Рішення

від 25.08.2020 по справі 615/584/20

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/584/20

Провадження № 2/615/214/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання - Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шарівська сільська рада

про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

за участю учасників справи:

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шарівська сільська рада (далі по тексту - третя особа), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані відповідачі, однак протягом останніх трьох років не проживають у вказаному будинку, оплату комунальних платежів не здійснюють, додаткових витрат на утримання будинку не несуть, у добровільному порядку зняти з реєстрації своє місця проживання за вказаною адресою відмовляються, чим створюють позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном.

Позивач та її представник, повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явились. Від представника позивача надійшла до суду заява, в якій представник позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглядати справу за її відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначила, що у разі неявки в судове засідання відповідачів не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Про причини неявки суд не повідомили, відзив до суду не надали.

Представник третьої особи, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась. Направила до суду заяву, в якій зазначила, що не заперечує щодо задоволення позову та просить проводити розгляд справи за відсутності представника Шарівської сільської ради.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, вислухавши показання свідків, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва від 14.11.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Габінет Ю.І. (а.с. 8).

Із змісту вказаного свідоцтва вбачається, що ОСОБА_1 набула права власності на вказаний будинок оскільки торги не відбулись і остання як стягувач виявила бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 .

Згідно копії витягу про державну реєстрацію прав № 32137943 від 22.11.2011 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.11.2011 року належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Шарівської сільської ради від 10.03.2020 року № 177, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані за вказаною адресою, але фактично не проживають (а.с. 10).

Згідно акту обстеження житлового будинку від 10.03.2020 року, складеного головою Шарівської сільської ради Губською З.М., секретарем Шарівської сільської ради Колодяжною Л.С., депутатом Шарівської сільської ради Круподеря О.М., 10.03.2020 року проведено обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами чого встановлено, що будинок належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . За даною адресою, згідно погосподарського обліку зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Фактично проживають у будинку власник домогосподарства разом з неповнолітніми дітьми. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на протязі останніх трьох років, відповідно до письмових заяв сусідів, усної заяви депутата сільської ради по даному округу, за даною адресою не з`являлися та не проживають (а.с. 11).

З довідки Шарівської сільської ради про реєстрацію місця проживання особи від 10.06.2020 року № 449 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 25.07.2007 року по теперішній час (а.с. 20).

Відповідно до довідки Шарівської сільської ради про реєстрацію місця проживання особи від 10.06.2020 року № 449, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 11.07.2007 року по теперішній час (а.с. 21).

Згідно відповіді Валківського ВП ГУНП в Харківській області від 06.08.2020 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Валківського ВП ГУНП в Харківській області з письмовими зверненнями щодо вчинення перешкод в користуванні житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 , не звертались (а.с. 74).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Допитана у судовому засіданні 11.08.2020 року свідок ОСОБА_7 надала показання, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є сусідкою ОСОБА_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживають більше ніж п`ять років. Також свідок зазначила, що вона не бачила щоб позивачем чинились перешкоди відповідачам у користуванні вказаним будинком.

Допитана у судовому засіданні 11.08.2020 року свідок ОСОБА_8 надала показання, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є сусідкою ОСОБА_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживають більше ніж п`ять років. Також свідок зазначила, що вона не бачила щоб позивачем чинились перешкоди відповідачам у користуванні вказаним будинком.

На обґрунтування свої вимог позивач послалась на статті 64 ЖК УРСР, 405 ЦК України.

Разом з цим, суд не може погодитись із застосуванням до спірних правовідносин вказаних норм права з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

Користування жилим приміщенням в будинках приватного житлового фонду регулюється главою 6 ЖК УРСР.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року , Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Частиною першою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Аналіз приведених норм закону дає підстави для висновку про те, що право користування жилим приміщенням, що належить громадянинові на праві власності, нарівні з власником виникає у членів сім`ї власника житла, які проживають разом з ним.

Як вже було встановлено, житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 14.11.2011 року № 1757.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є колишнім власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані за вказаною адресою з 2007 року, однак у будинку не проживають та є сторонніми особами позивачу.

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідачі не являються членами сім`ї позивача, спільним побутом з позивачем не пов`язані та своєю реєстрацією за місцем проживання відповідачі створюють позивачу перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні майном.

За таких обставин, право відповідачів на користування будинком фактично підпадає під поняття сервітуту (статті 395, 397, 403 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту .

За змістом частини 1 статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Частиною другою статті 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, оскільки відповідачі спільним побутом із позивачем не пов`язані, не є його членами сім`ї, право відповідачів на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Аналогічний по суті висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц, що користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України, Верховним Судом у постановах від 08 травня 2019 року в справі № 454/477/17, від 15.01.2020 року в справах №№ 686/11782/17-ц, 740/2457/18, № 759/4962/19 від 17.06.2020 року.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шарівська сільська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Шарівська сільська рада, місцезнаходження: Харківська область, Валківський район, с. Шарівка, вул. Андрія Ваховського, 9; код ЄДРПОУ: 04398287.

Суддя А.О. Логвінов