Постанова

від 23.07.2020 по справі 910/16773/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2020 р. Справа№ 910/16773/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 23.07.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 про призначення експертизи

у справі №910/16773/19 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САН 11

до Фонду державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України

про стягнення 6 580 326,00 грн та стягнення 1 197 111,32 грн

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю САН 11 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фонду державного майна України про стягнення 6580326,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не повернуто сплачені за недійсним правочином кошти, в зв`язку з чим позивач просить стягнути кошти в судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, 30.01.2020 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив: стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 6580326,00 грн та стягнути з Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву вартість невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень у розмірі 1197111,32 грн. Позивач також просив залучити у якості відповідача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по місту Києву.

Суд протокольною ухвалою відмовив у прийнятті заяви про зміну предмету позову, оскільки, заява позивача за своїм змістом є одночасно заявою про зміну предмету та підстав позову, що не передбачено ГПК України. Оскільки, у прийнятті заяви про зміну предмету позову, в якій містилась вимога до відповідача, якого просив додатково залучити позивач, було відмовлено, суд також протокольною ухвалою відмовив у залученні другого відповідача.

10.02.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.

14.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 6580326,00 грн та вартість невід`ємних поліпшень у розмірі 1197111,32 грн. Заява обгрунтована тим, що обидві позовні вимоги пов`язані з наслідками недійсного правочину і звернені до одного відповідача та доводяться одними і тими ж доказами.

14.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про доповнення до клопотання про призначення судової експертизи.

17.02.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про призначення у справі судової експертизи, оскільки, відповідне клопотання не було подано разом з позовною заявою та не зазначено, в позовній заяві причину не подання висновку експерта у визначені процесуальним законодавством строки. Крім того, відповідач зазначає, що питання, які просить поставити позивач на вирішення експерту не мають значення для справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 призначено по справі № 910/16773/19 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Фонд державного майна України 19.03.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/16773/19 про призначення експертизи, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, така ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/16773/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/16773/19 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

22.06.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України, на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020, справу призначено до розгляду на 23.07.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ САН 11 проти задоволення скарги заперечило, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а ухвала місцевого суду від 24.02.2020 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду про призначення судової експертизи без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.07.2020 у справі №910/16773/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 справу №910/16773/19 прийнято у визначеному складі колегії суддів.

У судове засідання 23.07.2020 з`явилися представники ТОВ САН 11 та Фонду державного майна України.

Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, третя особа повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник Фонду державного майна України у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, ухвалу місцевого суду від 24.02.2020 у справі №910/16773/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник ТОВ САН 11 заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позовних вимог та клопотання про призначення експертизи, однією з вимог позову є стягнення грошових коштів у розмірі 6 580 326,00 грн (що становить вартість частки державної власності - нерухомого майна відповідно до оцінки станом на 31.08.2013).

Зважаючи на те, що постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі № 910/22863/15, зокрема визнано незаконним та скасовано з моменту видання наказ Фонду державного майна від 30.05.2013 № 741 Щодо визначення дати оцінки , колегія суддів погоджується, що для розгляду даної справи та вирішення питання про стягнення з ФДМУ грошових коштів у розмірі 6 580 326, 00 грн (що становить вартість нерухомого майна відповідно до оцінки станом на 31.08.2013) є необхідним визначення того, чи відповідає оцінка вартості нерухомого майна, висновок щодо якої затверджено Наказом Фонду державного майна України № 3385 від 25.10.2013, вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, а також необхідним є визначення ринкової вартості зазначеного вище нерухомого майна станом на 31.08.2013.

Крім того, враховуючи що предмет позову доповнено вимогою про стягнення з Фонду державного майна України вартості невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень загальною площею 555,8 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 27-А, в розмірі 1197111 грн (що становить вартість невід`ємних поліпшень (частки орендаря - ТОВ САН 11 ) відповідно до оцінки станом на 31.08.2013), зважаючи на те, що постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 у справі № 910/22863/15, зокрема визнано незаконним та скасовано з моменту видання наказ Фонду державного майна від 30.05.2013 № 741 Щодо визначення дати оцінки , колегія суддів погоджується, що для розгляду даної справи та вирішення питання про стягнення з ФДМУ вартості невід`ємних поліпшень необхідним є визначення ринкової вартості таких невід`ємних поліпшень станом на 31.08.2013.

З`ясування обставин щодо вартості зазначеного нерухомого майна, вартості невід`ємних поліпшень та щодо відповідності оцінки вартості нерухомого майна, висновок щодо якої затверджено Наказом Фонду державного майна України № 3385 від 25.10.2013, вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам потребує спеціальних знань, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а саме необхідні відповідні спеціальні знання щодо аналізу правовстановлювальних документів, матеріалів технічної інвентаризації на об`єкт нерухомого майна, а також документів щодо функціонального використання, об`ємно-планувального рішення, технічного стану об`єкта нерухомого майна станом на дату оцінки, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 99 ГПК України є однією із підстав для призначення та проведення судової експертизи у справі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України Про судову експертизу - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Згідно зі ст. 100 Господарського процесуального кодексу України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Особливості проведення судових експертиз визначені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за №705/3145.

Згідно з п. 1.2.2. Розділу І Інструкції, до видів інженерно-технічних експертиз належить: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп`ютерно-технічна; телекомунікаційна, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів.

Відповідно до п. 5.2. Глави 5 Розділу II Рекомендацій основними завданнями оціночно-будівельної експертизи є: визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо); визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 99 ГПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Позивачем було поставлено питання про відповідність оцінки, затвердженої наказом ФДМ України від 25.10.2013 № 3385 вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам оціночної процедури.

З огляду на предмет доказування у даній справі та фактичної необхідності встановлення ринкової вартості нежитлових приміщень площею 555,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А та вартості невід`ємних поліпшень вищезазначеного майна, здійснених позивачем, враховуючи, що накази ФДМ України, на підставі яких нерухоме майно було передано в оренду, а в подальшому відчужено позивачу, були визнані недійсними в судовому порядку і відповідно договір купівлі-продажу також був визнаний недійсним судом, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності при розгляді даної справи у визначенні ринкової вартості майна.

При цьому, місцевий господарський суд вірно вказав, про відсутність потреби у з`ясуванні обставин щодо відповідності нормативним актам затвердженої наказом ФДМ України від 25.10.2013 № 3385 оцінки майна, оскільки, вартість майна буде визначена при проведенні експертизи, і саме вартість майна та невід`ємних поліпшень входить до предмету доказування у даній справі, а тому, судом правомірно самостійно поставлено питання на вирішення експертам, а саме:

- Яка ринкова вартість станом на 31.08.2013 нежилих приміщень загальною площею 555,8 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А (на цокольному, першому, другому та третьому поверхах адміністративної будівлі), що знаходилися на балансі Державного підприємства Інфоресурс та в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю САН 11 ?

- Яка ринкова вартість станом на 31.08.2013 здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю САН 11 невід`ємних поліпшень нежилих приміщень загальною площею 555,8 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27-А (на цокольному, першому, другому та третьому поверхах адміністративної будівлі)?

Щодо клопотання заявника про необхідність витребування у відповідача документи, необхідні, на його думку, для проведення експертизи, а саме: правовстановлюючу документацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень та досліджень, акти, звіти, оцінки невід`ємних поліпшень, матеріали з вихідними даними щодо показників (функціонального використання, об`ємно-планувального рішення, технічного стану тощо) документи, на підставі яких станом на 31.08.2013 була здійснена оцінка вартості на нежилі приміщення загальною площею 555,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27 А та були передані в оренду ТОВ САН 11 за договором оренди № 5930 від 15.08.2011, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 102 ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Оскільки, експертиза призначається у справі, в зв`язку необхідністю у спеціальних знаннях, то саме експерт, який має необхідні спеціальні знання, може визначити необхідні йому для проведення експертизи документи, в зв`язку з чим, у разі недостатності експерту документів, необхідних для проведення експертизи, вони будуть витребувані судом у сторін, на підставі відповідного клопотання експерта. А тому, клопотання позивача про витребування додаткових документів правомірно відхилено судом першої інстанції.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

Оскільки, у суду відсутні спеціальні знання для визначення ринкової вартості нерухомого майна та вартості невід`ємних поліпшень нерухомого майна, а вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті, жодною зі сторін не було подано відповідного експертного висновку з вказаних питань, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно призначено у даній справі судову експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заперечень скаржника з приводу несвоєчасного подання позивачем доказів та не надання клопотання про призначення експертизи разом з позовною заявою, колегія суддів зазначає, що клопотання про призначення експертизи було подано позивачем одночасно з поданням заяви про зміну предмету позову. І саме в зв`язку з прийняттям судом заяви позивача про зміну предмету позову виникла об`єктивна необхідність у призначенні судової експертизи. З огляду на вищезазначене, заперечення відповідача, правомірно визнані судом першої інстанції не обгрунтованими. Крім того, жодна зі сторін не подала експертного висновку суду, а в даному випадку існує об`єктивна необхідність у спеціальних знаннях, в зв`язку з чим суд призначив у справі судову експертизу.

З підстав зазначених вище, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, так як на думку скаржника, документи необхідні для проведення судової експертизи знаходяться у зазначеної особи і Регіональне відділення ФДМ України по місту Києву є стороною договору оренди від 15.08.2011 № 5930 на виконання якого позивачем було здійснено невід`ємне поліпшення. Судова колегія звертає увагу, на те, що відповідачем не було подано суду клопотання про залучення Регіонального відділення ФДМ України по місту Києву до участі у справі у якості третьої особи. До того ж, у разі необхідності витребування додаткових документів, у відповідності до приписів п.6 ст.81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Тобто, документи для проведення судової експертизи в разі їх необхідності, можуть бути витребувані судом у будь-якої особи, а не лише у сторони по справі.

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про призначення судової експертизи у даній справі № 910/16773/19. При цьому, вимога позивача про витребування додаткових документів для проведення судової експертизи, правомірно відхилена судом.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 про призначення у даній справі №910/16773/19 судової експертизи, прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/16773/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі №910/16773/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16773/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 25.08.2020 (після виходу суддів з відпустки).

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.Р. Станік