Рішення

від 20.08.2020 по справі 5023/10655/11 (922/2038/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/2038/20)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Савченко А.А. , Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Гринедж" до Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" про стягнення коштів в межах справи 5023/10655/11 про банкрутство ДП "Завод імені В.О. Малишева" за участю :

представника позивача - Тамазликар Л.Й.

представника відповідача - Гедзь О.М.

ВСТАНОВИВ:

25.06.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гринедж" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ДП "Завод імені В.О. Малишева", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 135575,94 грн., з якої 112531,20 грн. - заборгованість за поставлений товар, 19282,10 грн. - пені за порушення умов оплати товару, 1808,36 грн. - 3% річних та 1954,28 грн. інфляційних, а також 2102,00 грн. судового збору.

У позові зазначено про розгляд справи за правилами загального провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 240дп від 03.04.2019 р. .

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

У провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство ДП "Завод ім. В.О. Малишева", яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Савченко А. А. та Яризько В.О.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2020 р. позовна заява вх.2038/20 передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Яризько В.О., суддя Савченко А.А.

Ухвалою суду від 30.06.2020 р. прийняти позовну заяву (вх. 922/2038/20) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/2038/20, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 15.07.2020.

На адресу суду 08.07.2020 від ДП "Завод імені В.О. Малишева" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15668), в якому просить відмовити у задоволенні позову.

13.07.2020 р. від ТОВ "Гринедж" надійшла відповідь на відзив (вх. № 15974), в якому просить аргументи відповідача викладені у відзиві відхилити, а позовні вимоги задовольнити повністю.

15.07.2020 р. на адресу суду від ДП "Завод імені В.О. Малишева" надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. № 16213).

Ухвалою-повідомленням від 15.07.2020 підготовче засідання було відкладено на 04.08.2020 р.

У підготовче засідання від 04.08.2020 р. учасники розгляду справи не з`явилися.

04.08.2020 на адресу суду від ТОВ "Гринедж" надійшли пояснення (вх.№ 17751).

За результатами дослідження матеріалів справи, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 177 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що здійснені всі дії, які необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, призначивши розгляд справи на 20.08.2020 р.

В судовому засіданні 20.08.2020 р. представники сторін наполягали на своїх позиціях, викладених у позові та відзиві, до мирного врегулювання спору не прийшли.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення, викладені у відзиві, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарським судом встановлено наступне.

03.04.2019 р. між ДП "Завод імені В.О. Малишева" (покупець) та ТОВ "Гринедж" (постачальник) укладено договір поставки № 240дп (далі - Договір), відповідно умов якого постачальник зобов"язався передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах передбачених даним Договором , зобов"язався прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (надалі - товар) , асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікаціях або листах , що є невід"ємними частинами Договору.

Згідно п.1.2 Договору, поставка товару буде відбуватися партіями. Для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару Сторони складають та підписують окрему специфікацію, що має в обов`язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписані уповноваженими представниками Сторін.

Згідно п.1.3 Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати. ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу- виробника, технічній документації та нормативно-правовим актам України, а також країни виробника товару.

Відповідно п.1.4 Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Згідно п.2.1 Договору, ціна Договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим Договором та не може перевищувати 20000000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 3 333 333,33 грн. .

Згідно п.2.2 Договору, вартість окремих одиниць та партії товару в цілому визначена сторонами в специфікації щодо такої партії товару, яка складаються в порядку, передбаченому в п.1.2. цього Договору, та включає вартість тари, пакування, маркування та інші видатки Постачальника.

Згідно п.2.3 Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.5. Договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п.1.2. Договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку па такий товар.

Згідно п. 2.4 Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Згідно п.2.5 Договору, покупець має право здійснити платіж за реквізитами, визначеними в розділі 11 цього Договору або в окремому рахунку постачальника за своїм вибором. Постачальник гарантує актуальність (дійсність) банківських реквізитів, визначених в рахунку та/або в цьому Договорі протягом всього строку дії Договору.

Згідно п. 2.6 Договору, зобов`язання покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з рахунку покупця.

Згідно п.3.1 Договору, постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю на умовах DDР-склад покупця, вул. Плеханівська, 126, м. Харків згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс-2010 протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п.1.2. Договору, якщо інші умови та строк поставки не визначені сторонами в специфікаціях, що є невід"ємними частинами Договору.

Згідно п.3.2 Договору, про готовність товару до поставки постачальник повідомляє покупця письмово не пізніше ніж за З календарні дні до дати поставки. Не повідомлення постачальником покупця про готовність товару до поставки прирівнюється до невиконання зобов`язання по поставці.

Згідно п.3.3 Договору, разом із товаром постачальник зобов`язаний передати покупцю наступні документи на товар: рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат відповідності, паспорт, сервісну книжку (якщо передбачені заводом-виробником), а також інші документи, визначені сторонами на відповідну партію товару або чинним законодавством України.

Згідно п.4.1 Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, товарно-транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складенню первинних документів покладений на постачальника.

Згідно п.4.2 Договору, передача постачальником товарно-супровідної документації відповідно до п.3.3. Договору покупцю фіксується шляхом прямої вказівки про це в первинному документі, визначеному п.4.1. цього Договору або складення окремого акту приймання- передачі.

Згідно п.4.4 Договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Згідно п.4.5 Договору, приймання товару за асортиментом, комплектністю та якістю здійснюється відділом технічного контролю покупця протягом 20 (двадцяти] календарних днів з дня фактичного отримання товару. У разі виявлення невідповідності товару умовам Договору щодо асортименту та/або комплектності та/або якості товару відділ технічного контролю покупця, без виклику представника постачальника, складає рекламаційний акт, про що повідомляє постачальника, рекламаційний акт відділу технічного контролю покупця вважається належним та допустимим доказом невідповідності товару умовам Договору щодо асортименту та/або комплектності та/або якості товару.

У разі якщо протягом зазначеного вище строку відділом технічного контролю покупця не був складений рекламаційний акт, товар вважається прийнятим покупцем за асортиментом, комплектністю та якістю.

Згідно п.10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2019 р. а в частині виконання постачальником гарантійних зобов"язань - до повного виконання. Зобов"язання покупця за цим Договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості Товару або приймання ним товару по якості відповідно до положень п.4.5 цього Договору в залежності від того, яка подвя настане раніше.

Згідно специфікації №4 від 23.08.2019 р. сторони погодили поставку товару на загальну суму 252000,00 грн., в якій зазначено про умови та строк оплати: 100% передоплата ; умови строк поставки : DDP м.Харків, вул.Плеханівська, 126, склад покупця, протягом 30 днів після передоплати 100%.

12.09.2019 р. відповідачем здійснено оплату товару згідно рахунку №6 від 23.08.2019 р. по договору № 240дп від 03.04.2019 р. в сумі 126000,00 грн.

04.10.2018 р. відповідачем здійснено оплату товару згідно рахунку №6 від 23.08.2019 р. по договору № 240дп від 03.04.2019 р. в сумі 84000,00 грн.

Позивачем поставлено товар відповідачу по рахунку №6 від 23.08.2019 р. по специфікації №4 від 23.08.2019 р. по договору № 240дп від 03.04.2019 р., а відповідачем отримано товар по видатковій накладній № 9 від 02.10.2019 р. (ТТН № 009 від 02.10.2019 р.) на суму 84000,00 грн., по видатковій накладній № 11 від 29.10.2019 р. (ТТН № 011 від 23.10.2019 р.) на суму 126000,00 грн. та по видатковій накладній №17 від 23.12.2019 р. (ТТН № 017 від 23.12.2019 р.) на суму 42000,00 грн.

Таким чином, по специфікації №4 від 23.08.2019 р. залишився неоплаченим отриманий відповідачем товар на суму 42000,00 грн.

Згідно специфікації №6 від 27.09.2019 р. сторони погодили поставку товару на загальну суму 1663196,40 грн., в якій сторони передбачили толеранс поставки +/- 10%, а також зазначили про умови та строк оплати: передоплата 75%, 25% - доплата на протязі 5 днів з моменту отримання повідомлення про готовність до відвантаження зі складу Постачальника; умови та строк постачання : на протязі 60 календарних днів після отримання передоплати 75%, але не раніше отримання решти 25% доплати після повідомлення на умовах DDP-склад покупця, вул.Плеханівська, 126,м.Харків.

11.11.2019 р. відповідачем здійснено оплату товару згідно рахунку №10 від 01.10.2019 р. (специфікація №6 від 27.09.2019 р.) по договору № 240дп від 03.04.2019 р. в сумі 800000,00 грн.

11.11.2019 р. відповідачем здійснено оплату товару згідно рахунку №10 від 01.10.2019 р. (специфікація №6 від 27.09.2019 р.) по договору № 240дп від 03.04.2019 р. в сумі 447397,30 грн.

18.12.2019 р. відповідачем здійснено оплату товару згідно рахунку №10 від 01.10.2019 р. (специфікація №6 від 27.09.2019 р.) по договору № 240дп від 03.04.2019 р. в сумі 215799,10 грн.

18.12.2019 р. відповідачем здійснено оплату товару згідно рахунку №10 від 01.10.2019 р. (специфікація №6 від 27.09.2019 р.) по договору № 240дп від 03.04.2019 р. в сумі 200000,00 грн.

Позивачем поставлено товар відповідачу по рахунку №10 від 01.10.2019 р. по специфікації №6 від 27.09.2019 р. по договору № 240дп 10 від 03.04.2019 р., а відповідачем отримано товар по видатковій накладній № 18 від 27.12.2019 р. (ТТН № 18 від 27.12.2019 р.) на суму 1680087,60 грн.,

Таким чином, позивач здійснив передплату за поставлений товар на суму , яка зазначена у специфікації № 6 в розмірі 1663196,40 грн.

Проте, позивач поставив товар згідно специфікації №6 у більшій кількості однак в межах встановленого сторонами толерансу , якій визначений сторонами в розмірі +/- 10%. та який був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень щодо кількості.

Таким чином, по специфікації №6 від 27.09.2019 р. залишився неоплаченим отриманий відповідачем товар на суму 16891,20 грн.

Згідно специфікації №9 від 20.11.2019 р. сторони погодили поставку товару на загальну суму 54640,00 грн., в якій сторони передбачили толеранс +/- 10%, зазначили про умови та строк оплати: оплата по факту постачання на протязі 5-ти днів від дати поставки, умови та строк постачання: на протязі 2 календарних днів після отримання замовлення на умовах DDP-склад покупця, вул.Плеханівська, 126, м.Харків.

Позивачем поставлено товар відповідачу по рахунку №14 від 20.11.2019 р. по специфікації №9 від 20.11.2019 р. по договору № 240дп від 03.04.2019 р., а відповідачем отримано товар по видатковій накладній № 12 від 20.11.2019 р. (ТТН № 012 від 20.11.2019 р.) на суму 53640,00 грн.

Однак, відповідач не розрахувався за цю партію товару.

Таким чином, загальна заборгованість за отриманий позивачем товар, однак не оплачений, складає 112531,20 грн.

Наведені обставини зумовили позивача звернутись до суду із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із пунктом 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 697 ЦК України - договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Статтями 662, 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено та зазначено вище, товар був поставлений та переданий відповідачу. Відповідачем прийнятий товар без будь-яких зауважень, що підтверджується матеріалами справи.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та неправомірними, оскільки позивачем не було повідомлено відповідача про готовність товару до поставки, що передбачено п.3.2 Договору, а також, що відповідач не отримував рахунок на оплату товару по специфікації №9, тому строк оплати за отриманий ним товар не настав. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних, оскільки діє мораторій по справі про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева".

Суд не погоджується з такими твердженням відповідача виходячи з наступного.

Порядок створення, отримання та відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88.

За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, встановленим ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Слід звернути увагу на те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

Крім того, аналіз приписів статті 655, частини 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.

За змістом підпункту 1.4. пункту 1 договору поставки №240дп від 03.04.2019 р. вбачається, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Отже, сторони спору погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до відповідача-покупця як з моменту оплати товару (попередня оплата) так і в момент прийняття ним товару від позивача-постачальника, що передує діям відповідача щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару.

Отже, відповідач отримав товар за видатковими накладними по спірному Договору, що зумовило перехід до нього права власності на отриманий товар, а, відтак, прийняття ним виконання зі сторони позивача як постачальника, який розраховував на добросовісність та розумність відповідача-покупця за спірним договором поставки щодо оплати вартості прийнятого ним товару.

Відповідач наполягає на тому, що відповідач в порушення умов п.3.2 Договору не повідомив покупця про готовність товару до поставки, що прирівнюється до невиконання зобов"язань по поставці.

Проте, суд констатує, що саме зобов"язанням позивача по цьому договору є передання у власність покупцю товару , асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікаціях або листах , що є невід"ємними частинами Договору, що і було зроблено позивачем та факт поставки товару не заперечується самим відповідачем. Таким чином, не повідомлення позивачем покупця-відповідача про готовність товару до поставки не заважило отриманню відповідачем поставленого товару.

Відтак, суд робить висновок, що обов`язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару, також як і неповідомлення про готовність товару.

Вказана правова позиція щодо рахунку-фактури викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі № 918/537/18.

Згідно зі ст. 73 ГПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості поставки товару на суму 112531,20 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає помилковим твердження відповідача, що протягом дії мораторію не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні виходячи з наступного.

Ухвалою суду від 27.12.2011 порушено провадження у справі за заявою ДП "Львівський бронетанковий завод" про визнання банкрутом ДП "Завод ім. В.О. Малишева", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч.1.3 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно ч.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Отже, оскільки зобов"язання по договору № 240дп від 03.04 .2019 р. виникли після порушення справи про банкрутство , вони є поточними, на які дія мораторію не розповсюджується.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання , позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1808,36 грн. та 1954,28 грн. інфляційних, перевіривши правильність нарахування яких суд дійшов висновку, що дане нарахування здійснено невірно, у зв"язку з чим судом самостійно здійснено розрахунок та встановлено, що стягненню підлягають 1690,10 грн. 3% річних та 1838,05 грн. інфляційних, в іншій частині 3% річних та інфляційних суд відмовляє, як невірно розрахованих.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 19282,10 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.6 ст. 232 ГК України.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У частині 2 ст. 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З умовами Договору, сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання його умов, так, згідно п.6.3.1 Договору, у разу неналежного виконання грошового зобов"язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів , покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від простроченої суми за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30% від суми заборгованості за відповідним зобов"язанням.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яке здійснено невірно, у зв"язку з чим судом самостійно здійснено розрахунок та встановлено, що стягненню підлягають 5423,29 грн. пені, в іншій частині пені суд відмовляє, як невірно розрахованої.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 1883,51 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232-241 ГПК України, ст.ст.6,11,509,535,526,530,549, 598, 612,629,655,692,697,712 ЦК України, ст.ст.173,174,179,193,198,216,230,231,232, 265,343 ст.ст.7,8 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринедж" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринедж" (61037, м. Харків, проспект Московський, 199-Б, поверх 10, офіс 1026-А, код ЄДРПОУ 41048960, п/р НОМЕР_1 у АТ "Райффайзен банк Аваль") 112531,20 грн. основного боргу, 1838,05 грн. інфляційних, 1690,10 грн. 3% річних , 5424,29 грн. пені та 1883,51 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринедж" (61037, м. Харків, проспект Московський, 199-Б, поверх 10, офіс 1026-А, код ЄДРПОУ 41048960)

Відповідач: Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" (код ЄДРПОУ 14315629, юридична адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "20" серпня 2020 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий А.А. Савченко В.О. Яризько