Рішення

від 17.08.2020 по справі 902/453/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2020 р. Cправа № 902/453/20

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (вул. Князя Володимира, 75, м. Рівне)

до :Фермерського господарства "Подолянка" (вул. Шевченка, 14, с. Літинка, Літинський р-н, Вінницька обл., 22342)

про стягнення 59413,39 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: Стріла В.М.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

05.05.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Подолянка" про стягнення 59413,39 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/453/20) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою від 14.05.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/453/20. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.06.2020 р.

На визначену дату судом 15.06.2020 р. з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, при цьому суд зазначає, що про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду, яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією.

За результатами проведеного судового засідання суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду справи по суті, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідне повідомити учасників справи про дату, час та місце розгляду справи по суті, у порядку визначеному ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Крім того, суд зауважує, що представником позивача заявлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно даних Web-програми "Бронювання систем відеоконференцзв`язку", Господарським судом Вінницької області створено заявку на бронювання майданчика для проведення судового засідання 17.08.2020 р. о 11:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Рівненської області, зал ВКЗ (вул. Набережна 26-А, м. Рівне, 33013).

Ухвалою суду від 15.06.2020 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 17.08.2020 р. Визначено судове засідання у справі № 902/453/20 призначене на 17.08.2020 р. провести в режимі відеоконференції.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції), який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 2101802772260 від 16.06.2020 р.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Захід Агробізнес як Постачальником та Фермерським господарством "Подолянка як Покупцем було укладено договір поставки засобів захисту рослин № 75-Н-3В-18 (далі - договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві гібридне насіння кукурудзи, а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його. Загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього договору (п.п.1.1., 2.1, 5.1.1, 5.2.1, 5.2.2 договору).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору передбачено, що ціна товару та загальна вартість товару вказується в специфікаціях. Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на вказаний у договорі розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п.4.4 даного Договору.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено обов`язок Покупця своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені договором та додатками до нього.

У п.4.4 договору сторони домовилися визначити еквівалент ціни та загальну вартість товару в доларах США/ЄВРО. Еквівалент ціни товару в доларах США/ЄВРО визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США/ЄВРО на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.

Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати визначаться шляхом множення еквівалента ціни в доларах США/ЄВРО на курс продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати.

Ціна товару, що постачається на умовах товарного кредиту визначається шляхом множення еквівалента ціни товару на курс продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичного відвантаження. Зміна ціни Товару на дату відвантаження фіксується Постачальником у видатковій накладній та не потребує додаткових угод чи погоджень обома сторонами договору. Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (аванс та після оплата), визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США/ЄВРО на курс продажу долара США/ЄВРО на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати, який визначається (курс продажу) виходячи із середнього курсу продажу долара США/ЄВРО, опублікованого на сайті: http://finance.ua/ua/currency/#interbank.

Положення пункту 4.4 договору застосовуються при збільшенні курсу продажу долару США/ЄВРО на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару).

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність (розділ 6 договору).

Зокрема, пунктом 6.4.1 договору визначено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних.

Відповіднодо п.6.5 договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України, а здійснюється до моменту повного розрахунку; строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Пунктом 6.8 договору між сторонами погоджено, що за невиконання чи/або неналежне виконання даного договору покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15 % від суми заборгованості.

Даний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2018 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання (п.9.5 договору).

На поставку кожної партії товару сторонами у Специфікаціях визначено асортимент, ціну та умови оплати товару, а саме:

- у специфікації №1 від 31.01.2018 р. зазначено товар, загальною вартістю 64 377,12 грн, що в еквівалентному виразі по курсу гривні щодо долара США 2 300,00 грн/дол. США, згідно п.4.4 договору; визначено строк його оплати до 15.11.2018 р.

Так, згідно видаткової накладної № 2614 від 18.06.2018 р. та товарно-транспортної накладної №3-2614 від 18.06.2018 р. відповідачем отримано товар на загальну суму 30 049,56 грн з ПДВ.

Дана видаткова накладна підписана представниками юридичних осіб, підписи скріплено печатками, що свідчить про приймання відповідачем товару в обумовленій кількості та ціною без жодних зауважень.

Утім, відповідачем договірних обов`язків в частині оплати переданого у власність товару за вказаними видатковою накладною не виконано.

Внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю Захід Агробізнес звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 30 049,56 заборгованості; 13 824,51 грн пені за період з 16.11.2018 р. по 04.05.2020 р.; 11 031,89 грн 25% річних за період з 16.11.2018 р. по 04.05.2020 р. та 4 507,43 грн штрафних санкцій в розмірі 15 %. Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. При цьому, суд виходив з таких міркувань.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Обов`язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки оплати встановлено сторонами у Специфікації № 1 - до 15.11.2018 р.

Передача позивачем товару за договором відповідачу підтверджується матеріалами справи.

Докази погашення вказаної заборгованості у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано.

Відповідно до частин 3 та 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати поставленого товару, закон покладає на Покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не надав, а також не повідомив про їх наявність, доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 ст.16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст.ст.77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 30 049,56 грн основного боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право товариства підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача даної суми боргу.

Розглядаючи заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 25% річних, пені та штрафу, суд зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Судом встановлено факт несплати відповідачем у визначений договором строк (до 15.11.2018) коштів в сумі 30 049,56 грн за переданий у власність товар.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.4.1 договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов`язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежного здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних.

Тобто, сторонами в договорі узгоджено та визначено інший розмір процентів, ніж той що визначено у ч.2 ст.625 ЦК України, а саме: 25% річних (п.6.4.1 договору), що не суперечить вказаній статті закону.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Відповідно до п.6.8 договору за невиконання чи/або неналежне виконання договору Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.

Беручи до уваги принцип свободи договору, суд не вважає такими, що суперечать вимогам законодавства, погоджені сторонами умови договору щодо сплати 25% річних та 15% штрафу (п.п.6.4.1 та 6.8 договору).

Відповідно до наданого суду розрахунку 25% річних по договору становить 11 031,89 грн, штраф 4 507,43 грн, пеня в розмірі 13 824,51 грн.

Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

У разі порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що, як зазначалося вище, узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить також і статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Сторони у договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Сторони також домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до трьох років (п.6.5 договору).

Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару, відповідно, наявності підстави для застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що передбачено п.6.4.1 та п.6.8 договору.

Судом перевірено за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" розрахунок 25 % річних, пені та штрафу.

Перевіркою розрахунку суми 25 % річних виявлено помилку, та як наслідок здійснено перерахунок, за наслідками чого позов в частині стягнення 25 % річних підлягає в сумі 11 024,86 грн, в решті стягнення 25 % річних слід відмовити. В обрахунку пені та штрафу судом не виявлено помилок.

З врахуванням викладеного до стягнення підлягає 11 024,86 грн 25 % річних, штраф в сумі 4 507,43 грн та пеня в розмірі 13 824,51 грн.

В даному спорі подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.

Зважаючи на докази, подані на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2102,00 грн, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

В судовому засіданні 17.08.2020 р., відповідно до ст.240 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Подолянка" (вул. Шевченка, 14, с. Літинка, Літинський р-н, Вінницька обл., 22342, код ЄДРПОУ 30803796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Захід Агробізнес (вул. Князя Володимира, 75, м.Рівне, ідентифікаційний код 37022936) борг в сумі 30 049,56 грн; пеню в розмірі 13 824,51 грн; 25% річних в розмірі 11 024,86 грн; штраф в розмірі 4 507,43 грн; та 2 102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 серпня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Князя Володимира, 75, м. Рівне)

3 - відповідачу (вул. Шевченка, 14, с. Літинка, Літинський р-н, Вінницька обл., 22342)