Рішення

від 25.08.2020 по справі 265/9137/19

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

265/9137/19

2/221/730/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі - Гуровій Л.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Насонова Ю.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Росія про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Росія про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ДН 163734, виданого 15.08.2005 року Волноваським відділом земельних ресурсів - він є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Златоустівскої сільської ради Волноваського району Донецької області, площею 4,0800 га кадастровий номер 1421582400:08:000:0533. Вищезазначена земельна ділянка ним передана в оренду згідно : договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 26.08.2008 року з ТОВ Росія та зареєстрованого 30.12.2008 року Волноваським районним відділом ДРФ ДП Центром державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсів за № 040815001158 строк дії на 49 років.

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати не менше 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки з урахуванням індексації, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року. На дату укладання договору, розмір орендної плати склав 1458 грн. Відповідно до п.4.2 Договору, встановлено обчислення орендної плати з врахуванням щорічного коефіцієнта зміни нормативної грошової оцінки, затвердженого у відповідності з нормами діючого законодавства. Однак відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою та у період з 2009 року по 2024 рік сплатив авансом одразу 23529,41 грн. Однак, позивач вважає, що це невірно розрахована сума та її розмір повинен бути із урахуванням індексації на 921 грн. більше.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою орендної плати, виникла заборгованість на вищевказану суму, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, з цих же підстав, позивач вважає, що порушені умови договору оренди, у зв`язку із чим останній підлягає розірванню.

Присутній у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, зазначивши про небажання подовжувати договірні відносини із ТОВ Росія також у зв`язку із ненаданням йому фінансової допомоги, у тяжкий момент його життя.

Присутня у судовому засіданні представник відповідача Насонова Ю.О. , позовні вимоги не визнала, надала відзив, долучений до матеріалів провадження. Зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , оскільки останній погодився і отримав орендну плату авансом на певний строк, про що розписався у відомості від 18.05.2009 року отримавши 20000 грн. Визнає, що сталась друкарська помилка у визначенні періоду сплаченого авансу - у дійсності цей період складає 2009-2019 р.р. У зв`язку із чим, позивачу було додатково сплачено, у рахунок орендної плати, у грудні 2019 року - 5360 грн., про що свідчить його підпис у відомості. Враховуючи наведене, вважає відсутньою заборгованість перед позивачем у сплаті орендної плати, тому підстав для розірвання договору не вбачає та просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно ч. 1 ст. 792 ЦК України договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобовязується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Стаття 13 Закону України Про оренду землі вказує, що договір оренди землі- це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, повязані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV. За змістом ст. 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цьогоЗакону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 26.08.2008 року, ОСОБА_1 , як орендодавець, надав, а ТОВ Росія , як Орендар, прийняв в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею 4,08 га., кадастровий номер земельної ділянки : 1421582400:08:000:0533.

Договір укладено на термін 49 років ( п.4 Додаткової Угоди до Договору).

Згідно п.9 Договору, за кожен рік використання землі Орендар виплачує орендну плату у грошовій формі у розмірі, що становить 1458 грн. Сплачується орендна плата один раз на рік не пізніше 31 грудня.

Орендодавець має права вимагати від Орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, своєчасної виплати орендної плати. Орендар зобовязаний у відповідності до умов Договору своєчасно сплачувати орендну плату.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору ( п.39,40 Договору).

Згідно акту приймання передачі земельної ділянки від 30.12.2008 року, ОСОБА_1 передав, а ТОВ Росія прийняв в оренду вищевказану земельну ділянку.

Згідно з частиною 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Аналогічні положення закріплені в пункті 36 оскаржуваного договору оренди земельної ділянки.

Як зазначив в своїй позовній заяві позивач, відповідач порушує умови договору оренди земельної ділянки та невірно розраховує при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи показання позивача у судовому засіданні щодо наявної заборгованості перед ним у сплати орендної плати, суд приходить до висновку, що дані пояснення мають об`єктивний, загальний зміст, чітких конкретних фактів стосовно обставин справи суду не надано, не підтверджені будь-якими доказами, а отже не можуть бути взяті до уваги на підтвердження обставин, на які посилається відповідач.

Факт сплати ТОВ Росія орендної плати на користь ОСОБА_1 за період 2009-2019 років підтверджений належними та допустимими доказами як то підпис самого позивача у відомостях про отримання грошових коштів.

При цьому, у наданих суду доказах в боку позивача відсутні взагалі будь-які податкові розрахунки орендаря та орендодавця, а долучений до матеріалів розрахунок основного боргу не є належним доказом наявної заборгованості зі сплати орендної плати, оскільки не є документом фінансового обліку.

Вищевказаний висновок суду ґрунтується також на висловленій правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи №390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження №61-22315сво18) щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

ОП КЦС при розгляді справи застосувала доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності. У ст. I-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Враховуючи наведене, суд не находить підстав для задоволення позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишити на позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526 , 549 , 610-612 , 651 , 792 , 1225 ЦК України , ст.ст. 96 , 141 ЗК України , ст.ст. 13 , 30-32 Закону України Про оренду землі , керуючись ст. ст. 12 , 81 , 259 , 263-265 , 141, 280-281, ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення, або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 25 серпня 2020 року.

Суддя: Н.В.Писанець