Рішення

від 17.08.2020 по справі 920/560/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.2020 Справа № 920/560/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/560/20

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інста Груп" (вул. Полтавська, буд. 170, м. Ромни, Сумська область, 42004),

про стягнення 23392,64 грн.,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 23392,64 грн., в тому числі 18450 грн 00 коп. попередньої оплати, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару відповідно до укладеного між сторонами договору поставки продукції № 84 від 08.07.2019, 3651 грн 14 коп. пені, 1291 грн 50 коп. штрафу за прострочення поставки товару.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 920/560/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; позивачу наданий семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив.

Встановлені в ухвалі строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив продовжені на строк дії карантину відповідно до ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України у редакції до 17.07.2020.

Ухвала суду від 05.06.2020 надіслана відповідачу за місцезнаходженням 02.07.2020, у зв`язку з відсутністю до липня 2020 року в Господарському суді Сумської області коштів на здійснення поштових відправлень, про що було складено акт від 05.06.2020.

Вказана ухвала повернута до суду 13.07.2020 з відміткою пошти підприємство ліквідоване .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості про припинення юридичної особи відповідача відсутні.

14.07.2020 ухвала суду від 05.06.2020 надіслана на адресу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інста Груп" згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення повернуте до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно із ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення відповідача розгляд справи.

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020 згідно з яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, для відповідача строк для подання відзиву на позовну заяву закінчується 06.08.2020.

У період з 31.07.2020 по 14.08.2020 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці.

Станом на 17.08.2020 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до договору поставки продукції № 84 від 08.07.2019, виробник (відповідач) зобов`язується виготовити та передати у власність замовника (позивача) продукцію, найменування, кількість та ціна якої визначаються сторонами у специфікаціях (додатках до договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.

Додатками до цього договору вважаються виставлені виробником рахунки або підписані сторонами специфікації на підставі заявок замовника.

Відповідно до п. 2.3. договору, вартість продукції, що виготовляється, зазначається у підписаних та скріплених печатками сторін специфікаціях (додатках до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.1. договору, відповідна партія продукції має бути виготовлена та передана замовнику у строк, що визначається у специфікаціях (додатках до договору).

Про виготовлення продукції виробник повідомляє замовника протягом 3 днів з моменту виготовлення. Повідомлення здійснюється будь-яким доступним способом: електронною поштою, поштою або кур`єром (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору визначено, що відвантаження (поставка) продукції здійснюється після внесення замовником на рахунок виробника повної вартості продукції, що поставляється, і підписання оригіналу договору.

Договір діє до 31.12.2019, а випадку, якщо жодна із сторін не заявить про намір розірвати цей договір за 10 календарних днів до закінчення терміну його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.п. 11.1.,11.2. договору).

Відповідно до додатків № 1 та № 2 від 08.07.2019 до договору, відповідач зобов`язався виготовити продукцію загальною вартістю 22 349 грн. 88 коп. протягом 20-25 робочих днів. Позивач зобов`язався оплатити вартість виготовленої продукції на умовах 100% попередньої оплати у строк до 3-х банківських днів з дня отримання рахунку і підписання специфікації.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рахунку-фактури від 12.07.2019 № СФ-0000084, згідно з платіжним дорученням №1413 від 23.07.2019, позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 18 450 грн. 00 коп. за продукцію, яку відповідач зобов`язався поставити за умовами додатку № 1 до договору. На підставі рахунку-фактури від 08.07.2019 № СФ-0000078, згідно з платіжним дорученням №1409 від 23.07.2019, позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 3899 грн 88 коп. за продукцію, яку відповідач зобов`язався поставити за умовами додатку № 2 до договору.

17.10.2019 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу від 16.10.2019 № 587 про виготовлення та передачу товару згідно з договором або повернення попередньої оплати в сумі 22 349 грн. 88 коп. (поштова накладна від 17.10.2019, опис вкладення від 17.10.2019).

Згідно з видатковою накладною № РН-0061 від 29.10.2019 відповідач поставив позивачу товар відповідно до додаткової угоди № 2 від 08.07.2019 на суму 3899 грн. 88 коп.

Доказів поставки відповідачем позивачу товару за договором відповідно до додатку № 1 на суму 18 450 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив договірні зобов`язання та не передав відповідачу продукцію на суму 18 450 грн. 00 коп. у строки встановлені договором, попередню оплату в зазначеній сумі на вимогу позивача не повернув.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Згідно зі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що факт перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 18 450 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема платіжним дорученням №1413 від 23.07.2019. Разом з цим, доказів поставки відповідачем позивачу товару матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не подані, як і докази повернення попередньої оплати в сумі 18450 грн. 00 коп. на вимогу позивача.

Враховуючи викладені встановлені судом обставини, оскільки відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язань щодо поставки товару, грошові кошти в сумі 18 450 грн. 00 коп. на вимогу позивача не повернув, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 18450 грн. 00 коп. заборгованості.

За порушення строків поставки товару позивачем відповідачу нараховані пеня в загальній сумі 3651 грн. 14 коп. в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення поставки товару, в тому числі 3413 грн. 25 коп. за період з 29.08.2019 по 29.02.2020, виходячи з вартості непоставленого товару в сумі 18450 грн. 00 коп., 237 грн 89 коп. за період з 29.08.2019 по 28.10.2019, виходячи з вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 3899 грн. 88 коп., а також штраф в сумі 1291 грн 50 коп. в розмірі 7% від вартості непоставленого товару в сумі 18450 грн. на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України, враховуючи, що 100% акцій Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" належить державі.

За частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України).

За частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 904/4156/18 зазначила, що за змістом наведених положень Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою для застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією із форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Отже, тлумачення умов укладеного між сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку із положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Тож, частина 2 статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором .

Відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Судом встановлено, що у п. 10.1 договору сторони погодили відповідальність постачальника за порушення строків виготовлення та передачі товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення виконання зобов`язання, від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) продукції, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Отже, під час укладення правочину сторони погодили на свій розсуд умови договору щодо відповідальності постачальника за порушення строків виготовлення та передачі товару, і не передбачали відповідальності відповідача за прострочення строків у вигляді штрафу та пені у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання.

За вказаних обставин, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем строків виготовлення та передачі товару, правомірним є нарахування пені відповідно до п. 10.1 договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення виконання зобов`язання, від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) продукції, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2020 з застосуванням при розрахунках неокруглених значень, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення виконання зобов`язання в загальній сумі 2939 грн 21 коп., в тому числі 2724 грн. 13 коп. за період з 29.08.2019 по 29.02.2020, виходячи з вартості непоставленого товару в сумі 18450 грн. 00 коп., 215 грн 08 коп. за період з 29.08.2019 по 28.10.2019, виходячи з вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 3899 грн. 88 коп.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 711 грн 93 коп. пені, 1291 грн. 50 коп. штрафу суд відмовляє за їх необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки сторонами у договорі погоджено на свій розсуд умови договору щодо відповідальності постачальника і не передбачено застосування штрафу та пені у розмірах згідно із ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інста Груп" (вул. Полтавська, буд. 170, м. Ромни, Сумська область, 42004, код ЄДРПОУ 41393390) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) 18450 грн 00 коп. заборгованості, 2939 грн 21 коп. пені, 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням ч. 4 Розділу Х (Прикінцеві положення) та пп. 17.5. п. 17 Розділу XI (Перехідні положення) Кодексу.

Повне рішення складено та підписане суддею 25.08.2020.

Суддя Є.А. Жерьобкіна