Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/8029/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020Справа № 910/8029/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр"

про стягнення 115 240, 95 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Степанівська селищна рада Сумського району Сумської області (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 115 240, 95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 29.12.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

26.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, в якому відповідач зазначає, що позовна заява Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області не містить обгрунтований розрахунок суми, що стягується, у зв`язку з чим просить суд залишити позовну заяву Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області без руху.

Крім того, 26.06.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про передачу позовної заяви за виключною підсудністю, в якому відповідач зазначає, що позов Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області стосується стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки, тобто предметом спору є нерухоме майно, у зв`язку з чим просить суд позовну заяву Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області передати за виключною підсудністю до Господарського суду Сумської області.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, суд відзначає наступне.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Дослідивши матеріали позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження судом було відкрито провадження у даній справі.

В той же час, суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається що заборгованість у розмірі 115 240, 95 грн розрахована позивачем за період з 31.06.2019 по 29.02.2019, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху.

Щодо клопотання відповідача про передачу позовної заяви за виключною підсудністю, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формуваль місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" є: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 121 В.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати за договором, відповідно даний спір має вирішуватись за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр", тобто у місті Києві.

При цьому, суд зазначає, що обставини у справах № 460/4286/16-ц, № 640/16548/16-ц. № 643/4648/18, № 462/7217/18 та № 461/6956/17 та висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23.01.2018, від 16.05.2018, від 25.05.2020, від 11.07.2019, від 17.10.2019 по вказаним справам на які посилається відповідач в обґрунтування необхідності передачі позовної заяви Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області за виключною підсудністю до Господарського суду Сумської області, не є подібними до правовідносин, що склалися у даній справі, а тому не підлягають застосуванню, відповідно суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про передачу позовної заяви за виключною підсудністю.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 між Степанівською селищною радою Сумського району Сумської області (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, умовами якого передбачено, що орендодавець на підставі рішення 13 сесії 7 скликання Степанівської селищної ради від 11.11.2016 Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: селище Степанівка, вул. Кооперативна 1, на території Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області.

Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка для промислової діяльності загальною площею: 2,1159 га, кадастровий номер: 5924755800:02:003:1108, інші - 2,1159 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, що є власністю орендаря - нежитлові будівлі та споруди (п. 3 договору).

Згідно п. 4 договору, земельна ділянка передається в оренду разом з об`єктами нерухомого майна.

Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

За умовами п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Орендна плата встановлюється в розмірі - 132 311, 00 грн за рік, що становить 3,0 %, від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно витягу технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Степанівської селищної ради від 09.11.2016 за № 3205/86-16.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації визначених законодавством та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення договору оренди (п. 10 договору).

Згідно п. 11 договору, орендна плата вноситься на рахунок Степанівської селищної ради рівними частинами щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

На виконання умов договору оренди земельної ділянки від 29.12.2019 року орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею - 2,1159 га за встановленими на плані межами, про що сторонами складено акт про передачу та прийом земельної ділянки від 29.12.2016.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 115 240, 95 грн. за період з 31.06.2019 по 29.02.2020.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 415-02-32 від 19.03.2020, в якій позивач просив протягом 7 банківських днів погасити заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 29.12.2019 у розмірі 115 240, 95 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією службового чеку від 20.03.2020.

Проте, відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 29.12.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 29.12.2016 року орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею - 2,1159 га за встановленими на плані межами, про що сторонами складено акт про передачу та прийом земельної ділянки від 29.12.2016.

Судом також встановлено, що орендні платежі за період з 31.06.2019 по 29.02.2020 відповідач не здійснив, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 115 240, 95 грн, доказів зворотного суду не надано.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Орендна плата встановлюється в розмірі - 132 311, 00 грн за рік, що становить 3,0 %, вд нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно витягу технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Степанівської селищної ради від 09.11.2016 за № 3205/86-16.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації визначених законодавством та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення договору оренди (п. 10 договору).

Згідно п. 11 договору, орендна плата вноситься на рахунок Степанівської селищної ради рівними частинами щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень п. 11. договору та ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що станом на дату винесення рішення у даній справі боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати у розмірі 115 240, 95 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати орендної плати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди земельної ділянки від 29.12.2019 року, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 115 240, 95 грн.

Тож, позовні вимоги Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український дистрибуційний центр" (проспект Перемоги, буд.121 В, м. Київ, 03115, ідентифікаційний код - 37339531) на користь Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області (вул. Центральна, буд. 46, с. Степанівка, Сумський район, Сумська область, 42305, ідентифікаційний код - 04390148) 115 240 (сто п`ятнадцять тисяч двісті сорок) грн. 95 коп. - заборгованості та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков