Рішення

від 25.08.2020 по справі 911/707/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/707/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ПАУЕР", ОСОБА_1 про стягнення 29 205,54грн, без виклику представників сторін,

встановив:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення 29205,54грн - боргу станом на 29.01.2020 (26 982,90грн - основний борг за кредитом; 944,46грн - відсотки; 851,36грн - пеня; 426,82грн - комісія за користування кредитом) солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ПАУЕР" (далі - ТОВ "Вуд Пауер", відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем 1 - ТОВ "Вуд Пауер" зобов`язань за кредитним договором б/н від 17.01.2015 в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків та комісії у строк та у розмірі, які встановлені таким договором. При цьому, позивач вказує, що відповідач 2 - ОСОБА_1 поручився за виконання відповідних зобов`язань боржником - ТОВ "Вуд Пауер" відповідно до умов договору поруки №POR1450939610696 (а.с.1-7).

06.04.2020 до Господарського суду Київської області на запит суду від 24.03.2020 надійшла інформація від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про зареєстроване місце проживання відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (а.с.75).

Ухвалою від 08.04.2020 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.86-88).

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі направлена на адреси позивача та відповідача 1, які вказані у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.04.2020 (а.с.73-85); відповідачу 2 (який є керівником відповідача 1) копія вказаної ухвали направлена на адресу, вказану у відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.03.2020 №837/26, яка надана на запит суду (а.с.71).

Позивачем копія ухвали суду від 0804.2020 отримана 14.04.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103272885250 (а.с.92)

Поштові відправлення №0103272885544 та №0103272885340, у яких відповідачам направлено копії ухвали від 08.04.2020, повернуті з довідками відділень зв`язку, у яких причиною повернення зазначено: за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.94-103).

У зв`язку з чим, копії відповідної ухвали направлені повторно відповідачам 20.05.2020. При цьому, відповідачем 2 - ОСОБА_1 така ухвала отримана 26.05.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103272974300 (а.с. 113).

При цьому, в повідомленні про вручення поштового відправлення №0103272974075, яким відповідачу 1 направлена копія ухвали суду від 08.04.2020, вказано, що таке відправлення вкладено до абонентської скриньки відповідача 1 - ТОВ "Вуд Пауер" - 28.05.2020 (а.с.109).

Згідно п. 3 ч.6 ст.242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. При цьому, ч.7 ст.242 ГПК України визначено, що, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, враховуючи, що така ухвала отримана відповідачем 2 у даній справі, який згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 08.04.2020, 26.05.2020, та 18.06.2020 (а.с.82-84, 110-116), є керівником відповідача 1, суд приходить до висновку, що відповідачі у даній справі належним чином повідомленні про відкриття провадження у дані справі та встановлення строків для вчинення процесуальних дій.

Відзиви на позов від відповідачів до закінчення строку, встановленого ст.251 ГПК України для подання відзиву, з урахуванням його продовження відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 N 540-IX та закінчення через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 №731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , як визначено п.2 його Прикінцевих та перехідних положень, не надійшли.

В силу ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

17.01.2015 між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем 1 - ТОВ "Вуд Пауер" підписано заяву-анкету про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку, згідно яких відповідач погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг", тарифами банку, які разом із анкетою складають договір банківського обслуговування (а.с.21).

Відповідно до вказаної заяви, відповідач 1 (клієнт) приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг (далі - Умови), тарифах відповідача - договорі банківського обслуговування у цілому.

При цьому, у заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 17.01.2015 сторони погодили, що відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua чи інший інтернет-/SMS-ресурс, вказаний банком).

Згідно заяви від 17.01.2015 на відкриття рахунку (а.с.21, зворот), позивачем відкрито відповідачу 1 поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні.

Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.22-38), проте з долученого до матеріалів справи витягу не вбачається ким та на який період таки умови та правила визначені та затверджені.

Як встановлено судом під час розгляду справи позивачем на рахунок відповідача 1 № НОМЕР_1 встановлювались кредитні ліміти: 17.01.2015 - 0,00грн, 24.12.2015 - 60 000,00грн, 12.02.2016 - 15 000,00грн, 02.03.2016 - 15 000,00грн, 18.04.2016 - 100 000,00грн, 09.08.2016 - 160 000,00грн, 07.10.2016 - 180 000,00грн, 09.12.2016 - 200 000,00грн, 20.12.2016 - 130 000,00грн, 21.12.2016 - 200 000,00грн, 11.04.2018 - 230 000,00грн, 17.05.2018 - 250 000,00грн, 15.06.2018 - 350 000,00грн, 18.07.2018 - 500 000,00грн, 24.06.2019 - 180 000,00грн.

Як вбачається з виписки з рахунку № НОМЕР_1 за період з 30.09.2019 по 07.02.2020, позивачем надані відповідачу 1 на вищевказаний рахунок кредитні кошти, залишок заборгованості щодо повернення яких відповідно до виписки становить 26 982,90грн (а.с.52-55).

Крім того, 24.12.2015 між позивачем (кредитор) та відповідачем 2 - ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №POR1450939610696 (а.с.56-57, далі - договір поруки), за умовами якого відповідач 2 поручився за виконання ТОВ "Вуд Пауер" (боржник) зобов`язань за угодами приєднання до:

- розділу 3.2.1 Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (угода №1) по сплаті: процентної ставки: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 угоди №1 - 33% річних; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 угоди №1 - 66% річних; комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 угоди №1 - 3% річних від суми перерахувань; кредиту в розмірі 60 000,00грн;

- розділу 3.2.2 Кредит за послугою Гарантовані платежі Умов та правил надання банківських послуг (угода №2) по сплаті: процентної ставки: за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 угоди №2 - 36% річних; за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 угоди №2 - 56% річних; винагород, штрафів, пені та інших платежів у відповідності, порядку та строки, зазначені в угоді №2; кредиту в розмірі 60 000,00грн.

При цьому, як вказано у вищезазначених пунктах договору, якщо під час виконання угоди №1 та угоди №2 зобов`язання боржника, що забезпеченні вказаним договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні вказаного договору поруки дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодами №№1, 2 в розмірі таких збільшень; додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібно.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою №1 та угодою №2 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма своїми коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Як погоджено сторонами п. 4.1 договору поруки, порука за вказаним договором припиняється через 15 років після укладення вказаного договору; у випадку виконання боржником та/або поручителем своїх зобов`язань за угодою №1 та угодою №2, вказаний договір припиняє свою дію.

28.12.2019 позивач звернувся до відповідача 1 з претензією (а.с.60), у якій вимагав погасити прострочену заборгованість в загальному розмірі 30 155,38грн, у т.ч. 29 982,90грн простроченої заборгованості за кредитом. Направлення відповідної претензії підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, фіскальним чеком від 28.12.2019 та описом вкладення (а.с.61-62).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачами зобов`язань за відповідними договорами та застосування до них відповідальності за допущені порушення.

Заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 1 ст.638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, як визначено відповідною нормою, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

В силу ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За ст. 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки; поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З огляду на ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку право визначити у ньому положення про надання банком кредиту понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 914/504/18).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1056 1 ЦК України: процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором; розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що: предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 553 ЦК України: за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України: у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме Умови у наданій позивачем редакції. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, позивачем під час розгляду даної справи не надано доказів того, що на час підписання відповідачем 1 заяви про приєднання та укладення договору поруки діяли саме ці Умови, а не інші.

Зокрема, у заяві приєднання від 17.01.2015 процентна ставка не зазначена. Також у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за порушення зобов`язання та, відповідно, не визначено її розміру, а також розмір комісії.

Щодо посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, то необхідно зазначити таке.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ст. ст. 76, 77 ГПК України: належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши долучений позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом ознайомився відповідач 1 і погодився на визначені у ньому умови, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Окрім того, не доведено, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив такі умови, зокрема, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, нарахування неустойки (пені) та комісії, у відповідному розмірі, зазначеному у позовній заяві.

Крім того, витяг з Умов та Правил користування банківськими послугами, долучений до матеріалів справи, не містить підпису відповідача 1, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.01.2015 шляхом підписання заяви про відкриття банківського рахунку.

Також, слід зазначити, що інформація про такі умови, яка розміщена на сайті https://privatbank.ua/terms, вказує про те, що такі умови неодноразово змінювались самим позивачем з 17.01.2015 до моменту звернення до суду з даним позовом, а позивачем під час розгляду справи не надано доказів повідомлення відповідачів про зміну умов.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи містять докази надання позивачем кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 , звернення позивача з вимогою до відповідача 1 про повернення кредитних кошів, а також той факт, що відповідач 2 поручився за виконання зобов`язання з повернення кредиту та відповідачами не надано доказів повернення кредитних коштів у розмірі 26 982,90н, суд вважає вимогу позивача про солідарне стягнення таких коштів з відповідачів обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Поряд з цим, враховуючи не надання позивачем доказів ознайомлення відповідача з умовами договору кредиту та погодження встановлення процентної ставки, відповідальності у вигляді сплати пені та комісії у заявлених розмірах, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів 944,46грн відсотків, 851,36грн пені, та 426,82грн комісії.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідачів - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме по 921,02грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ПАУЕР" (ідентифікаційний код 37284514; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, буд.11) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 17.01.2015 у розмірі 26 982,90грн - основний борг.

3. В частині стягнення з відповідачів 944,46грн відсотків за користування кредитом, 851,36грн пені та 426,82грн комісії у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУД ПАУЕР" (ідентифікаційний код 37284514; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, буд. 11) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) 921,02грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) 921,02грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з моменту складання рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова