміту та сумою виданих та неповернених траншів кредиту. При цьому позичальник має право необмежену кількість разів отримувати транші кредиту в межах вільного залишку ліміту, до кінцевого терміну повернення заборгованості, встановленого в п. 1.5. цього договору.

За умовами п. 1.3. договору ліміт за цим договором встановлюється у розмірі 44 000 000,00 грн. (надалі - ліміт).

В п. 1.4. договору сторони домовилися, що розмір процентів, які позичальник сплачує банку за користування кредитом, складає 22,00% річних.

Згідно з п. 1.5. договору кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлюється 25 квітня 2019 року.

Відповідно до п. 6.1., 6.2., 6.3. договору позичальник зобов`язується сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі, що зазначений в п.1.4 цього договору. Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом. Проценти нараховуються щомісяця за період із 1-ого по останнє число поточного місяця, виходячи - фактичної кількості днів у місяці і 365/366 днів у році.

За повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом та/або комісії позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення (п. 10.2. договору).

У договорі про внесення змін № 6 від 23.12.2019 року до договору сторони визначили, що розмір процентів, які позичальник сплачує банку за користування кредитом складає 20,00% річних, починаючи з 23.12.2019 року.

Договором про внесення змін № 7 від 27.01.2020 року до договору встановлено, що кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлюється 25 липня 2020 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору про відкриття кредитної лінії № 03/2019 від 29.03.2019 року шляхом перерахування коштів на загальну суму 44 000 000,00 грн. на поточний рахунок відповідача, проте відповідач в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов`язань, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за вказаним договором в розмірі 516 329,30 грн., з них: заборгованості по сплаті відсотків за використання кредиту - 514 754,10 грн. та пені - 1575,20 грн.

На підтвердження викладених в позовній заяві обставин позивач надав виписку по особовому рахунку за період з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року, меморіальні ордери № 2019045 та № 2020895 від 29.03.2019 року, відомість нарахування відсотків за період з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії № 03/2019 від 29.03.2019 року позивачем видано відповідачу грошові кошти в розмірі 44 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 2019045 та № 2020895 від 29.03.2019 року.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем процентів за користування такими коштами.

Отже, відповідно до вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищенаведених норм Цивільного кодексу України та умов договору про відкриття кредитної лінії № 03/2019 від 29.03.2019 року, не сплатив проценти за користування такими коштами, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відсотків за використання кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 03/2019 від 29.03.2019 року в розмірі 514 754,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 1575,20 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 10.2. договору визначено, що за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом та/або комісії позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів у відповідності до вимог договору та чинного законодавства України, зазначений розрахунок є вірним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату процентів в межах визначеного позивачем періоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1575,20 грн., за розрахунками позивача.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 7744,94 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП Енерджі" (ідентифікаційний код 41386996, адреса: 04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 11б, офіс 8) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 9а) грошові кошти: заборгованості по сплаті відсотків за використання кредиту - 514 754,10 грн. (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири гривні 10 копійок), пені - 1575,20 грн. (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять гривень 20 копійок) та судовий збір - 7744,94 грн. (сім тисяч сімсот сорок чотири гривні 94 копійки).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.08.2020р.

Суддя О.В. Котков