Постанова

від 23.08.2006 по справі 2-23/1073-2006а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

  21

серпня 2006 року 

 Справа № 2-23/1073-2006А

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Фенько

Т.П.,

суддів                                                                      Градової

О.Г.,

Волкова К.В.,

за участю

представників сторін:

позивача:

ОСОБА_1,

дов.№НОМЕР_1

відповідача: ДПІ місті Керчі в АР Крим

                  Казаріна

І.В.,дов.№1947/10/10-0 від 15.08.2006

                  Каменева

О.В.,дов.№2612/10/10-0 від 18.08.2006

                  Відділення Державного

казначейства у місті Керчі

                  не з'явився

за

участю прокурора Автономної Республіки Крим

                 не з'явився

розглянувши

апеляційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на постанову господарського суду

Автономної Республіки Крим (суддя  Іщенко

Г.М.) від 20.02.-20.03.2006 у справі №2-23/1073-2006А

за

позовом           Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

(АДРЕСА_1)

до           Державної

податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Борзенка, 40, місто

Керч,98300)

Відділення

Державного казначейства у місті Керч (вул. Свєрдлова, 21, місто Керч,98320)

про

визнання протиправною бездіяльність Керченської міжрайонної державноїподаткової

інспекції та стягнення 70858,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

      Постановою господарського суду Автономної

Республіки Крим від 20 лютого-20 березня 2006 року (суддя Іщенко Г.М.) у справі

№2-23/1073-2006А у позові Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до

Державної податкової інспекції у місті Керчі в Автономній Республіці Крим,

Відділення Державного казначейства у місті Керчі, за участю прокурора АР Крим

про визнання протиправною бездіяльність Керченської міжрайонної   державної податкової інспекції та стягнення

70858,00 грн. відмовлено.

      Не погодившись з постановою суду, Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову

господарського суду скасувати, оскільки вищезгадана постанова є

необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, з підстав

висловлених в апеляційній скарзі. 

      В апеляційної скарзі позивач посилається

на те, що суд застосував норми наказу Державної податкової адміністрації

України №187 від 26.05.2005 (пункт 9), який ще не був прийнятий на день

проведення перевірки.

      В судове засідання представники

Відділення Державного казначейства у місті Керчі та прокурор АР Крим не

з'явились, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Сторони не скористувались своїм процесуальним правом у справі на участь свого

представника в засіданні суду апеляційної інстанції. Судова колегія вважає

можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність представників Відділення

Державного казначейства у місті Керчі та прокурора АР Крим, що не

з'явились. 

Розпорядженням

Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 склад судової

колегії змінено, суддю Черткову І.В. замінено на суддю Градову О.Г.

     Відповідно до статей 9, 10 Конституції

України, статті 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом

України від 15.05.2003 № 802-IV), статті 10 Закону України “Про судоустрій

України” від 07.02.2002 № 3018-III, статті 18 Закону України “Про мови в

Українській РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI і по клопотанню сторін,  судочинство здійснювалось на російській мові.

     Стаття 2 Кодексу адміністративного

судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб

у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших

суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно

до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції

-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому

хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого

самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт,

який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

Тому

слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів  віднесені тільки ті публічно-правові спори,

які виникають зі здійснення суб'єктами владних повноважень, віднесених до їх

компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій,

які виконують суб'єкти владних повноважень.

Податкові

органи є контролюючими органами виконавчої влади і не здійснюють управлінських

функцій, що передбачено Законом України „Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III

від 21 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).

Згідно

з пунктом 1.12 статті 1 цього Закону контролюючий орган -державний

орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює

контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та

зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи

податкового боргу.

При

виконанні управлінських функцій не вирішується питання про притягнення до

відповідальності шляхом застосування адміністративно-фінансових санкцій. Таке

право надано тільки контролюючим органам.

Статтею

2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері

господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади

та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а

також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками

суб'єктів господарювання чи  здійснюють

щодо них організаційно-господарські повноваження на основі   відносин власності.

Відповідно

до статей 2, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства України за захистом

прав та законних інтересів до адміністративних судів можуть звертатись будь-які

фізичні та юридичні особи незалежно від виду діяльності, а Господарський

процесуальний кодекс України встановлює порядок судового захисту прав суб'єктів

господарювання  (тобто юридичних та

фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність).

Частина

друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що

юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім

спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Відповідно

до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України

господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з

підстав, передбачених у законодавстві; тобто передбачено інший порядок

судового вирішення.

Таким

чином, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, та зважаючи на те,

що Кодекс адміністративного судочинства України посилається на управлінські

функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх

посадових чи службових осіб, а не функції цих же органів, які виконують функції

контролю щодо суб'єктів господарювання стосовно їх господарської

діяльності, справи між контролюючими органами та суб'єктами господарювання, що

стосуються господарської діяльності підлягають розгляду в порядку,

передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

   Судова колегія  в порядку статті 25 Господарського

процесуального кодексу України та по клопотанню відповідача здійснила заміну

відповідача на - Державну податкову інспекцію у місті Керчі Автономної

Республіки Крим, оскільки згідно наказу Державної податкової адміністрації в

Автономній Республіці Крим від 30.03.2006 року № 162 «Про реорганізацію

Керченської міжрайонної державної податкової інспекції»шляхом поділу

Керченської міжрайонної державної податкової інспекції створена Державна

податкова інспекція у місті Керчі та Державна податкова інспекція у Ленінському

районі з правами юридичних осіб.

    Розглянувши повторно, в порядку статті 101

Господарського процесуального кодексу України, 

а також проаналізувавши правильність застосування господарським судом

при винесенні оскарженої постанови норм матеріального та процесуального права,

дослідивши матеріали справи та на підставі встановлених в них фактичних

обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Як вбачається з матеріалів справи,  суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2

звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до

Державної податкової інспекції у місті Керчі в Автономній Республіці Крим,

Відділення Державного казначейства у місті Керчі про стягнення з Державного

бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі

67437 грн. та відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості за весь

період з 22.04.2005 по 05.10.2005 в сумі 3421 грн., всього 70858 грн.

Позивачем

були уточнені позовні вимоги в яких просив визнати протиправною бездіяльність

Державної податкової інспекції у місті Керчі в Автономній Республіці Крим з не

прийняття рішення про виплату позивачу відшкодування з Державного бюджету

України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 67437 грн.

та відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості за весь період з

22.04.2005 по 05.10.2005 в сумі 3421 грн., а всього -70858 грн. та стягнути з

Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість

в сумі 67437,00грн. та відсотки, нараховані на суму бюджетної заборгованості за

весь період з 22.04.2005 по 05.10.2005 в сумі 3421 грн., а всього -70858 грн.

19.12.2005

від прокуратури Автономної Республіки Крим в господарський суд Автономної

Республіки Крим була надана заява про вступу прокурора у справу.

Як

вбачається з матеріалів справи, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 зареєстрований

як суб'єкт підприємницької діяльності 17.03.2004.

23.12.2004

було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість

№50885795 (а.с.22,23).

Відповідно

до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану

вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню

платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,

визначених цим Законом.

Норма

підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану

вартість" крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на

податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову

наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді

відповідних сум податку.

       Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7

статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку

на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України,   а  

зараховані   суми   використовуються   у  

першу      чергу   для  

бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим

Законом.

Висновок

про те, що відшкодуванню належать тільки суми, які були сплачені до бюджету

витікає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування

доходів Державного бюджету України ( пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного

Кодексу України), а також термін платника податку, як особи, яка, згідно Закону

України " Про податок на додану вартість" № 168 зобов'язана

здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, який сплачується покупцем

( пункт 1.3. статті 1 Закону № 168).

Законом

України «Про податок на додану вартість»№168-ВР від 03.04.1197 ( із змінами та

доповненнями) встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету

податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При цьому ці етапи

нерозривно пов'язані поміж собою: сплата податку, а потім включення відповідних

сум податку на додану вартість у податковий кредит та відшкодування податку на

додану вартість у рахунок коштів, які були сплачені у вигляді податку.

Таким

чином, суд першої інстанції правомірно зробив висновок про те, що "

законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення

сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до

Державного бюджету України".

Державною

податковою інспекцією у місті Керчі в Автономній Республіці Крим проведена

перевірка обгрунтованості відшкодування ПДВ за лютий 2005, за результатами якої

складено акт № НОМЕР_2, яким підтверджено, що відповідно до п.8.6. ст. 8 Закону

України «Про податок на додану вартість»відшкодуванню на розрахунковий рахунок

СПД ОСОБА_1 підлягає сума ПДВ- 70 210,0 грн. - в продовж 30-ти календарних

днів, наступних за днем надання розрахунку експортного відшкодування.

    17.06.2005 Державною податковою інспекцією

у місті Керчі в Автономній Республіці Крим надано висновок № НОМЕР_3 про

відшкодування на розрахунковий рахунок Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1 суми податку на додану вартість у

розмірі 2 773,00 грн. Це сума ПДВ, яка фактично підтверджена та склалась в

результаті проведених операцій між позивачем та ТОВ «Аеро-Експрес»та ТОВ

«Черномор»( стор.4-5 акту перевірки від 13.04.2005) та фактично була сплачена

до бюджету.

Залишок

суми у розмірі - 67 437 грн. не відшкодована на розрахунковий рахунок позивача,

у зв'язку з відсутністю зустрічних перевірок.

Оскільки

Суб'єктом підприємницької діяльності 

ОСОБА_1 заявлено до відшкодування суму ПДВ більш 10,0 тис. грн., а саме

- 70 210,0 грн., Державною податковою інспекцією у місті Керчі в Автономній

Республіці Крим були проведені зустрічні перевірки основних постачальників ( до

встановлення факту сплати ПДВ).

У

ході проведення документальної перевірки Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 по питанню обгрунтованості бюджетного відшкодування податку на додану

вартість за декларацією за лютий 2005 встановлені взаємовідносини позивача з ПП

"Техно-Магістраль" м. Одеса по придбанню промислової групи товару -

запасні частини до судового дизелю.

Державною

податковою інспекцією Приморського району м. Одеси встановлено, що ПП

"Техно-Магістраль" не є виробником, проте постачальником реалізованої

продукції є ПП ВКФ "Технологія" м. Черкаси.

Черкаською

об'єднаною державною податковою інспекцією надана інформація, згідно якої

постачальниками реалізованої продукції є: товариство з обмеженою

відповідальністю "Сетор Крон" місто Київ та Товариство з обмеженою

відповідальністю "Торгово-Промисловий Союз" місто Київ.

Державна

податкова інспекція у Голосіївському районі м. Київа повідомила, що Товариство

з обмеженою відповідальністю "Сетор Крон" значиться на обліку у

Державної податкової інспекції з 02.04.2004. За період проведення перевірки

підприємство звітність не надавало.

Державна

податкова інспекція у Печерському районі міста Київа повідомила, що Товариство

з обмеженою відповідальністю "Торгово-Промисловий Союз" місто Київ

зареєстроване 05.07.2004 та не надає звітність з 01.01.2005 року, за юридичною

адресою не знаходиться.

Отже,

за результатами перевірок факту надходження до бюджету грошових сум податку на

додану вартість не встановлено, виробника продукції не знайдено.  

Судовою

колегією Севастопольського апеляційного господарського суду 29.05.2006 був

направлений запит в Державну податкову інспекцію у Приморському районі у місті

Одеси про проведення стрічної перевірки з питання відображення в податковому

обліку господарських операцій ПП „Техно -Магістраль” з підприємством ПП ПКФ

„Технологія”.

Письмом

від 17.07.2006 Державна податкова інспекція у Приморському районі у місті

Одеси  повідомила суд, що ПП

„Техно-Магістраль" за телефонами згідно бази АІС «РПП»не відповідає та за

юридичною адресою не знаходиться, про що було складено Акт від 20.06.2006 за

№49/23-5013 та направлено до відділу податкової міліції у Приморському районі

м. Одеси запит на встановлення  

місцезнаходження   суб'єкта   підприємницької  діяльності  

від 20.06.2006 за №НОМЕР_4 та службову записку від 20.06.2006 за

№НОМЕР_5. Від відділу  податкової міліції

у Приморському районі  міста  Одеси отримана відповідь про те, що в ході

проведення оперативних заходів співробітниками ВПМ у Приморському районі м.

Одеси було встановлено:

-          ПП „Техно-Магістраль" код ЄДРПОУ

32933819 за юридичною адресою м. Одеса, вул.  

Катерининська,   буд.   30,  

кв.   10   не  

знаходиться.           

Засновник  та  директор підприємства ОСОБА_3 згідно даних АБ

УМВС в Одеській області прописаний за адресою АДРЕСА_2. Паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1.

За

лютий 2005 року ПП „Техно-Магістраль" звітувало з наступними показниками

декларації з ПДВ:ряд.9-319 084 грн. ряд.17- 315 954 грн. ряд. 18.1 -3 130 грн.

        На підставі даної відповіді, судова колегія

вважає, що подача декларації ПП „Техно-Магістраль" за лютий 2006 року не

є  доказом сплати ПДВ цим підприємством,

оскільки з даних декларації не надається можливим встановити чи відображена в

податковому обліку саме ця спірна операція.

Таким

чином, доказом сплати до бюджету ПДВ контрагентом позивача не є можливим

отримати у зв'язку з відсутністю ПП „Техно-Магістраль" за адресою

реєстрації.

   При даних обставинах судова колегія не

знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування

постанови місцевого господарського суду.                                                                                                                          

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального

кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:         

          Апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду

Автономної Республіки Крим від 20 лютого-20 березня 2006 року у справі

№2-23/1073-2006А залишити без змін.

Головуючий

суддя                                                 

Т.П. Фенько

Судді                                                                               

К.В. Волков

О.Г. Градова