Рішення

від 17.08.2020 по справі 922/1906/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1906/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ", с. Плоске про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Янчук А.П.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОРІЯ" та просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ (62607, Харківська обл., Великобурлуцький район, село Плоске, Вулиця Петровського, будинок 7, Код ЄДРПОУ: 22662084, рахунок НОМЕР_1 в філії Харківське ОУ AT ОЩАДБАНК , МФО 351823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД РЕСУРС (61001, Харківська обл., місто Харків, майдан Захисників України, будинок 7/8, Код ЄДРПОУ: 39806596, рахунок НОМЕР_2 п/р НОМЕР_3 в філії AT Укрексімбанк в м. Харкові, МФО 322313) за Договором поставки товару №2214-19х від 10 жовтня 2019 р. основну суму боргу в розмірі 7 150 (сім тисяч сто п`ятдесят) грн. 56 коп., три відсотки річних в розмірі 125 (сто двадцять п`ять ) грн. 51 коп., інфляційні втрати в розмірі 122 (сто двадцять дві) грн. 04 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 45 906 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот шість) грн. 60 коп., пеню в розмірі в розмірі 857 (вісімсот п`ятдесят сім) грн. 37 коп., штраф в розмірі 1 787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 64 коп., що разом становить 48 799 (сорок вісім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 16 коп;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ (62607, Харківська обл., Великобурлуцький район, село Плоске, Вулиця Петровського, будинок 7, Код ЄДРПОУ : 22662084, рахунок НОМЕР_1 в філія Харківське ОУ AT ОЩАДБАНК , МФО 351823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД РЕСУРС (61001, Харківська обл., місто Харків, майдан Захисників України, будинок 7/8, Код ЄДРПОУ: 39806596, рахунок НОМЕР_2 п/р НОМЕР_3 в філії AT Укрексімбанк в м. Харкові, МФО 322313) сплачений судовий збір в розмірі 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки товару № 2214-19х від 10.10.2019 р. щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою від 17.06.2020 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 07.07.2020 р. о 09:30.

Розгляд справи відкладався з метою забезпечення процесуальних прав сторін та повного і всебічного встановлення обставин по справі.

В судовому засіданні 17.08.2020 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про розгляд справи, час та місце проведення судових засідань повідомлявся судом шляхом направлення ухвал за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду були надіслані відповідачу за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та були отримані представником відповідача, про що свідчать довідки АТ Укрпошта .

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.).

З огляду на викладене, суд вважає, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

10 жовтня 2019 р. між ТОВ ТД РЕСУРС (Постачальник) та ТОВ ВІКТОРІЯ (Покупець) укладено Договір поставки товару №2214-19х (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник поставляє і передає у власність Покупця товар/продукцію партіями відповідно до накладних, які є невід`ємною частиною Даного Договору, а Покупець приймає цей товар партіями та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору моментом здійснення поставки товарів Постачальником є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо). Відповідно до п. 5.2 Договору Покупець здійснює розрахунок з Постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

На виконання умов укладеного Договору Постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 7150,56 грн, що підтверджується видатковими накладними № 35659 від 26.10.2019 на суму 6409,56 грн, № 35736 від 26.10.2019 на суму 741,00 грн.

23.04.2020 р. позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено Претензію за вих. №21-04/20-юр від 21 квітня 2020 року, що підтверджується Описом вкладення у цінний лист на ім`я ТОВ ВІКТОРІЯ з проставленням на поштовому відправленні датованої відмітки оператора поштового зв`язку. Претензію за вих. №21-04/20-юр від 21 квітня 2020 року вручене особисто 24.04.2020 р.

Однак, як стверджував позивач, відповідачем не було виконано зобов`язання з оплати вартості поставленого товару.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виконання позивачем зобов`язання за Договором з поставки товару підтверджується видатковими накладними № 35659 від 26.10.2019 на суму 6409,56 грн, № 35736 від 26.10.2019 на суму 741,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору Покупець здійснює розрахунок з Постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 14 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вартості отриманого ним товару.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов`язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Однак, всупереч викладеним приписам процесуального законодавства, відповідачем не було надано до суду доказів на спростування доводів позивача відносно наявної заборгованості за укладеним сторонами Договором, не було надано доказів оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно пп. 6.2.1. п. 6.2. Договору, Покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару. Згідно пп. 6.2.2. п. 6.2. Договору, Покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом сплати на користь Постачальника штрафу в розмірі 25% від вартості відповідної партії товару, в разі якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше тридцяти календарних днів.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі в розмірі 857,37 грн. та штраф в розмірі 25% від вартості відповідних партій товару в сумі 1787,64 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з Відповідача також три відсотки річних в розмірі 125,51 грн та інфляційні втрати в розмірі 122,04 грн.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 45906,60 грн. Позивач вказував, що згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Відповідно до ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно п. 5.3 Договору у разі несвоєчасної оплати поставленого товару Покупець сплачує на користь Постачальника проценти із розрахунку 3% за кожен день прострочення оплати до дати повного виконання зобов`язання в порядку ст. 536 ЦК України.

Однак, суд не може погодитися з доводами позивача відносно стягнення з відповідача 45906,60 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, з огляду на наступне.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір поставки (стаття 712 ЦК України, стаття 265 ГК України). Загальні умови поставки визначаються ГК України, ЦК України, а також до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Верховний Суд у постанові № 922/3578/18 від 05.06.2020 р. зазначав, що сторони відповідно до положень статей 3, 536, 625, 627 ЦК України не можуть визначити інший порядок нарахування розміру процентів річних за користування чужими коштами, а зокрема, встановлення розміру процентів за один день від загальної суми річних процентів, з огляду на таке.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 693, 536, 625 ЦК України.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

Касаційний суд у постанові № 922/3578/18 від 05.06.2020 р. відступив від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2213/17 про можливість стягнення відсотків річних за кожен день неправомірного користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначала, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 45906,60 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕСУРС", а саме в частині стягнення з відповідача за Договором поставки товару №2214-19х від 10 жовтня 2019 р. основного боргу в розмірі 7150,56 грн, 3% річних - 125,51 грн, інфляційних втрат - 122,04 грн, пені - 857,37 грн та штрафу в розмірі 1787,64 грн.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До стягнення з відповідача підлягає судовий збір в розмірі 377,31 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ (62607, Харківська обл., Великобурлуцький район, село Плоске, Вулиця Петровського, будинок 7, Код ЄДРПОУ: 22662084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД РЕСУРС (61001, Харківська обл., місто Харків, майдан Захисників України, будинок 7/8, Код ЄДРПОУ: 39806596, рахунок НОМЕР_2 п/р НОМЕР_3 в філії AT Укрексімбанк в м. Харкові, МФО 322313) за Договором поставки товару №2214-19х від 10 жовтня 2019 р. основну суму боргу в розмірі 7150,56 грн, три відсотки річних в розмірі 125,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 122,04 грн, пеню в розмірі 857,37 грн, штраф в розмірі 1787,64 грн та 10420,43 грн судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 45906,60 грн процентів за користування чужими грошовими коштами - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "25" серпня 2020 р.

Суддя Л.С. Лаврова