Рішення

від 25.08.2020 по справі 160/4719/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Справа № 160/4719/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон Групп" до Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

28.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рубікон Групп звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Сумського управління юстиції Сахно Марії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4683635 від 01.08.2013 року про арешт нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю Рубікон Групп ;

- скасувати рішення державного реєстратора Сумського управління юстиції Сахно Марії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4683635 від 01.08.2013 року про арешт нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю Рубікон Групп ;

- скасувати номер запису про обтяження 1983895 з Державного реєстру речових прав щодо реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 123773359101.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.01.2020 р. від приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Давиденко І.А. позивач отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. З цієї інформації йому стало відомо, що 01.08.2013 р. був накладений арешт на все нерухоме майно державним реєстратором Сумського міського управління юстиції Сахно Марією Іванівною. Підставою виникнення обтяження стала постанова Головного слідчого управління Служби безпеки України про накладення арешту від 03.07.2012 р. Позивач також зазначає, що будь-яких постанов про арешт його майна від слідчих органів він ніколи не отримував, відносно його посадових осіб будь-яких кримінальних проваджень не порушувалось. Крім того, 20.11.2012 р. набрав чинності КПК України від 13.04.2012 р. Відповідно до ст. 170 КПК України (в редакції від 13.04.2012 р.) накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження повинно відбуватись тільки за ухвалою слідчого судді або суду. На думку позивача, вчиняючи дії з державної реєстрації про накладення арешту на майно, відповідач діяв всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 16.05.2013 р., яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій), де передбачено, що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно. Оскільки на відповідача Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень покладено обов`язок ретельно перевіряти документи, які подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також встановлювати факти відсутності підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, позивач вважає, що дії відповідача щодо накладення арешту від 01.08.2013 р. на все нерухоме майно є протиправними, такими що підлягають скасуванню.

01.06.2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що станом на 15.05.2020 року правовідносини в галузі державної реєстрації прав власності, інших речових прав обтяжень регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 р. № 124-р Про припинення надання адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців деякими органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції України повноваження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до Сумської міської ради були передані з 02.03.2016 року. До зазначеного часу суб`єктом державної реєстрації прав було Сумське міське управління юстиції. Крім того, управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради не є правонаступником Сумського міського управління юстиції, а тому є неналежним відповідачем у зазначеній справі. Зазначає, що оскаржувана реєстрація обтяження була здійснена до передачі повноважень до органів місцевого самоврядування. Відповідно до викладеного, між Управлінням Центр надання адміністративних послуг у м. Суми та позивачем відсутній спір на предмет позову.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Від представника позивача 19.05.2020 року надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у судове засідання, у зв`язку з карантином.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

19.05.2020 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року провадження у справі № 160/4719/20 зупинено.

Ухвалою суду від 07.08.2020 року провадження у справі № 160/4719/20 поновлено.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

29.07.2020 року від представника позивача надійшло клопотання, у якому просить суд продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ТОВ Рубікон Групп на праві приватної власності належить нежитлове приміщення загальною площею 1859 кв.м, земельна ділянка площею - 0,2009 га для його обслуговування, розташовані за адресою: Сумська обл., м. Суми, площа Незалежності майдан, 10 . Нерухоме майно належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна серії ВМЕ № 27348 від 08.05.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.Л., зареєстрованого за № 1316.

Позивач 28.01.2020 р. отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Давиденко І.А., відповідно до якої йому стало відомо, що 01.08.2013 р. був накладений арешт на все нерухоме майно державним реєстратором Сумського міського управління юстиції Сахно М.І.

20.11.2012 р. набрав чинності КПК України від 13.04.2012 р. Відповідно до ст. 170 КПК України (в редакції від 13.04.2012 р.) накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження повинно відбуватись тільки за ухвалою слідчого судді або суду.

03.07.2012 р. Головним слідчим управлінням Служби безпеки України винесена постанова про накладення арешту на все нерухоме майно позивача. На той момент діяв КПК України в редакції від 1960р. відповідно до ст. 126 КПК України передбачалось, що забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам.

Запис про обтяження за індексним номером 4683635 був вчинений 01.08.2013 р. державним реєстратором Сумського міського управління юстиції Сахно М.І. на підставі постанови Головного слідчого управління Служби безпеки України про накладення арешту від 03.07.2012 р.

26.06.2020 року за № 14.01.-12/5867 Управлінням Центр надання адміністративних послуг у м. Суми надано відповідь на лист позивача щодо обтяження нерухомого майна наступного змісту:

Згідно з відомостями Державного реєстру прав, арешт нерухомого майна з реєстраційним номером 1983895 був перенесений до спеціального розділу Державного реєстру прав державним реєстратором Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сахно М.І. з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у зв`язку з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та державною реєстрацією права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Суми, м-н. Незалежності, 10. Дії щодо перенесення існуючого запису державним реєстратором Сахно М.І. були вчинені 01.08.2013 року. Перенесення запису здійснено у повній відповідності до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, що діяла на момент проведення реєстраційних дій. Вперше все нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ Рубікон Групп було арештовано згідно з постановою Головного слідчого управління Служби безпеки України 04.07.2012 року. Станом на 26.06.2020 року у державного реєстратора відсутні підстави для вилучення запису про вказане обтяження. Припинення обтяження здійснюється на підставі документів, зазначених в статті 27 вказаного вище закону, в т. ч. на підставі рішення суду .

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У ч. 2 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 16.05.2013 р., яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій) зазначено, що державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно.

Відповідні зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 16.05.2013 р. були обумовлені тим, що 20.11.2012 р. набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р., за яким накладення арешту на нерухоме майно в рамках кримінального провадження повинно здійснюватися тільки за ухвалою слідчого судді або суду.

Умови, підстави та порядок здійснення реєстрації обтяження на нерухоме майно позивача регулювались Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV, в редакції від 16.05.2013 р., що діяла на момент вчинення дій державним реєстратором.

Так, п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 16.05.2013 р. визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 16.05.2013 р. загальними засадами державної реєстрації прав є: державна реєстрація прав є обов`язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 16.05.2013 р., державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 16.05.2013 р., яка діяла на момент вчинення реєстраційних дій) державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядженням нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про відселення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законодавством; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1, ч.2 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 16.05.2013р., у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З аналізу норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 16.05.2013 р., видно, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор зобов`язаний ретельно перевірити документи, які подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також встановити факт відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.

Таким чином, законом визначено повноваження державного реєстратора при вчиненні дій щодо державної реєстрації обтяження. Однак, всупереч вимогам закону відповідачем прийнято спірне рішення щодо власності позивача.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997р., ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Закон гарантує власнику право на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав, якими закон наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.

Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Наявність арешту, накладеного на нерухоме майно позивача постановою Головного слідчого управління Служби безпеки України від 03.07.2012 р. порушує право приватної власності позивача, перешкоджає реалізації ним прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Суми, площа Майдан незалежності, буд. 10 , зокрема, в подальшому розпорядженні цим майном.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що дії державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень індексний номер 4683635 від 01.08.2013 р. про арешт нерухомого майна, яке належить позивачу, є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду у сумі 2102 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон Групп до Управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державного реєстратора Сумського управління юстиції Сахно Марії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4683635 від 01.08.2013 р. про арешт нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю Рубікон Групп .

Скасувати рішення державного реєстратора Сумського управління юстиції Сахно Марії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4683635 від 01.08.2013 р. про арешт нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю Рубікон Групп .

Скасувати номер запису про обтяження 1983895 з Державного реєстру речових прав щодо реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 123773359101.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рубікон Групп судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський