Рішення

від 21.08.2020 по справі 200/5306/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2020 р. Справа№200/5306/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області до Златоустівської сільської ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Златоустівської сільської ради, я кому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області з питань не затвердження плану інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення, а саме: дитячого майданчика, який розташований на території Златоустївеької сільської ради Волноваського району Донецької області;

- зобов`язати Златоустівську сільську раду Волноваського району Донецької області вчинити дії по розробленню та затвердженню плану технічної інвентаризації та паспортизації об`єкта благоустрою населення, а саме: дитячого майданчика, який розташований на території Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсутність затвердженого плану інвентаризації та паспортизації такого об`єкта благоустрою населення як дитячий майданчик, який розташований на території Златоустівської сільської ради, свідчить про невиконання відповідачем свого обов`язку щодо планової інвентаризації та паспортизації такого об`єкта, відповідно до вимог Закону України Про благоустрій населених пунктів . З огляду на функціональне призначення дитячих майданчиків, невжиття таких заходів може негативно позначитися на загальному стані цих об`єктів благоустрою, що може спричинити заподіяння шкоди життю та здоров`ю дітей.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ухвалі судом також роз`яснено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема, статтями 79, 162, 261 КАС України, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, подання відзиву, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину. Встановлені судом строки для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, не можуть бути меншими, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

На виконання вимог чинного процесуального законодавства, вищевказана ухвала суду про відкриття провадження у справі, була направлена рекомендованим поштовим відправленням за адресою зареєстрованого місцезнаходження відповідача Златоустівської сільської ради: Донецька область, Волноваський р-н., с. Златоустівка, вул. Чернігівська, 50, та була вручена - 18 червня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на час розгляду справи, відзив на адміністративний позов відповідачем не поданий.

Суд зазначає, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, яким Розділ VI Прикінцеві положення КАС України, доповнений п. 3, згідно із яким (у редакції чинній до 18.07.2020 року), встановлювалось, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

За для дотримання права відповідача на подання до суду відзиву на позовну заяву, та вчинення інших процесуальних дій, означений строк, і, відповідно, строк розгляду даної справи, судом був продовжений, у відповідності до положень п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

17 липня 2020 року, набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 року № 731-IX, відповідно до якого, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладений в такій редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Розділом II Прикінцеві та перехідні положення, означеного Закону № 731-IX, закріплено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Станом на 21 серпня 2020 року, будь-яких заяв щодо продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом № 731-IX, або заяв про поновлення процесуальних строків, встановлених нормами КАС України, у зв`язку із їх пропуском з поважних причин, та таких, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, або заяв про продовження процесуальних строків, встановлених судом, з причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк, що зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, - від учасників справи не надходило.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивачем зазначено, та підтверджується матеріалами справи, що у процесі вивчення стану законності з питань дотримання законодавства України щодо благоустрою на території Волноваського району Донецької області, Волноваською місцевою прокуратурою Донецької області, листом від 11.05.2020 року за № 32-18/7вих20, був здійснений запит до Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області, про надання інформації щодо: встановлення дитячих майданчиків на території сільських селищних рад починаючи з 201 7 року; щодо балансоутримувача дитячих майданчиків та їх балансової вартості; щодо технічної інвентаризації та паспортизації дитячих майданчиків відповідно до Інструкції з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.10.2012 № 550, з наданням копій інвентаризаційних справ та технічних паспортів (а.с. 13, 13 з.б.).

Листом Златоустівської сільської ради від 12.05.2020 року за вих. № 02.20-206, на запит позивача, було повідомлено про те, що на території Златоустівської сільської ради перебуває - дитячий майданчик, місцезнаходження: Донецька область, Волноваський р-н., с. Златоустівка, вул. Чернігівська, який перебуває на балансі, збудований, - Златоустівської сільської ради. Повідомлено, що інвентаризаційна справа та технічний паспорт на зазначений дитячий майданчик, - відсутні (а.с. 16).

За наслідками опрацювання вищевказаного Златоустівської сільської ради від 12.05.2020 року за вих. № 02-20-206, позивачем листом від 13.05.2020 року за №32-/715 вих. 20, додатково запитано у відповідача: рішення Златоустівської сільської ради про прийняття до комунальної власності дитячого майданчика який розташований за адресою: Донецька область, Волноваський р-н., с. Златоустівка, вул. Чернігівська; договір поставник зазначеного дитячого майданчика з додатками (а.с. 14, 14 з.б.).

Листом відповідача від 15.05.2020 року за №02-20-207 (а.с. 17), Волноваській місцевій прокуратурі Донецької області, були надані: договір підряду №77/17 від 18.10.2017 року (а.с. 18-19), додаток 2 вищевказаного договору підряду №77/17 - план будівництва дитячого ігрового майданчика у селі Златоуствіка Волноваського району (а.с. 20), додаток 1 вищевказаного договору підряду №77/17 - календарний графік виконання робіт, за жовтень 2017 року (а.с. 20 з.б.), додаток до договору підряду №77/17 - договірна ціна на будівництво дитячого ігрового майданчика у селі Златоуствіка Волноваського району, Донецької області, що здійснюється у 2017 році (а.с. 21, 21 з.б.), Акт б/н від 24.07.2018 року, приймання виконання будівельних робіт за червень 2018 року (а.с. 22-23), Акт введення в експлуатацію основних засобів від 24.07.2018 року (а.с. 24-24з.б.).

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Питання, вирішення яких віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради передбачено у статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР). Відповідно до пункту 44 частини першої цієї статті виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача, у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто, прокурору надане право здійснювати представництво в суді законних інтересів держави.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні , частиною 2 статті 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 25 цього Закону визначає загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку сільських, селищних, міських рад регламентуються статею 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , підпунктом 7 пункту а якої встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, відповідач у справі Златоустівська сільська рада Волноваського району Донецької області є органом місцевого самоврядування, до відання якого, відповідно до чинного законодавства України, належить організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Благоустроєм населених пунктів, відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2807-IV Про благоустрій населених пунктів (далі - Закон № 2807-IV) є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Під заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, слід розуміти роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2807-IV, благоустрій населених пунктів передбачає: 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону № 2807-IV, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2807-IV, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

За змістом частини статті 13 Закону № 2807-IV, до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 21 Закону № 2807-IV, елементами (частинами) об`єктів благоустрою, є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків.

Пунктом 5 частини другої статті 18 Закону № 2807-IV передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

На виконання наведених вище положень статті 18 Закону № 2807-IV, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 29 жовтня 2012 року № 550 затвердило Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населених пунктів (далі - Інструкція № 550), яка визначає порядок проведення робіт з технічної інвентаризації та паспортизації парків (гідропарків, лугопарків, лісопарків, парків культури та відпочинку, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва, спортивних, дитячих, історичних, національних, меморіальних та інших), рекреаційних зон, садів, скверів та майданчиків, пам`яток культурної та історичної спадщини, майданів, площ, бульварів, проспектів, вулиць, доріг, провулків, узвозів, проїздів, пішохідних та велосипедних доріжок, пляжів, кладовищ, інших територій загального користування; прибудинкових територій; територій будівель та споруд інженерного захисту територій; територій підприємств, установ, організацій та закріплених за ними територій на умовах договору, а також інших об`єктів благоустрою в межах населеного пункту (крім земельних ділянок, на яких розташовано вказані об`єкти).

Згідно із пунктом 1.3 Інструкції № 550, під паспортизацією об`єктів благоустрою слід розуміти складання технічних паспортів об`єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації; під технічною інвентаризацією об`єктів благоустрою - сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об`єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об`єкті благоустрою.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 550 технічна інвентаризація та паспортизація об`єктів благоустрою проводяться власником, балансоутримувачем або виконавцем на підставі договору із замовником або самостійно.

Пунктом 1.5 Інструкції № 550 передбачено, що технічна інвентаризація об`єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою. Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Інструкції №550, на основі проведеної інвентаризації об`єкта благоустрою складається його технічний паспорт за зразком, наведеним у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - технічний паспорт), який затверджується власником (балансоутримувачем) цього об`єкту благоустрою та підписується представником виконавця. Технічний паспорт долучається до матеріалів інвентаризаційної справи.

В порушення вищевказаних норм законодавства, відповідачем не вжито заходів щодо проведення інвентаризації та паспортизації такого об`єкта благоустрою населення, як дитячий майданчик, який розташований на території Златоустївеької сільської ради Волноваського району Донецької області. Інвентаризаційна справа та технічний паспорт на зазначений об`єкт - в матеріалах справи відсутні. Про відсутність інвентаризаційної справи та технічного паспорту на вищевказаний дитячий майданчик також було повідомлено самим відповідачем Златоустївеькою сільською радою.

Такі встановлені у справі обставини, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті заходів щодо затвердження плану інвентаризації та паспортизації об`єкта благоустрою населення, а саме: дитячого майданчика, який розташований на території Златоустївеької сільської ради Волноваського району Донецької області по вул. Чернігівській, що зважаючи на цільове призначення такого об`єкту благоустрою, порушує права користувачів цього об`єкту на безпечні умови для життя і розвитку.

Частиною 2 статті 6 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Частиною 2 статті 31 Конвенції про права дитини, прийнятою Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27.09.1991 передбачено, що держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.

Вищезазначене ставить під загрозу закріплені статтями 3, 27 Конституції України права дітей на життя, охорону здоров`я, грубо порушує вимоги Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку із наведеним, враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних доказів на спростування наведених позивачем обставин, позиції та вимог позивача, беручи до уваги наявні в матеріалах справи представлені позивачем письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, та про їх повне задоволення.

Враховуючи правила частини 2 статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, суд зазначає, що судові витрати у даній справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБр, 4) до Златоустівської сільської ради (місцезнаходження: Донецька область, Волноваський р-н., с. Златоустівка, вул. Чернігівська, 50, ЄДРПОУ: 04340810) про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Златоустівської сільської ради щодо не вжиття заходів з затвердження плану інвентаризації та паспортизації об`єкта благоустрою населення, - дитячого майданчика, який розташований на території Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області по вул. Чернігівській.

Зобов`язати Златоустівську сільську раду (місцезнаходження: Донецька область, Волноваський р-н., с. Златоустівка, вул. Чернігівська, 50, ЄДРПОУ: 04340810) вчинити дії по розробленню та затвердженню плану технічної інвентаризації та паспортизації об`єкта благоустрою населення, - дитячого майданчика, який розташований на території Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області по вул. Чернігівській.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 21 серпня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров