Рішення

від 25.08.2020 по справі 911/893/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. Справа № 911/893/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК", м. Київ

до Споживчого товариства "Ярослав", Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Студеники

про стягнення 36999,60 грн.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Споживчого товариства "Ярослав" (відповідач) про стягнення вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 36999,60 грн. відповідно до договору поставки продукції № 11563 від 21.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено розгляд справи № 911/893/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строк для подання відповідачем - відзиву або зустрічного позову; позивачем - відповіді на відзив, відповідачем - заперечень на відповідь на відзив.

Примірник зазначеної ухвали суду отримано відповідачем - 28.04.2020 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (частина п`ята ст. 252 ГПК України).

Відповідно до частини третьої ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 № 392 дію карантину продовжено на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 № 641 дію карантину продовжено до 31.08.2020 на всій території України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого процесуальні строки, в тому числі строки на подання відзиву, строки розгляду справи по суті, продовжуються на час дії карантину.

Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України викладео в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Зазначений у п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.06.2020 № 731-IX двадцятиденний строк для подання заяв про продовження процесуальних строків, в тому числі для подання відзиву на позовну заяву, сплинув 07.08.2020 р. В зазначений строк від відповідача заяв про продовження процесуальних строків у справі № 911/893/20 або відзиву на позовну заяву не надходило.

Враховуючи викладене відповідно до частини пятої ст. 252 ГПК України справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

У частині восьмій ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною четвертою ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд

встановив:

21.02.2017 р. між ТОВ Кушнер (постачальник) та СТ Ярослав (покупець) укладено договір поставки продукції № 11563, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставляти продукцію відповідачу згідно замовлення відповідача, а відповідач зобов`язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним Договором (п. 1 розділу І договору поставки).

Як визначено п. 2 розділу І договору під терміном продукція у даному договорі розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ Оболонь , ДП ПАТ Пивоварня Зіберта , ПАТ Охтирський пивоварний завод , ПАТ Красилівське та ПАТ Бершадський пивокомбінат . Продукція, яка поставляється, повинна відповідати всім санітарним нормам, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості.

Згідно п. 6 розділу І договору, договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2020 р. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між сторонами не буде укладено новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

У відповідності до п. 1 розділу ІІ договору поставки постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі (надалі - зворотна тара) відповідачу відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в Договорі, шляхом підписання акту прийому-передачі майна, який є невід`ємною частиною даного Договору, а відповідач зобов`язується повертати зворотну тару в строки та на умовах, передбачених даним Договором поставки.

Сторонами у вказаному пункті договору поставки узгоджено, що відповідач зобов`язується забезпечити повне збереження зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права і обов`язки за Договором третім особам.

Згідно п 6 розділу ІІ договору поставки відповідач зобов`язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, бутлі, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена відповідачем постачальнику в термін не більше 90 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 60 діб - для теплих місяців (квітень-вересень), 80 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 60 діб.

Ризик випадкового знищення та або пошкодження зворотної тари несе відповідач з моменту її отримання та до моменту її повернення постачальнику (п. 7 розділу ІІ договору поставки).

Відповідно до абзацу 2 п. 8 розділу ІІ договору поставки при пошкодженні, псуванні, втраті, не повернені в строк, вказаний в даному Договорі, або знищені зворотної тари з вини відповідача, відповідач зобов`язаний відшкодувати постачальнику заставну ціну зворотної тари із врахуванням податку на додану вартість (згідно умов даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.

Постачальником за вищевказаним договором поставки передано відповідачу тару за актами прийому-передачі майна: № 1 від 11.03.2017 р. - 1 кега об`ємом 50 л вартістю 2650,00 грн. без ПДВ; № 2 від 15.03.2017 р. - 1 балон 40 кг. вартістю 1333,00 грн.; № 3 від 14.04.2017 р. - 2 кега об`ємом 50 л. кожний за вартістю 2650,00 грн. без ПДВ; № 4 від 14.04.2017 р. - 2 кега об`ємом 30 л. кожний за вартістю 2650,00 грн. без ПДВ та 1 балон 10 л. вартістю 1000,00 грн. без ПДВ; № 5 від 14.04.2017 р. - 2 кега об`ємом 30 л. кожний за вартістю 2650,00 грн. без ПДВ та 1 балон 10 л. вартістю 1000,00 грн. без ПДВ; № 6 від 12.05.2017 р. - 1 кега об`ємом 50 л вартістю 2650,00 грн. без ПДВ; № 7 від 02.06.2017 р. - 1 балон 10 л. вартістю 1000,00 грн. без ПДВ; № 8 від 02.06.2017 р. - 2 кега об`ємом 50 л. кожний за вартістю 2650,00 грн. без ПДВ.

ТОВ "Кушнер" та відповідачем підписано видаток тари, за якими ТОВ "Кушнер" відвантажив, а відповідач прийняв вищенаведену зворотну тару, а саме: № РТ-40210 від 15.03.2017 р.; № РТ-40196 від 11.03.2017 р.; № РТ-40747 від 14.04.2017 р.; № РТ-40746 від 14.04.2017 р.; № РТ-41283 від 12.05.2017 р.; № РТ-40767 від 14.04.2017 р.; № РТ-41728 від 02.06.2017 р.; № РТ-41729 від 02.06.2017 р.

23.03.2018 р. між ТОВ "Кушнер" ("цедент") та ТОВ "УНІ-ПАК" ("цесіонарій") укладено Договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4.

Відповідно до п. 1.1 Договору цесії ТОВ "Кушнер" відступає, а позивач повнісю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), неповернуте з оренди/суборенди майно, неповернуту зворотну тару, відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені в реєстрі вимог (додаток № 1), що належить ТОВ "Кушнер" і стає кредитором за договорами, укладеними ТОВ "Кушнер" із третіми особами згідно з реєстром вимог, що додається до вказаного договору і є невід`ємною його частиною.

Так, згідно витягу з додатку № 1 (реєстр вимог № 4 станом на 23.03.2018 р.) до Договору цесії, за договором № 11563 від 21.02.2017 р., укладеним з відповідачем, передано вимоги на суму 36999,60 грн.

При цьому, 07.06.2018 р. ТОВ "Кушнер" відправлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від 24.03.2018 р., а ТОВ "УНІ-ПАК" - вимогу (претензію) від 24.03.2018 р., що підтверджується описом вкладення, списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком щодо прийняття поштових відправлень за списком (належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів позову).

Посилаючись на не виконання відповідачем зобов`язань з повернення зворотної тари у кількості 10 кегів та 4 балонів загальною вартістю 36999,60 грн. з ПДВ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити вартість зворотної тари, яка ним не повернута, визначеному умовами договору поставки.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, частини першої ст. 175 Господарського кодексу України

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно частиною першою ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у п.п. 1, 2 частини другої ст. 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Поряд із зазначеним, як визначено п. 1 частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з моменту укладення вищевказаного договору цесії позивач набув права вимагати до відповідача щодо виконання зобов`язань за договором поставки у межах переданих прав і тому є належним позивачем у справі.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту; кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Таким чином, відповідач у даній справі мав виконати обов`язок щодо повернення зворотної тари у встановлений договором строк особисто. При цьому, оскільки доказів виконання обов`язку особисто відповідачем щодо повернення зворотної тари, переданої згідно вищевказаних актів, не надано, хоча строк виконання відповідного зобов`язання, визначений п. 6 розділу 2 договору, настав, позивач, якому передано право вимагати до відповідача щодо виконання відповідного зобов`язання, має право в силу п. 8 розділу 2 договору поставки вимагати відшкодувати заставну вартість тари з урахуванням податку на додану вартість.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не надано суду доказів повернення ним постачальнику або після укладення договору цесії та отримання повідомлення позивачу зворотної тари, переданої за актами приймання-передачі від 11.03.2017 р. - 02.06.2017 р.

Судом встановлено, що при обрахунку заявленої до стягнення суми, позивач обґрунтовано виходив з вартості кег та балонів, зазначених у актах передачі та неповернутих відповідачем, з урахуванням ПДВ, як передбачено п. 8 розділу 2 Договору поставки: (2650,00 грн. х 10)+ (1000,00 грн. х 3) + (1333,00 грн. х 1) + ПДВ = 36999,60 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними, в розумінні положень статті 76-79 ГПК України, доказами не спростовано заявлених позивачем вимог, не надано доказів повернення ним постачальнику або після укладення договору цесії та отримання повідомлення - позивачу зворотної тари, переданої за актами приймання-передачі від 11.03.2017 р. - 02.06.2017 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Споживчого товариства Ярослав (08421, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Студеники, вул. Урожайна, 12; код ЄДРПОУ 30739684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УНІ-ПАК (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 25, кв. 5; код ЄДРПОУ 30371359) 36999 (тридцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 60 копійок вартості неповернутої зворотної тари та 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок судового збору.

3. Видати наказ.

Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання 25.08.2020 р.

Суддя А.В. Лопатін