Рішення

від 25.08.2020 по справі 910/8932/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020Справа № 910/8932/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багор"

про стягнення 183 194, 58 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багор" (далі -відповідач) про стягнення пені у розмірі 183 194, 58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 31 від 21.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 18-Б, офіс 1, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.06.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 між Управлінням капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Багор" (далі - генпідрядник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 31, умовами якого передбачено, що генпідрядник зобов`язується відповідно до проектної документації та умов договору на свій ризик, власними коштами і залученими силами і способами виконати роботи по об`єкту Будівництво амбулаторії загальної практики сімейної медицини по вул.Шевченка, 3 в смт.Краковець Яворівського району Львівської області , а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно умов п. 3.1 договору, встановлено договірну ціну у розмірі 11 438 250, 00 грн.

Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Фінансування на 2019 рік: за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров`я у сільській місцевості (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти , постанови Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва , замовник може перерахувати генпідряднику авансовий платіж у розмірі 30% вартості річного обсягу робіт. Подальші розрахунки за виконані роботи проводяться замовником щомісяця протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт з форми КБ-3.

До рахунка додаються (крім авансового платежу): акт форми КБ-2в та довідка форми КБ-3, розрахунок загальновиробничих витрат, підсумкова відомість витрачених ресурсів, підтверджуючі розрахунки за статтями витрат (п.4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Отримані кошти в 2018 році використати до 28 грудня 2018 року.

Згідно п.5.1 договору, строк (термін) виконання робіт визначається датою початку та закінчення робіт. Початок робіт - січень 2019, закінчення робіт - 31 грудня 2019 при умові своєчасного фінансування або до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 7.2.1.1. договору, за порушення строків використання авансу генпідрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від всієї вартості невикористаного авансу за весь час прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань по договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 10.1 договору).

Відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору) визначено строк виконання робіт січень-липень 2019.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою № 1/19 від 18.03.2019 сторонами внесено зміни до договору № 31 від 21.12.2018 в частині договірної ціни, визначивши її в сумі 11 438 250,00 грн із зазначенням вартості устаткування - 1 150 772, 40 грн, вартості устаткування, що монтується - 512 383, 20 грн, вартості устаткування, що не монтується - 583 684, 40 грн, вартості устаткування медичного, що не монтується - 54 704, 80 грн.

Також, п. 5.1 договору викладено в наступній редакції, зокрема строк виконання робіт: початок робіт березень 2019, закінчення робіт 30 червня 2019 при умові своєчасного фінансування або до повного виконання зобов`язань.

Крім того, календарний графік виконання робіт викладено у новій редакції із строком березень-червень 2019.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок генерального підрядника - ТОВ Багор авансовий платіж за договором № 31 від 21.12.2018 у сумі 1 619 465, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 20.03.2019.

В подальшому сторони додатковими угодами вносили зміни до договору, зокрема додатковою угодою № 2/19 від 15.07.2019 змінено реквізити сторін, додатковою угодою № 3/19 від 22.07.2019 викладено п.5.1 договору підряду в новій редакції: початок робіт - березень 2019, закінчення робіт - 31 жовтня 2019 при умові своєчасного фінансування або до повного виконання зобов`язань.

Крім того, 07.04.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1/20 до договору про закупівлю робіт за державні кошти № 31 від 21.12.2018, відповідно до якої пункт 3.1. викладено у наступній редакції: Договірна ціна робіт визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, на основі ПКД, є твердою в становить всього - 7 075 921, 67 грн.

Також, пункт 5.1. договору викладено у наступній редакції: Строк (термін) виконання робіт визначається датою початку та закінченням робіт. Початок робіт - березень 2019. Закінчення робіт - 30.09.2020 при умові своєчасного фінансування або до повного виконання зобов`язань.

Як зазначає прокурор, відповідач в порушення п.4.3 договору підряду у визначений договором строк підтвердження використання авансу в повному обсязі не надав, роботи виконані лише на суму 547 845,60 грн, про що складено акти форми КБ-2в, КБ-3, при цьому невикористану суму авансу 1 071 619,40 грн на вимогу замовника відповідач не повернув.

Тож, Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГОР" про стягнення 1 071 619,40 грн. авансу за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 31 від 21.12.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі № 910/9063/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГОР" на користь Управління капітального будівництва 1 071 619 (один мільйон сімдесят одну тисячу шістсот дев`ятнадцять) грн. 40 коп невикористаного авансу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГОР" на користь Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації 16 074 (шістнадцять тисяч сімдесят чотири) грн. 29 коп витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі № 910/9063/19, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Зокрема, судом під час розгляду справи № 910/9063/19 встановлено, що позивачем на виконання умов договору підряду 20.03.2019 було сплачену суму 1 619 465, 00 грн авансу, тож за умовами п.4.3 договору відповідач зобов`язався використати одержаний аванс протягом 3 місяців після його отримання. По закінченню терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Таким чином, зобов`язання щодо підтвердження використання отриманого авансу 20.03.2019 у розмірі 1 619 465,00 грн мало бути виконане відповідачем у строк до 20.06.2019 включно. Відповідно до Акту №4-31 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 форми КБ-2в, Довідки КБ-3, які підписані та скріплені печатками сторін 02.07.2019 без зауважень, та копії яких додані позивачем до справи № 910/9063/19, відповідачем виконані підрядні роботи по договору на суму 547 845,60 грн. Проте, доказів виконання відповідачем свого зобов`язання щодо підтвердження суми отриманого авансу, а саме передачі позивачу результатів виконання робіт у визначеному порядку за актами КБ-2в, довідками КБ-3, у т.ч. у визначений п.4.3 договору строк, як і у загальний строк виконання робіт, що був продовжений додатковими угодами, суду не надано.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови укладеного сторонами договору про закупівлю робіт за державні кошти № 31 від 21.12.2018 щодо використання одержаного авансу на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 183 194, 58 грн. - пені за період з 21.06.2019 по 21.12.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 31 від 21.12.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За положеннями статті 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок генерального підрядника - ТОВ Багор авансовий платіж за договором № 31 від 21.12.2018 у сумі 1 619 465, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 20.03.2019.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Отримані кошти в 2018 році використати до 28 грудня 2018 року.

Пункт 18 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001, (далі по тексту - Порядок) передбачає, що розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об`єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи). Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.

Відповідно до абзацу 2 пункту 19 Порядку замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Таким чином, зобов`язання щодо підтвердження використання отриманого авансу 20.03.2019 у розмірі 1 619 465, 00 грн мало бути виконане відповідачем у строк до 20.06.2019 включно.

Як зазначає прокурор та встановлено судом під час розгляду справи № 910/9063/19 відповідач в порушення п.4.3 договору підряду у визначений договором строк підтвердження використання авансу в повному обсязі не надав, роботи виконані лише на суму 547 845,60 грн, про що складено акти №4-31 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 від 02.07.2019 форми КБ-2в та Довідки КБ-3, при цьому невикористану суму авансу 1 071 619,40 грн на вимогу замовника відповідач не повернув.

Тож, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі № 910/9063/19 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГОР" на користь Управління капітального будівництва 1 071 619 грн. 40 коп невикористаного авансу.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач відповідно до п. 4.3. договору зобов`язаний був використати одержаний аванс у розмірі 1 619 465, 00 грн на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу (20.03.2019), тобто 20.06.2019 та по закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повернути замовнику.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2.1.1. договору, за порушення строків використання авансу генпідрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від всієї вартості невикористаного авансу за весь час прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 183 194, 58 грн. - пені за період з 21.06.2019 по 02.07.2019 нараховану на суму 1 619 465, 00 грн та за період з 03.07.2019 по 21.12.2019 нараховану на суму 1 071 619, 40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі порушення строків використання авансу генпідрядник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від всієї вартості невикористаного авансу за весь час прострочення.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що сума відповідає вимогам законодавства, зокрема розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 183 194, 58 грн. - пені за період з 21.06.2019 по 02.07.2019, нарахованої на суму 1 619 465, 00 грн та за період з 03.07.2019 по 21.12.2019, нарахованої на суму 1 071 619, 40 грн..

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги прокурора обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багор" (вул. Мельникова, буд. 18-Б, офіс 1, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 40814673) на користь Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації (вул. Чайковського, буд. 17, м. Львів, 79000, одержувач: УК у Галицькому районі м. Львова, р/р UА448999980313060090000013004, код ЄДРПОУ - 38007573) 183 194 (сто вісімдесят три тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 58 коп. - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багор" (вул. Мельникова, буд. 18-Б, офіс 1, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 40814673) на користь Прокуратури Львівської області (р/р UА 138201720343140001000000774 в ДКСУ в у м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ - 02910031, одержувач: Прокуратура Львівської області) 2 747 (дві тисячі сімсот сорок сім) грн. 92 коп. - судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков