Рішення

від 25.08.2020 по справі 910/8940/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.08.2020Справа № 910/8940/20

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8940/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета - Друк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Фіто

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

23 червня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета - Друк" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 17.06.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Фіто (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки друкованої продукції № 05/12/18 від 05.12.2018 року у розмірі 62 477,35 грн., з них: основного боргу - 56 054,79 грн. (п`ятдесят шість тисяч п`ятдесят чотири гривні 79 копійок), 3% річних - 3343,11 грн. (три тисячі триста сорок три гривні 11 копійок) та інфляційних втрат - 3079,45 грн. (три тисячі сімдесят дев`ять гривень 45 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки друкованої продукції № 05/12/18 від 05.12.2018 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8940/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105473408895 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 року у справі № 910/8940/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 09.07.2020 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 24.07.2020 року (включно).

20.07.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 50 554,79 грн., в частині інфляційних втрат заперечив, оскільки в розрахунку інфляційних втрат допущено помилку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у період з 10.08.2020 року по 21.08.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 25.08.2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Планета - Друк" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Фіто (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки друкованої продукції № 05/12/18 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується виготовити друковану продукцію (надалі - продукція) згідно замовлення покупця і у відповідності з описанням і на умовах, викладених в специфікаціях, які є додатками до даного договору та являються його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно прийнятого постачальником до виконання замовлення, здійснюється наступним чином: 100% вартості партії продукції сплачується покупцем в якості оплати на підставі наданого постачальником рахунку протягом тридцяти календарних днів.

В п. 5.1. договору визначено, що термін виготовлення продукції складає 14 днів з моменту прийняття замовлення постачальником та затвердження оригінал-макету покупцем.

Строк дії договору встановлюється по 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.1. договору).

За умовами специфікацій №№ 1-5 термін виготовлення продукції - 14-20 робочих днів з моменту затвердження оригінал-макетів.

На виконання умов договору поставки друкованої продукції № 05/12/18 від 05.12.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 249 093,31 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПД-0000732 від 22.12.2018 року, № ПД-0000022 від 14.01.2019 року, № ПД-0000111 від 22.02.2019 року, № ПД-0000192 від 01.04.2019 року, № ПД-0000193 від 01.04.2019 року, № ПД-0000311 від 28.05.2019 року, № ПД-0000313 від 29.05.2019 року. Товар за вказаними вище видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково у розмірі 193 038,52 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 56 054,79 грн.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 56 054,79 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки розрахунків за період з 01.12.2018 року по 16.06.2020 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 16.06.2020 року становить 56 054,79 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір поставки друкованої продукції № 05/12/18 від 05.12.2018 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, за отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 56 054,79 грн.

Відповідач проти позовних вимог в частині основного боргу в розмірі 56 054,79 грн. заперечив, посилаючись на те, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 50 554,79 грн., у зв`язку з проведеними частковими оплатами на суму 5500,00 грн.

Так, на підтвердження здійснених часткових оплат відповідач надав платіжні доручення № 2222 від 25.06.2020 року, № 2240 від 09.07.2020 року, № 2247 від 10.07.2020 року, № 2248 від 13.07.2020 року.

Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо основного боргу в частині 5500,00 грн. відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 5500,00 грн. припинив своє існування після звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки друкованої продукції № 05/12/18 від 05.12.2018 року у розмірі 5500,00 грн. підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки друкованої продукції № 05/12/18 від 05.12.2018 року в розмірі 50 554,79 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 3343,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3079,45 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних витрат не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних втрат.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, з урахування здійснених відповідачем часткових оплат, судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 568,39 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 2511,06 грн. позивачу належить відмовити.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, з урахування здійснених відповідачем часткових оплат, в межах заявлених позивачем періодів, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 3304,13 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 38,98 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 54 427,31 грн., з них: основного боргу - 50 554,79 грн. (п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 79 копійок), 3% річних - 3304,13 грн. (три тисячі триста чотири гривні 13 копійок) та інфляційних втрат - 568,39 грн. (п`ятсот шістдесят вісім гривень 39 копійок).

Щодо розподілу судового збору.

З огляду на те, що суму основного боргу в розмірі 5500,00 грн. відповідач сплатив після звернення позивача з позовом до суду, розподіл судових витрат повинен розраховуватися з урахуванням вказаної суми, з розрахунку: 56 054,79 грн. (сума основного боргу) + 568,39 грн. (інфляційні втрати) + 3304,13 грн (3% річних) х 2102,00 грн. (сума судового збору сплачена при подані позовної заяви) / 62 477,35 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 2016,20 грн. (сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Відтак, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 2016,20 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/8940/20 за позовом б/н від 17.06.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета - Друк" до Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Фіто про стягнення заборгованості за договором поставки друкованої продукції № 05/12/18 від 05.12.2018 року в частині стягнення основного боргу в розмірі 5500,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот гривень), у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Фіто (ідентифікаційний код 40638224, адреса: 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 8, кім. 711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета - Друк" (ідентифікаційний код 32354597, адреса: 33016, м. Рівне, вул. Будівельників, 6) грошові кошти основного боргу - 50 554,79 грн. (п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 79 копійок), 3% річних - 3304,13 грн. (три тисячі триста чотири гривні 13 копійок), інфляційних втрат - 568,39 грн. (п`ятсот шістдесят вісім гривень 39 копійок) та судовий збір - 2016,20 грн. (дві тисячі шістнадцять гривень 20 копійок).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25 .0 8.2020р.

Суддя О.В. Котков