Рішення

від 14.08.2020 по справі 370/1632/19

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №370/1632/19

"14" серпня 2020 р. Макарівський районний суд Київської області

у складі: слідчого судді Мазки Н.Б.

із секретарем Лещук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Макарівського району Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства БАНК КАМБІО , державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Скрипка Лілії Володимирівни про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

у травні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до відповідачів Публічне акціонерне товариство БАНК КАМБІО , державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація нерухомості Скрипка Лілії Володимирівни, у якому просив скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Скрипки Лілії Володимирівни (відповідач-2, державний реєстратор) про державну реєстрацію іпотеки щодо земельної ділянки площею 8.4421 з кадастровим номером 3222786500:05:010:0009 (земельна ділянка), індексний номер: 45502525 від 13.02.2019 року 12:29:30 (оскаржуване рішення-2) та про державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (відповідач-1, ПАТ "БАНК КАМБІО", банк) на земельну ділянку, індексний номер 45540878 від 15.02.2019 10:30:50 (оскаржуване рішення-3).

21.06.2020 року позивач звернувся до суду з іншим позовом до відповідачів, у якому просив скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію заборони щодо земельної ділянки, індексний номер 45502274, від 13.02.2019 року, 12:29:30 (оскаржуване рішення-1).

За вказаними позовами були відкриті провадження у цивільних справах №370/1632/19 та №370/1819/19, відповідно, які ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30.08.2019 року об`єднано в одне провадження, а справі присвоєно №370/1632/19, яка розглядалася в загальному позовному провадженні.

03.03.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява від 26.02.2020 року про уточнення позовних вимог, у зв`язку зі змінами до Закону України №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Закон №1952-IV), які набули чинності після подання позовних заяв та відкриття проваджень у цивільних справах, об`єднаних під №370/1632/19. Так, відповідно до вказаної заяви позивач просить скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію заборони, іпотеки щодо земельної ділянки та права власності на неї за відповідачем-1 і, разом із цим, припинити заборону, іпотеку та право власності банку на земельну ділянку.

Вказану заяву позивача судом задоволено, а тому справа №370/1632/19 розглянута з урахуванням заяви від 26.02.2020 року про уточнення позовних вимог.

Протягом розгляду справи суд на підставі повно та всебічно досліджених доказів, наданих сторонами, встановив наступні обставини.

Позивач є власником земельної ділянки площею 8.4421 га з кадастровим номером 3222786500:05:010:0009, яка знаходиться у межах Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "КСК ГРУП", ідентифікаційний код 34894447 (ТОВ "КСК ГРУП") та посвідченого 12.08.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Крпеян Л.Р. за реєстровим № 470 (договір купівлі-продажу). Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку було належним чином зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРПНМ).

Однак, позивачеві стало відомо, що відповідач-2 13.02.2019 року прийняв оскаржуване рішення-1 та оскаржуване рішення-2 про державну реєстрацію обтяження та іпотеки щодо земельної ділянки в інтересах ПАТ "БАНК КАМБІО", а 15.02.2019 року прийняв оскаржуване рішення-3 про державну реєстрацію права власності на вказане майно за відповідачем-1.

Доказів, які би свідчили про волевиявлення ОСОБА_1 як єдиного законного власника земельної ділянки щодо прийняття відповідачем-2 оскаржуваних рішень про державну реєстрацію на користь відповідача-1, матеріали справи не містять. Крім того, в матеріалах справи також відсутній договір, на підставі якого позивач передавав земельну ділянку відповідачеві-1 в іпотеку.

1Поряд із цим, судом встановлено, що державна реєстрація іпотеки ПАТ "БАНК КАМБІО" щодо земельної ділянки була проведена на підставі договору іпотеки між банком і ТОВ "КСК ГРУП", посвідченого 17.09.2013 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Клименко С.Ю. за реєстраційним №1512 (договір іпотеки).

2ПАТ "БАНК КАМБІО" скористався своїм правом, передбаченим ст.191 ЦПК України, та подав до суду відзив, яким заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з таких підстав. ПАТ "БАНК КАМБІО" зазначає, що за результатом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК КАМБІО", проведеної відповідно до ч.2 ст.38 Закону України №4452-VI від 23.02.2012 року "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон № 4452-VI), було встановлено нікчемність договору застави майнових прав та відступлення права вимоги від 20.08.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМИРТОРГ" (ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ) і ПАТ "БАНК КАМБІО" (договір застави), внаслідок звернення стягнення за яким 11.09.2014 року було припинено зобов`язання ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" за кредитним договором №765/01-2013 від 17.09.2013 року (кредитний договір) і, відповідно, зобов`язання ТОВ "КСК ГРУП" за договором іпотеки, який забезпечував виконання зобов`язання ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" за кредитним договором, у тому числі за рахунок Земельної ділянки, з приводу якої виник спір у цій справі.

Позивач в особі свого представника в порядку, передбаченому ст.179 ЦПК України, подав до суду відповідь на відзив відповідача-1, яким заперечив проти доводів останнього, наведених у його відзиві, та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Суд зазначає, що учасникам процесу були створені належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, наданням строку для подачі відзиву.

Кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вирішуючи спір, суд виходить з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що відповідач-2 своїм правом, передбаченим ст.191 ЦПК України, не скористався, відзив на позов до суду не подав.

Разом з цим, поштове відправлення з судовою повісткою, надісланою відповідачеві-2, повернулось до суду з відміткою працівника пошти від 21.07.2020 року про те, що відповідач-2 із вказаної адреси вибув.

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що Державний реєстратор - відповідач-2 не повідомляв суд про іншу свою адресу, а тому цей відповідач вважається таким, що повідомлений про слухання справи належним чином.

Відповідач-1 повідомлений належним чином про слухання справи, про що свідчить повідомлення поштового зв`язку про вручення банку поштового відправлення 0405346392312. Крім того, від Відповідача-1 надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Відтак, вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Як встановлено судом, 12.08.2015 року Позивач набув у власність земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу. Це право на земельну ділянку було зареєстровано в ДРРПНМ індексний номер: 42160409 від 12.08.2015 15:22:52, що підтверджується витягом з ДРРПНМ від 12.08.2015 року №42160409 та Інформаційною довідкою з ДРРПНМ, сформованих адвокатом, які містяться в матеріалах справи.

Однак, 13.02.2019 року відповідачем-2 прийнято оскаржувані рішення про державну реєстрацію іпотеки та обтяження щодо земельної ділянки в інтересах ПАТ "БАНК КАМБІО", а 15.02.2019 року - оскаржуване рішення-3 про державну реєстрацію права власності банку на земельну ділянку.

З відомостей, що містяться в ДРРПНМ вбачається, що оскаржувані рішення відповідача-2 прийнято на підставі наступних документів: 1) редитного договору; 2) іпотечного договору, укладеного між ПАТ "БАНК КАМБІО" і ТОВ "КСК ГРУП"; 3) договір застави; 4) повідомлення ПАТ "БАНК КАМБІО" про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності за вих. №22/2118 від 05.10.2018 року; 5) повідомлення-вимоги ПАТ "БАНК КАМБІО" в порядку ст.35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" за вих. №22/2115 від 05.10.2018 року; 6) заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої уповноваженою особою ПАТ "БАНК КАМБІО" Шило Людмилою Володимирівною, що діяла на підставі довіреності №968559, виданої приватним нотаріусом Лабунським В.О. 17.11.2010 року, реєстраційний номер: 32659669 від 13.02.2019 12:26:36; 7) заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої уповноваженою особою ПАТ "БАНК КАМБІО" Северинином Юрієм Петровичем, що діяв на підставі рішення директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ворушиліна К.М. №900 від 29.03.2018 року, реєстраційний номер: 32659100 від 13.02.2019 12:10:51.

Виходячи з наведених доказів, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач-1 не мав правових підстав, які б давали йому право на звернення до відповідача-2 із заявами щодо проведення останнім державних реєстрацій прав та обтяжень щодо земельної ділянки, а у відповідача-2, відповідно, були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень, з огляду на наступне.

Так, з відомостей, що містяться у ДРРПНМ вбачається, що іпотека ПАТ "БАНК КАМБІО" за договором іпотеки та обтяження щодо земельної ділянки вже були зареєстровані в ДРРПНМ 18.09.2013 року (номер запису про іпотеку: 2531860, номер запису про обтяження: 2540286).

Разом з цим, судом встановлено, що 14.09.2014 року вказані державні реєстрації іпотеки (індексний номер рішення: 15778950) та обтяження (індексний номер рішення: 15778959) щодо Земельної ділянки були припинені в ДРРПНМ приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю.

Підставою для проведення у ДРРПНМ державних реєстрацій припинення іпотеки та обтяження земельної ділянки слугувало повідомлення банку за вих. №04/1995 від 12.09.2014 року, яке міститься в матеріалах справи у вигляді належним чином засвідченої копії. Зі змісту вказаного повідомлення вбачається заява ПАТ "БАНК КАМБІО", якою останнє повідомляє та гарантує, що ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" в повному обсязі виконані умови кредитного договору, у зв`язку з чим договір іпотеки, згідно з яким в забезпечення виконання зобов`язання ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" передавалася в іпотеку, зокрема земельна ділянка, припинив свою дію. Разом з цим, банк повідомив, що останній не має до позичальника претензій фінансового характеру та не заперечує проти зняття заборони відчуження, зокрема земельної ділянки та здійснення державної реєстрації припинення обтяження речового права на вказане нерухоме майно та державну реєстрацію припинення іпотеки.

Разом з цим суд встановив, що в червні 2019 року, тобто вже після прийняття відповідачем-2 оскаржуваних рішень, ПАТ "БАНК КАМБІО" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" та ТОВ "КСК ГРУП", за участю, зокрема ОСОБА_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, про визнання недійсним договору застави та застосування наслідків його недійсності шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.09.2014 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клименко С.Ю., зокрема щодо земельної ділянки, індексний номер рішення: 15778950 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: 2531860 та індексний номер рішення: 15778959 щодо реєстрації припинення запису про обтяження: 2540286.

За наслідками розгляду вказаного позову ПАТ "БАНК КАМБІО" Господарським судом Київської області 30.10.2019 року ухвалено рішення у справі №911/1426/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року, яким у задоволенні позову банку відмовлено. Рішення господарських судів ґрунтується на тому, що позовні вимоги банку є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору застави та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину з огляду на недоведеність Банком визначених пунктами 1, 2, 7, 8 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ознак нікчемності Договору застави.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях також встановлено факт виконання ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" своїх зобов`язань за кредитним договором - повернення банку суми кредиту та сплати процентів 11.09.2014 року та 12.09.2014 року, відповідно. Також господарськими судами встановлено факт надання банком повідомлення за вих. №04/1995 від 12.09.2014 року, на підставі якого у ДРРПНМ 14.09.2014 року проведено державні реєстрації припинення іпотеки та обтяження, зокрема щодо земельної ділянки, яка у подальшому була відчужена Товариством "КСК ГРУП" Позивачеві на підставі Договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2019 року у справі №911/1426/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року, набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені цим рішенням мають преюдиціальне значення для цієї справи.

Підсумовуючи наведене, обставини, які підтверджуються матеріалами справи, а також встановлені вказаним судовим рішенням, дають суду підстави для висновку, що станом на момент звернення відповідача-1 до відповідача-2 для проведення повторної державної реєстрації іпотеки та заборони щодо земельної ділянки - 13.02.2019 року та права власності - 15.02.2019 року, зобов`язання позичальника за кредитним договором №765/01-2013 від 17.09.2013 року та іпотекодавця за договором іпотеки від 17.09.2013 року за реєстраційним №1512 були припинені у зв`язку з їх виконанням відповідно ст.599 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку" (Закон № 898-IV).

Відтак, у відповідача-1 були відсутні правові підстави для звернення до відповідача-2 з метою проведення в ДРРПНМ повторних державних реєстрацій іпотеки та заборони щодо земельної ділянки, яка була відчужена позивачеві, як і були відсутні правові підстави звертати на цю ділянку стягнення на підставі правочину, який є припиненим.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем-2 прийнято оскаржувані рішення з порушенням норм законодавства, з огляду й на наступне.

3Згідно з приписами ст.4 Закону України №898-IV та абзацу дев`ятого п.2 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV іпотека підлягає державній реєстрації у ДРРПНМ.

4У ч.3 ст.17 Закону №898-IV визначено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з приписами ч.5 ст.12 Закону № 1952-IV відомості ДРРПНМ вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у ДРРПНМ, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Судом встановлено, що нотаріальні та реєстраційні дії приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Клименко С.Ю. від 14.09.2014 року, пов`язані з державними реєстраціями припинення іпотеки та обтяження щодо земельної ділянки, з моменту їх проведення були дійсними і ніким не оскаржені у порядку, встановленому Законом України "Про нотаріат" і Законом №1952-IV.

Відтак, з 14.09.2014 року іпотека за договором іпотеки щодо земельної ділянки вважається припиненою в силу норм ч.5 ст.12 Закону №1952-IV, а заборона відчуження земельної ділянки за договором іпотеки припинила свою дію.

Згідно з п.1 ч.3 ст.10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Суд зазначає, що станом на момент прийняття відповідачем-2 оскаржуваних рішень в ДРРПНМ містилися наведені відомості щодо земельної ділянки, а тому відповідач-2 не мав юридичних підстав проводити повторну державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження ділянки, адже між заявленими відповідачем-1 та вже зареєстрованими речовими правами та обтяженням земельної ділянки мала місце суперечність.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.9 ч.1 ст.34 Закону України "Про нотаріат" накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна та її зняття є нотаріальними діями, що проводиться виключно нотаріусами.

У ст.73, 74 Закону України "Про нотаріат", п.2, підп.5.1 п.5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, передбачено, що нотаріус накладає заборону відчуження нерухомого майна, зокрема, при посвідченні договору про його заставу (іпотеку), а знімає її на підставі повідомлення кредитора про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення договору застави (іпотеки).

З огляду на те, що накладення заборони відчуження нерухомого майна є нотаріальною дією, згідно з вимогами абзацу п`ятого ч.5 ст.3 Закону №1952-IV її державна реєстрація у ДРРПНМ мала бути проведена лише нотаріусом, яким вчинено таку дію.

У п.9 ч.1 ст.24 Закону № 952-IV встановлено, що у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, не до нотаріуса, який вчинив таку дію, у державній реєстрації має бути відмовлено.

Відтак, враховуючи те, що відповідач-2 не накладав заборону відчуження Земельної ділянки на підставі договору іпотеки і взагалі не є нотаріусом, тому Державний реєстратор не мав повноважень проводити державну реєстрацію заборони відчуження земельної ділянки, а був зобов`язаний відмовити відповідачеві-1 у державній реєстрації відповідно до п.9 ч.1 ст.24 Закону № 1952-IV.

Поряд з наведеним суд зазначає, що у ч.1 ст.35 Закону №898-IV передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, одним із способів якого відповідно до абзацу другого ч.3 ст.36 Закону №898-IV є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно з вимогами п 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (Порядок №1127) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.37 Закону №898-IV документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є правовою підставою для внесення відповідних відомостей до ДРРПНМ, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 11.04.2017 року у справі №822/864/15, підтвердженням отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в порядку ст.35 Закону №898-IV, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" від 12.05.2006 року №211. У разі, якщо іпотекодержатель таке повідомлення разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав, державна реєстрація за ним права власності на предмет іпотеки є такою, що здійснена без дотримання положень Закону №1952-IV, а, отже, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності є незаконним і підлягає скасуванню.

Про необхідність дотримання вказаних положень Закону №1952-IV і Порядку №1127 під час державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також вказує Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях (постанови від 21.03.2018 року у справі № 760/14438/15-ц, від 12.12.2018 року у справі № 199/1276/17).

Крім того, відповідно до підп.2.4.2 договору іпотеки при невиконанні або неналежному виконанні позичальником зобов`язання за кредитним договором та/або іпотекодавцем умов цього договору іпотекодержатель зобов`язується надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень або виконання порушеного зобов`язання за кредитним договором та/або умов цього договору (письмова вимога надсилається цінним листом з повідомленням про вручення).

Таким чином, навіть якби договір іпотеки був дійсним станом на момент надіслання банком відповідної вимоги про усунення порушень чи станом на дату прийняття оскаржуваних рішень, то на виконання вимог підп.2.4.2 договору іпотеки банк повинен був надіслати позивачеві і ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" вимогу про усунення порушення у порядку ст.35 Закону №898-IV рекомендованим поштовим відправленням, яке згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, надсилається з повідомленням про його вручення.

Однак, як вбачається з протоколу огляду матеріалів реєстраційної справи щодо земельної ділянки в електронній формі у ДРРПНМ, проведеного представником позивача - адвокатом Тетерею С.І. (протокол огляду реєстраційної справи), який міститься в матеріалах справи, та з постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року у справі №911/1426/19, разом з заявою про державну реєстрацію права власності відповідач-1 надав відповідачеві-2 лише повідомлення-вимогу ПАТ "БАНК КАМБІО" в порядку ст.35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" за вих. №22/2115 від 05.10.2018 року, а докази його отримання ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" як боржником і ОСОБА_1 як іпотекодавцем не були надані.

Суд зазначає, що матеріали цієї справи не містять доказів, які би свідчили про те, що ОСОБА_1 отримував від ПАТ "БАНК КАМБІО" повідомлення-вимогу в порядку ст.35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" за вих. №22/2115 від 05.10.2018 року. Доказів щодо виконання вказаних приписів законодавства відповідач-1 суду не надав. Разом з цим, суд встановив, що опис вкладення у поштове відправлення № 010190855995, наданий відповідачем-1, судом не приймається як належний доказ виконання банком вимог законодавства, оскільки такий опис свідчить лише про вміст цього поштового відправлення, а не його отримання позивачем.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на те, що матеріали цієї справи також не містять доказів отримання позичальником - ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" вимоги банку за вих. №22/2115 від 05.10.2018 року, зважаючи на те, що місцезнаходження позичальника зареєстровано в місті Донецьку, до якого ПАТ "Укрпошта", яке забезпечує поштовий зв`язок, не здійснює поштове відправлення. Така обставина також вказує на допущені Відповідачами порушення законодавства, яке застосовується до набуття права власності на предмет іпотеки.

Поряд з наведеним суд зазначає, що правом на надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору у порядку ст.35 Закону №898-IV та звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом набуття права власності на нього у разі невиконання такої вимог у встановлений строк володіє особа, яка має статус іпотекодержателя, за умови укладення з іпотекодавцем договору про задоволення вимог іпотекодержателя або за наявності застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у договорі іпотеки.

Однак судом встановлено, що станом на дату повідомлення-вимоги за вих. №22/2115 від 05.10.2018 року у ДРРПНМ були відсутні записи, які би свідчили про те, що ПАТ "БАНК КАМБІО" є іпотекодержателем по відношенню до земельної ділянки, придбаної позивачем, а повторну державну реєстрацію іпотеки земельної ділянки було проведено лише через чотири місяці після підписання вказаної вимоги - 13.02.2019 року.

Тобто, станом на момент підписання цієї вимоги - 05.10.2018 року державна реєстрація іпотеки щодо земельної ділянки за банком в ДРРПНМ не була зареєстрована, а, як встановлено вище, оскаржуване рішення-2 прийнято відповідачем-2 лише через чотири місяці - 13.02.2019 року. Відтак, на дату підписання вказаної вимоги відповідач-1 не мав прав іпотекодержателя, навіть незважаючи на те, що на цю дату зобов`язання за договором іпотеки припинилися.

За таких обставин, відповідач-1 не мав права підписувати та надсилати повідомлення та приймати рішення про звернення стягнення на земельну ділянку у позасудовому порядку на підставі договору іпотеки згідно з приписами ст.35-37 Закону №898-IV, а сам договір іпотеки не міг бути правовою підставою для державної реєстрації права власності відповідача-1 на земельну ділянку згідно з приписами ч.1, 2 ст. 37 Закону №898-IV, у зв`язку з припиненням його дії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач-1 при зверненні до відповідача?2 з заявою про звернення стягнення на земельну ділянку на підставі договору іпотеки документально не підтвердив факт завершення 30-денного строку з моменту отримання, зокрема позивачем, повідомлення-вимоги в порядку ст.35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" за вих. №22/2115 від 05.10.2018 року, а відтак ПАТ "БАНК КАМБІО" не підтвердило наявність у нього правових підстав для звернення стягнення на земельну ділянку шляхом набуття права власності на неї відповідно до приписів ст.37 Закону №898-IV та договору іпотеки.

За відсутності зазначених документів відповідач-2 був зобов`язаний відмовити відповідачеві-1 у проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку на підставі п.п.3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону №1952-IV.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог п.57 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Враховуючи те, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність виникає в іпотекодержателя у випадку порушення боржником умов основного зобов`язання і за рахунок предмета іпотеки задовольняється вимога іпотекодержателя за основним зобов`язанням у межах вартості предмета іпотеки, яка згідно з вимогами ч.5 ст.37 Закону №898-IV визначається на момент набуття іпотекодержателем права власності, на виконання вимог п.1 ч.3 ст.10 Закону №1952-IV і п.57 Порядку №1127 під час державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем у порядку ст.37 Закону №898-IV державний реєстратор має встановити наявність порушення основного зобов`язання і вартість предмета іпотеки на дату проведення державної реєстрації, про що Верховний Суд неодноразово вказував у своїх постановах (зокрема, від 28.02.2018 року у справі № 916/3249/16, від 20.03.2019 року у справі № 306/2053/16-ц).

Суд встановив, що на підставі оскаржуваного рішення-3 відповідача-2 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем-1 на підставі договору іпотеки, яким забезпечено зобов`язання ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" зобов`язань за Кредитним договором. За таких обставин відповідач-1 був зобов`язаний надати відповідачеві-2 докази наявності у ТОВ "ЄВРОМИРТОРГ" заборгованості за кредитним договором на дату оспорюваної державної реєстрації, а також звіт про оцінку земельної ділянки суб`єктом оціночної діяльності, що відповідно до ч.5 ст.37 Закону №898-IV і п.4.3 договору іпотеки підтверджує її вартість.

Проте, як вбачається з протокол огляду реєстраційної справи та змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року у справі №911/1426/19, серед документів, які слугували підставою для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем-1, відсутні докази наявності в позичальника заборгованості за кредитним договором та проведення оцінки земельної ділянки. Відтак, суд дійшов висновку, що такі докази відповідачеві-2 Банком не подавалися, а докази, які би вказували на протилежні обставини, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до вимог п.57-1 Порядку №1127 для державної реєстрації прав, що набувається не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, також подаються документи, що визначають обсяг цивільної правоздатності, дієздатності фізичних та юридичних осіб, а також обсяг повноважень представника фізичної або юридичної особи.

З Протоколу огляду реєстраційної справи щодо земельної ділянки вбачається, що заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку від ПАТ "БАНК КАМБІО" подано ОСОБА_2 , що діяв на підставі рішення директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ворушиліна К.М. № 900 від 29.03.2018 року. Однак, судом також встановлено, що у матеріалах реєстраційної справи щодо земельної ділянки відсутня електронна копія вказаного рішення. Так само і відсутня електронна копія статуту ПАТ "БАНК КАМБІО", який належить до документів, що підтверджує правосуб`єктність юридичної особи.

Наведені обставини дують суду підстави для висновку, що відповідач-2 при прийнятті оскаржуваних рішень у порушення приписів п.1 ч.3 ст.10 Закону №1952-IV та п.571 Порядку №1127 не встановив обсяг цивільної правоздатності і дієздатності ПАТ "БАНК КАМБІО", а також обсяг повноважень його представника - ОСОБА_2 .

Відповідно вимог ст.129 Конституції України, ст.12 ЦПК України судочинство за цивільними справами здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновків, що оскаржувані рішення прийняті з численними порушеннями норм законодавства, наведених вище, оскільки, насамперед, відповідач-1 не мав прав іпотекодержателя по відношенню до земельної ділянки, власником якої є позивач, позаяк зобов`язання, яке забезпечувало, зокрема це нерухоме майно, припинено виконанням відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, відтак іпотека, яка виникла на підставідДоговору іпотеки, також припинена згідно з ч.1 ст.17 Закону №898-IV, оскільки має похідний характер від основного зобов`язання.

Крім того, відповідачем-2 при проведенні державних реєстрацій права та обтяжень не було встановлено з відомостей, що містяться у ДРРПНМ, що державні реєстрації іпотеки та обтяження щодо земельної ділянки припинені на підставі повідомлення відповідача-1 за вих. №04/1995 від 12.09.2014 року, тобто має місце суперечність між заявленими відповідачем-1 та вже зареєстрованими речовими правами та обтяженням земельної ділянки. Також, оскаржуване рішення-1 прийнято відповідачем-2 без наявних законних повноважень, оскільки він не є нотаріусом.

Що стосується оскаржуваного рішення-3, то суд констатує, що воно прийнято відповідачем-2 без отримання доказів виконання відповідачем-1 приписів ст.35, 37 Закону №898-IV, а саме: при відсутності у відповідача-1 статусу іпотекодержателя на момент направлення повідомлення про усунення порушень №22/2115 від 05.10.2018 року; за відсутності доказів отримання позивачем та позичальником вимоги банку; без підтвердження наявності в позичальника заборгованості та без передбаченої законом оцінки іпотечного майна. Крім того, відповідачем-2 прийнято оскаржуване рішення-3 без встановлення повноважень представника відповідача-1 на звернення з такою заявою.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов ОСОБА_1 - обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню повністю.

Керуючись вимогами абзацу п`ятого ч. 5 ст. 3, абзацу першого п.1, п.2 ч.3 ст.10, п.4 ч.1 ст.18, ч.1 ст.22, п.п.3, 4, 5, 9 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV, п.57, п.61 Порядку №1127, ст.35, 37 Закону України "Про іпотеку", ст.12, 13, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Скрипки Лілії Володимирівни про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 8,4421 га з кадастровим номером 3222786500:05:010:0009, індексний номер: 45502274 від 13.02.2019 року, 12:22:30, та припинити заборону на нерухоме майно в інтересах Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБЮ" (ідентифікаційний код 26549700; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) щодо земельної ділянки площею 8,4421 га з кадастровим номером 3222786500:05:010:0009.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства

"Реєстрація нерухомості" Скрипки Лілії Володимирівни про державну

реєстрацію іпотеки щодо земельної ділянки площею 8,4421 га з кадастровим номером 3222786500:05:010:0009, індексний номер: 45502525 від 13.02.2019 12:29:30 та припинити іпотеку Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБЮ" (ідентифікаційний код 26549700; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222786500:05:010:0009.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства

"Реєстрація нерухомості" Скрипки Лілії Володимирівни про державну

реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБЮ" (ідентифікаційний код 26549700; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) на земельну ділянку площею 8,4421 га з кадастровим номером 3222786500:05:010:0009, індексний номер: 45540878 від 15.02.2019 10:30:50 та припинити право власності Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБЮ" (ідентифікаційний код 26549700; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) на земельну ділянку площею 8,4421 га з кадастровим номером 3222786500:05:010:0009.

Резолютивна частина судового рішення складена 14.08.2020 року.

Повний текст рішення бути складений 24.08.2020 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складення повного його тексту, у порядку передбаченому підпунктом 15.5, пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, пунктом 3 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 18.06.2020 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Суддя