Постанова

від 25.08.2020 по справі 400/4363/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4363/19

Головуючий в 1 інстанції: Мороз О.А. Дата і місце ухвалення: 29.05.2020р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

(у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання,

справа розглядається в порядку ст. 311 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року по справі за позовом приватного підприємства Марвус до Головного управління ДПС у Миколаївській області, треті особи Державна податкова служба України, товариство з обмеженою відповідальністю Морініс , про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2019 року приватне підприємство Марвус звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, треті особи Державна податкова служба України, товариство з обмеженою відповідальністю Морініс , про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 20.11.2019р. №1333928/42854477 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 01.08.2019р. Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Позов обґрунтовувало тим, що контролюючим органом порушено порядок зупинення реєстрації податкової накладної, у зв`язку з чим спірне рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації не може бути визнано законним. Зокрема, в надісланій ПП Марвус квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного виду Критерію ризиковості платника податків, якому би відповідав платник станом на момент формування квитанції про зупинення реєстрації ПН, як це передбачено підпунктом 3 пункту 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної. Незважаючи на це, ПП Марвус надало контролюючому органу усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій з ТОВ Морініс по заблокованій податковій накладній. Спірне рішення від 20.11.2019р. №1333928/42854477 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 01.08.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки в ньому відсутня будь-яка конкретизація щодо документів, які не надано підприємством.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.11.2019р. №1333928/42854477.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ПП Марвус судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 29.05.2020р. з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ПП Марвус .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №4 від 01.08.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних стало ненадання ПП Марвус необхідних документів (первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку), про що зазначено безпосередньо у спірному рішенні відповідача від 20.11.2019р. №1333928/42854477.

Також, апелянт посилається на те, що при зверненні з позовом до суду ПП Марвус не заявлено вимогу про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної. А відтак, предметом доказування у справі не є вирішення питання, чи були у контролюючого органу підстави для зупинення реєстрації податкової накладної.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування Критеріям ризиковості платника податків. Моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку за формою згідно додатку до Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація врахована Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Не погоджується апелянт і з обґрунтованістю стягнення судом першої інстанції з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ПП Марвус витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн., з посиланням на те, що дана справа є справою незначної складності, в той час як позивачем подано значну кількість аналогічних позовів, в яких заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу. З огляду на наявність однотипних справ з ідентичною суттю спору є підстави вважати про наявність штучних передумов їх виникнення. В обґрунтування заявленого клопотання ПП Марвус не надано належних доказів, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП Марвус зареєстровано як юридична особа 01.03.2019р. та перебуває на обліку в органах ДПС України як платник податків з дати реєстрації. Основним видом економічної діяльності ПП Марвус є Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73).

Для здійснення господарської діяльності позивач використовує офісне та складське приміщення, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 67, орендоване у ТОВ Діларс на підставі договору суборенди від 01.03.2019р. №0103.

30.07.2019р. між позивачем та ТОВ Морініс укладено договір купівлі-продажу №307, відповідно до умов якого продавець (ПП Марвус ) зобов`язується передати у власність покупцю (ТОВ Морініс ), а покупець - прийняти у власність та оплатити товар згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за товар, відповідно до п. 3.1 договору, сплачується покупцем в строк не більше ніж 120 днів з моменту поставки продукції та реєстрації відповідної податкової накладної.

У серпні 2019 року, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було поставлено на адресу ТОВ Морініс товарно-матеріальні цінності на суму 65100,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №535 від 01.08.2019р. та товарно-транспортною накладною №Р535 від 01.08.2019р.

Реалізований ТОВ Морініс товар був придбаний позивачем раніше у ПП Стріт-ОПТ на підставі договору постачання товару №18/4 від 18.04.2019р. Факт отримання товару підтверджений видатковою накладною №226 від 20.04.2019р., товарно-транспортною накладною Р226 від 20.04.2019р., довіреністю №28 від 20.04.2019р. Оплата за товар проведена відповідно до розрахунку на оплату №226 від 20.04.2019р.

01.08.2019р. позивачем за результатами поставки товару складено податкову накладну №4 та 20.08.2019р. направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанції від 20.08.2019р. вказана податкова накладна прийнята, aлe її реєстрацію зупинено з посиланням на те, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Листом від 14.11.2019р. №04-08 ПП Марвус направило Головному управлінню ДПС у Миколаївській області пояснення щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ Морініс із наданням відповідних підтверджуючих первинних документів.

Вказані пояснення відповідачем прийнято до розгляду 15.11.2019р., що підтверджується квитанцією №2.

Рішенням від 20.11.2019р. №1333928/42854477 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної від 01.08.2019р. №4 у ЄРПН. Підставою для відмови зазначено ненадання платником податку копій розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення ПП Марвус оскаржило його в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов підприємства, виходив з того, що надані ПП Марвус документи на адресу відповідача цілком відповідають вимогам, викладеним вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, суд першої інстанції визнав обґрунтованими посилання позивача на порушення податковим органом порядку зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРНП, визначеного чинним законодавством.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог підприємства та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Вказана редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України викладена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року №2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року, на виконання вимог Закону №2245-VIII, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №117 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку №117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів (п. 18 Порядку № 117).

Відповідно до пункту 21 Порядку №117 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно п. 27 Порядку №117, рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено у судовому порядку.

У рішенні від 23 жовтня 2019 року у справі №826/8693/18 Верховний Суд вказав, що первинним об`єктом судового дослідження у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.

З огляду на зазначене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, в межах предмету розгляду даної адміністративної справи, суд апеляційної інстанції надає оцінку як правомірності дій податкового органу по зупиненню реєстрації податкової накладної та наявності підстав для витребування від позивача пояснень та копій документів, так і законності та обґрунтованості прийнятого комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Як вже зазначалось вище, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем у квитанції від 20.08.2019р. вказано те, що податкова накладна відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, у вказаній квитанції відповідачем взагалі не вказано, яке саме з перерахованих положень п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку стало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, та якими саме Критеріями ризиковості керувався податковий орган.

В свою чергу слід зазначити, окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акта індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до вимог якої прийнято Порядок №117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості.

В свою чергу, станом на серпень 2019 року критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.06.2017р. №567 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 06.04.2018р. №409 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.04.2018 за №536/31988) (дата набрання чинності - 25.05.2018р.).

Критерії ризиковості у період, що аналізується, були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частини друга цієї статті).

Колегія суддів наголошує, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

В свою чергу, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані критерії затверджено без дотримання регуляторних процедур, а запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДПС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , а саме передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів. Враховуючи, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, і мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, тому станом на час прийняття спірного рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, відсутня правова обґрунтованість та об`єктивність застосування механізму державного регулювання в частині визначених органами податкової служби критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

За відсутності нормативно-правового акта, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкової накладної, на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.

Таким чином зупинення реєстрації податкової накладної від 01.08.2019р. №4, поданої позивачем, в даному випадку не мало правового підґрунтя.

Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, від 16 квітня 2019 року у справі №826/10649/17, від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, від 09 липня 2019 року у справі № 140/2093/18, від 30 липня 2019 року у справі № 320/6312/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №640/983/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19, від 21 лютого 2020 року у справі №640/1131/19.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості.

Так, колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не може і не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Також, колегія суддів вказує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Відсутність посилань на конкретний критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної, призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

В даному випадку у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної податковим органом не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області посилається на те, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №4 від 01.08.2019р. в Єдиному реєстрі податкових накладних стало ненадання ПП Марвус необхідних документів (первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку), про що зазначено безпосередньо у спірному рішенні відповідача від 20.11.2019р. №1333928/42854477.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки у спірному рішенні від 20.11.2019р. №1333928/42854477 підставою для його прийняття стало посилання контролюючого органу на ненадання ПП Марвус розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Матеріалами справи підтверджено факт подання позивачем письмових пояснень, разом із копіями фінансово-господарських документів.

Вказані документи не були взяті до уваги Комісією, відповідачем не вказувалось на те, що надані документи складені з порушенням вимог законодавства.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості, а невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 20 серпня 2019 року у справі №2540/3009/18, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/6528/18, від 12 листопада 2019 року у справі № 816/2183/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 560/279/19.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної від 01.08.2019р. №4 та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.11.2019р. №1333928/42854477.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують.

Разом з тим, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Миколаївській області щодо рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Оскаржуваним судовим рішенням судом стягнуто з ГУ ДПС у Миколаївській області на користь позивача 1000 грн. витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч.4 цієї статті Кодексу для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі №816/2096/17 та у постанові від 16.05.2019р. у справі №823/2638/18.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ПП Марвус надало суду першої інстанції: договір - доручення №ПН-4 про надання правової допомоги від 12 листопада 2019 року, укладений між позивачем та адвокатським бюро СЕРГІЯ БЄЛІКА ; протоколи № 1 та № 2 узгодження договірної ціни від 12 листопада 2019 року, в яких узгоджені ціни за послуги адвоката як за КАС України, так і за ГПК України; копію ордеру; рахунок фактуру №ПН-8/4 від 02 грудня 2019 року на загальну суму 11 000 грн. за правові послуги, згідно умов договору № ПН-4; платіжне доручення №26 від 03.12.2019р. на суму 11 000 грн.; акт приймання-передачі правових послуг.

Разом з тим, позивачем, заявляючи клопотання про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу, не дотримано вимог частини 4 статті 134 КАС України, в частині надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В наданих до суду при вирішенні спору документах не зазначено, що включає у себе підготовка позовної заяви до суду, чи включає підготовка позовної заяви до суду роботи зі збору доказів, аналізу законодавства та судової практики, жодного посилання на кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт надані позивачем документи не містять.

Необхідність надання відповідних доказів при вирішенні судом питання щодо розподілу судових витрат передбачено п.1 ч.3 ст.134 КАС України

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 000 грн. витрат на правничу допомогу.

А відтак, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні відповідного клопотання.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь приватного підприємства Марвус витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог приватного підприємства Марвус про стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області витрат на правничу допомогу

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 серпня 2020 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук