Постанова

від 25.08.2020 по справі 910/1155/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. Справа№ 910/1155/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Групп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020

(повний текст рішення складено 08.04.2020)

у справі № 910/1155/20 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сіті-Енерджі"

про стягнення 91 719,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Інтер Інвест Групп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "БК "Сіті-Енерджі" про стягнення 78 132,52 грн. основного боргу, що утворився в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки від 18.03.2019 № 18.03/19, 7 412,43 грн. пені, 468,80 грн. втрат від інфляції; 744,50 грн. 3% річних та 4 961,08 грн. штрафу у вигляді 20 % річних від простроченої суми, а всього 91 719,33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Місцевий господарський суд виходив з того, що неможливо встановити наявність у відповідача боргу, оскільки не доведено обсяг і вартість поставлених товарів у зв`язку з відсутністю первинних документів.

Не погодившись з рішенням, ТОВ "Інтер Інвест Групп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник стверджує, що наявність заборгованості підтверджено актом звірки взаєморозрахунків з підписом уповноваженої особи боржника та не заперечується останнім.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інтер Інвест Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 у справі № 910/1155/20, справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суд від позивача не надійшло. Клопотання про продовження строку для його подачі не заявлялося. Жодних клопотань, заяв про неможливість надати відзив до закінчення строку від сторони (з причин, що не залежать від неї) не надходило.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" було внесено зміни, зокрема, до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України та викладено його в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". На момент відкриття апеляційного провадження діяла редакція, якою було автоматично продовжено процесуальні строки.

Враховуючи, що процесуальний строк розгляду справи по суті продовжено на строк дії карантину (до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)"), розгляд апеляційної скарги здійснено в строки, встановлені законом, з урахуванням принципу "розумності" строків розгляду справи у відповідності з приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18.03.2019 ТОВ "Інтер Інвест Групп" (постачальник) та ТОВ "БК "Сіті-Енерджі" (покупець) укладено договір, на умовах якого постачальник зобов`язався у встановлений строк передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти (п. 1.1 договору).

Ціна та загальна кількість поставленого покупцю товару визначається у видатковій накладній (товарно-транспортній накладній) постачальника (п. 2.2 договору). Сума договору збільшується на розмір фактичних транспортних витрат, в разі замовлення транспортування, які оплачує покупець (п. 3.2 договору).

Сторони погодили, що передача товару здійснюється за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною (п. 6.7 договору); дата, години та хвилини поставки вказуються у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній про прийняття товару, що є датою поставки товару (п. 6.8 договору).

Погоджений сторонами порядок розрахунків передбачав право постачальника поставити товар покупцю на умовах відстрочення платежу; під час поставки товару з відстроченням платежу: покупець зобов`язується повністю розрахуватися з постачальником за отриманий товар у термін 20 календарних днів, першим днем розрахунку покупця є день, наступний за днем отримання товару; постачальник зараховує сплачені покупцем кошти у порядку ст. 534 ЦК України (п. 7.3 договору).

Оплата здійснюється покупцем з додержанням умов договору та на підставі рахунків-фактур постачальника. Під час здійснення розрахунків покупець зобов`язаний зазначати в платіжному документі номер та дату договору (п. 7.4 договору).

Покупець отримує товар за ціною постачальника, встановленою на момент відвантаження товару (п. 7.6 договору).

У п. 8.3 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати товару, поставленого відповідно до п. 7.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, інфляційні та штраф у вигляді двадцяти процентів річних від простроченої суми.

У п. 7.14 договору сторони погодили, що кількість отриманого товару при розрахунках сторони визначають кожний місяць на підставі накладних на фактично отриманий товар. Станом на 24-у годину останнього дня місяця, про що сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. Покупець зобов`язаний після надання постачальником видаткових накладних, зведеної накладної на фактичний відпуск товарно-матеріальних цінностей, акту звірки, інших документів підписати їх та поставити печатку і в термін не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання документів повернути постачальнику.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, пославшись на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 у справі № 902/680/15 та від 29.03.2018 у справі № 925/1165/16, зазначив, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви ТОВ "Інтер Інвест Групп" була додана копія акта звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2019 між ТОВ "Інтер Інвест Групп" та ТОВ "БК "Сіті-Енерджі", який містив підпис та печатку лише від ТОВ "Інтер Інвест Групп" (стор. 16).

До заяви про усунення недоліків, поданої представником позивача до суду 13.02.2020, була додана копія вже іншого акта звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2019 між ТОВ "Інтер Інвест Групп" та ТОВ "БК "Сіті-Енерджі", який містив підпис та печатку не лише від ТОВ "Інтер Інвест Групп", а й від ТОВ "БК "Сіті-Енерджі" (стор. 47, 86). Відповідно до вказаного акта звірки взаємних розрахунків, складеного та підписаного не зазначеними в ньому особами з проставленням відбитків печаток ТОВ "Інтер Інвест Групп" та ТОВ "БК "Сіті-Енерджі", станом на 30.09.2019 заборгованість ТОВ "БК "Сіті-Енерджі" на користь ТОВ "Інтер Інвест Групп" становила 78 132,52 грн. Підстави виникнення вказаної заборгованості акт не містить.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наданий позивачем акт не є належним та достатнім доказом наявності заборгованості ТОВ "БК "Сіті-Енерджі" перед ТОВ "Інтер Інвест Групп" за договором поставки № 18.03/19 від 18.03.2019.

Будь-яких інших доказів на підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки № 18.03/19 від 18.03.2019, передачі ТОВ "БК "Сіті-Енерджі" обумовленого договором товару та порушення відповідачем умов договору поставки № 18.03/19 від 18.03.2019 щодо оплати отриманого від ТОВ "Інтер Інвест Групп" товару, позивач суду першої інстанції не надав.

Сама лише відсутність заперечень щодо позовних вимог зі сторони відповідача не є достатньою підставою для задоволення позову.

Суд, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи (ст. 14 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

З огляду на приписи ст. 74 ГПК України у даному випадку саме на позивача покладено тягар доведення належного виконання ним зобов`язання за договором поставки № 18.03/19 від 18.03.2019 в частині передачі відповідачу товару відповідно до умов договору, а також підстав виникнення заборгованості відповідача перед позивачем.

Оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх вимог, у місцевого господарського суду не було правових підстав для їх задоволення.

Додані до апеляційної скарги з порушенням приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України копії видаткових накладних № РН-0000760 та № РН-0000761 від 11.09.2019, не можуть бути прийняті в суді апеляційної інстанції.

З огляду на закріплений у ст. 13 ГПК України принцип змагальності сторін, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі та спростування висновку суду.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 у справі № 910/1155/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 у справі № 910/1155/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1155/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз