Рішення

від 18.08.2020 по справі 918/651/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/651/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Ножняк Л.Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Рівне" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярина-Агро" про стягнення заборгованості в сумі 64 519,03 грн.,

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Рівне" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярина-Агро" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 64 519,03 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки №б/н від 01.02.2017р.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 18.08.2020 року.

У судове засідання 18.08.2020 року представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав. Про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду - відповідна ухвала суду надсилалися на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 34613, Рівненська обл., Березнівський район, с. Яринівка, вул. Тараса Шевченка, буд. 33.

Органом поштового зв`язку повернуто ухвалу суду від 03.07.2020 року з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується повідомленнями поштового зв`язку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду у судовому засіданні і причини неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не визнаються поважними.

Крім того, слід зазначити, що на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області були розміщенні повідомлення про час та місце розгляду даної справи.

Таким чином, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 18.08.2020 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Рівне" як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ярина-Агро" як покупцем укладено договір поставки № б/н від 01.02.2017 року з додатками (далі - договір), за умовами п.1.1. якого продавець зобов`язується продати та поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити сою товарну врожаю 2016 року, (надалі - товар), насипом, у відповідності до умов цього договору (а.с. 18-21).

Відповідно до п. 3.1. договору, продавець зобов`язувався поставити 88, 890 (вісімдесят вісім тон вісімсот дев`яносто кілограм).

Згідно з п. 4.1. договору, ціна товару за цим договором складає 10 700,00 (десять тисяч сімсот гривень 00 коп.) у т.ч. ПДВ 1 783,53 грн. за одну метричну тонну.

Відповідно до п. 5.2. договору, продавець зобов`язується передати товар покупцеві не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати надходження коштів за партію товару на банківський рахунок продавця.

Як зазначає позивач, що свої зобов`язання за договором ТОВ "Агро Рівне" як продавець добросовісно виконав та в період з 13 лютого 2017 року по 03.04.2017 року відвантажило 88, 890 тон сої на загальну суму 951 123,00 грн. в тому числі ПДВ, а відповідач прийняв товар без жодних претензій щодо неповноти чи то порушення договірних зобов`язань ТОВ "Агро Рівне".

03 квітня 2017 року ТОВ "Агро Рівне" відвантажило ТОВ "Ярина-Агро" товар в кількості 7,211 тон на загальну суму 77 157,70 грн. в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №12 від 03.04.2017 року та довіреністю №57 від 28.03.2017 року (а.с. 36-37).

03 квітня 2017 року ТОВ "Агро Рівне" була виписана податкова накладна № 12, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 38).

Однак, ТОВ "Ярина-Агро" як покупцем були порушені взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у відповідача перед ТОВ "Агро Рівне" наявна заборгованість за поставлений товар в сумі 47 148,00 грн. в тому числі ПДВ згідно видаткової накладної №12 від 03.04.2017 року.

Як зазначає позивач у позовній заяві, що 05.09.2017 року відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 30 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку станом на 05.06.2020 року (а.с. 45).

Відповідачу було надіслано претензію вихідний №12 від 05.06.2020 року з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 47 148,00 грн. в добровільному порядку (а.с.48-49).

Однак, дана вимога відповідачем не виконана, а основна заборгованість по договору поставки № б/н від 01.02.2017 року на загальну суму 47 148,00 грн. не сплачена.

З огляду на вищенаведене, станом на 18.08.2020 року розмір основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярина-Агро" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Рівне" за умовами договору поставки № б/н від 01.02.2017 року складає 47 148,00 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення покупцем оплати поставленого товару, а сторони не заявляли про існування таких доказів.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 47 148,00 грн. заборгованості за поставлений та неоплачений товар.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного виконання стороною своїх зобов`язань.

Керуючись згаданим пунктом договору, позивач здійснив відповідачеві нарахування пені в розмірі 3,01 грн.

Разом з цим, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 4 559,24 грн. та 12 8080,78 грн. - інфляційних втрат.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.

Розглядаючи спір по суті, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог, дотримуючись принципів об`єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості - суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з неналежним виконанням умов договору поставки в частині своєчасної оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.

Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб`єктів певної правової поведінки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За умовами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 4, ст. 538 ЦК України передбачено, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до п. 5.2. Договору, Продавець зобов`язується передати Товар Покупцеві не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати надходження коштів за партію товару на банківський рахунок Продавця.

Таким чином, оскільки товар відповідачу було продано та поставлено не дивлячись на невиконання ним обов`язку щодо здійснення передоплати, та зважаючи на положення ст.ст. 538 та 692 ЦК України, крайнім строком для оплати товару згідно наведених в даній позовній заяві Договорів є дата складання видаткової накладної №12 від 03.04.2017 року.

Матеріалами справи не підтверджено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив оплату основного боргу у сумі 47 148,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення боргу за поставлений товар в сумі 47 148,00 грн.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець зобов`язується оплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення до повного виконання стороною своїх зобов`язань.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір пені становить 6 002,64 грн., при заявленому 3,01 грн. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі в сумі 3,01 грн.

Також, за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 12 808,78 грн. - інфляційних втрат та 4 559,24 грн. - три відсотки річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 12 928,69 грн., при заявленому 12 808,78 грн. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі в сумі 12 808,78 грн.

Разом з цим, суд, здійснивши власний розрахунок 3 відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір 3% становить 4 555,37 грн., при заявленому 4 559,24 грн., з огляду на наступне.

Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 4, ст. 538 ЦК України передбачено, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до п. 5.2. Договору, Продавець зобов`язується передати Товар Покупцеві не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати надходження коштів за партію товару на банківський рахунок Продавця.

Таким чином, оскільки товар відповідачу було продано та поставлено не дивлячись на невиконання ним обов`язку щодо здійснення передоплати, та зважаючи на положення ст.ст. 538 та 692 ЦК України, крайнім строком для оплати товару згідно наведених в даній позовній заяві Договорів є дата складання видаткової накладної №12 від 03.04.2017 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у позивача виникає право нарахування 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з 04 квітня 2017 року, тобто з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконано, оскільки видаткова накладна № 12 датована 03.04.2017 року. Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування 3% річних є 03 квітня 2017 року.

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 4 559,24 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 555,37 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% в сумі 3,87 грн. - слід відмовити.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Агро Рівне" до ТОВ "Ярина-Агро" підлягають до задоволення частково в розмірі 64 515,16 грн., з яких 47 148,00 грн. - основний борг, 3,01 грн. - пеня, 4 555,37 грн. - 3% річних та 12 808,78 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 2 101,87 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярина-Агро" (34613, Рівненська обл., Березнівський район, с. Яринівка, вул. Тараса Шевченка, буд. 33, ЄДРПОУ 38416920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Рівне" (35310, Рівненська обл., Рівненський район, с. Жобрин, вул. Центральна, буд. 7, ЄДРПОУ 39375828) 47 148 (сорок сім тисяч сто сорок вісім) грн. 00 коп. - основного боргу, 3 (три) грн. 01 коп. - пені, 4 555 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 37 коп. - 3% річних, 12 808 (дванадцять тисяч вісімсот вісім) грн. 78 коп. - інфляційних втрат та 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 87 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 3,87 грн. 3% річних - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа

Повний текст рішення складено та підписано 25 серпня 2020 року.

Суддя Романюк Ю.Г.