Рішення

від 13.08.2020 по справі 120/1547/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 серпня 2020 р. Справа № 120/1547/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.,

представника позивача: Шевченка В.В.,

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЕС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗЕС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003740507 від 08.01.2020 року. Сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду становить 495759,00 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 12.05.2020 року.

04.05.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки податковий кредит ТОВ "СОФТ-МОБ" за листопад 2018 року в частині здійснення операцій з дизельним паливом сформовано за рахунок здійснення нереальних господарських операцій.

Сам факт наявності у ТОВ "АЗЕС" облікових документів, виписаних від імені постачальника та реєстрації в ЄРПН податкової накладної, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

07.05.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованим, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.05.2020 року.

Ухвалою від 28.05.2020 року відкладено розгляд справи на 04.06.2020 року.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року розгляд справи відкладено на 08.07.2020 року.

Ухвалою від 08.07.2020 року розгляд справи відкладено на 04.08.2020 року.

Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 04.08.2020 року, у судовому засіданні оголошено перерву до 13.08.2020 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30.10.2019 року №1793 посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЕС".

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт про результати документальної позапланової перевірки №1011/05-07/41558790 від 03.12.2019 року /а.с. 20-45 том 1/.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2018 року на суму 495759 грн.

Не погоджуючись із актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1011/05-07/41558790 від 03.12.2019 року позивач подав до Головного управління ДПС у Вінницькій області заперечення №453 від 20.12.2019 року /а.с. 54-57 том 1/.

Головне управління ДПС у Вінницькій області в ході розгляду заперечення ТОВ "АЗЕС" із врахуванням наданих пояснень та додатків до нього висновки акта №1011/05-07/41558790 від 03.12.2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АЗЕС" залишено без змін, а заперечення без задоволення, про що зазначено у листі-відповіді №2/10/02-32-05-07 від 02.01.2020 року /а.с. 59-61 том 1/.

10.01.2020 року ТОВ "АЗЕС" отримано податкове повідомлення-рішення №0003740507 від 08.01.2020 року /а.с. 18 том 1/.

В податковому повідомленні-рішенні №0003740507 від 08.01.2020 року, вказано, що на підставі акта перевірки №1011/05-07/41558790 від 03.12.2019 року встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість. Сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду становить 495759 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Вінницькій області №0003740507 від 08.01.2020 року, ТОВ "АЗЕС" звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою №18 від 21.01.2020 року /а.с. 67 том 1/.

Рішенням Державної податкової служби України від 11.02.2020 року №5184/6/99-00-08-05-02-06 строк розгляду скарги продовжено до 23.03.2020 року /а.с. 69 том 1/.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.03.2020 року №10307/6/99-00-08-05-02-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0003740507 від 08.01.2020 року, а скаргу ТОВ "АЗЕС" без задоволення /а.с. 71-75 том 1/.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0003740507 від 08.01.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Визначення господарської діяльності відображене в пункті 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до договору поставки нафтопродуктів №0111-18НП від 15.11.2018 року ТОВ "СОФТ-МОБ" (постачальник) зобов`язується передати у власність ТОВ "АЗЕС" (покупець), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, згідно умов договору.

Пунктом 1.2. договору вказано, що номенклатура, кількість, ціна товару, умови та строк поставки товару визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід`ємною його частиною.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у розділі 12 цього договору окремими сумами або одноразовим платежем (пункт 5.1 договору).

Згідно пункту 6.1 договору покупець здійснює приймання товару за кількістю та згідно умов дійсного договору та додаткових угод до нього, а також "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується договором поставки нафтопродуктів №0111-18НП від 15.11.2018 року, додатковою угодою до договору №0111-18НП від 15.11.2018 року, актом приймання-передачі нафтопродуктів №РН-0000074 до договору поставки нафтопродуктів №0111-18НП від 15.11.2018 року, платіжними дорученнями, податковою накладною, договором зберігання №646 від 31.08.2018 року, протоколом узгодження ціни до договору №646 від 31.08.2018 року, актом приймання-передачі наданих послуг №11190 від 30.11.2018 року згідно договору №646 від 31.08.2018 року, актами приймання-передачі по договору №646 від 31.08.2018 року від 30.11.2018 року, договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом №44 від 01.09.2018 року, актом здачі-прийомки №АР-0000840 від 30.11.2018 року, реєстром товарно-траспртних накладних за листопад 2018 року, товарно-транспортними накладними, журналом обліку надходження нафтопродуктів на АЗС.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХIV від 16.07.1999 року, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону №996-ХIV, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом досліджені первинні документи, зокрема, договір поставки нафтопродуктів №0111-18НП від 15.11.2018 року /а.с. 77-79 том 1/, додаткова угода до договору №0111-18НП від 15.11.2018 року /а.с. 80 том 1/, акт приймання-передачі нафтопродуктів №РН-0000074 до договору поставки нафтопродуктів №0111-18НП від 15.11.2018 року /а.с. 81 том 1/, сертифікат відповідності /а.с. 84 том 1/, платіжні доручення /а.с. 86-96, 107-108, 114 том 1/, податкову накладну /а.с. 97 том 1/, договір зберігання №646 від 31.08.2018 року /а.с. 101-102 том 1/, протокол узгодження ціни до договору №646 від 31.08.2018 року /а.с. 103 том 1/, акт приймання-передачі наданих послуг №11190 від 30.11.2018 року згідно договору №646 від 31.08.2018 року /а.с. 104 том 1/, акти приймання-передачі по договору №646 від 31.08.2018 року від 30.11.2018 року /а.с. 105-106 том 1/, договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №44 від 01.09.2018 року /а.с. 109-112 том 1/, акт здачі-прийомки №АР-0000840 від 30.11.2018 року /а.с. 113 том 1/, реєстр товарно-траспртних накладних за листопад 2018 року /а.с. 115 том 1/, товарно-транспортні накладні /а.с. 116-129 том 1/, журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС /а.с. 130-161 том 1/.

Суд звертає увагу, що в перевіряємий період основним видом діяльності позивача була роздрібна торгівля пальним.

Нафтопродукти що, отримані ТОВ "АЗЕС" в листопаді 2018 року від ТОВ "СОФТ-МОБ" за договором поставки нафтопродуктів, в подальшому реалізовані через власну мережу орендованих АЗС, що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами, які надавались для перевірки, а саме: змінними звітами /а.с. 162-187 том 1/, договорами оренди /а.с. 188-195, 197-199, 201-203, 205-207, 209-211, 213-215, 217-219, 221-224, 226-228, 230-232, 234-236, 238-242 том 1, 1-5, 13-15, 17-19, 21-24 том 2/, актами приймання-передачі /а.с. 196, 200, 204, 208, 212, 216, 220, 225, 229, 233, 237, 243-250 том 1, 6-12, 16, 20, 25 том 2/.

Податковим органом не наведено зауважень та об`єктивних висновків про реальність здійснення господарських операцій щодо поставки нафтопродуктів за вищенаведеними документами.

Таким чином, фактичне виконання господарських операцій між ТОВ "АЗЕС" та ТОВ "СОФТ-МОБ" підтверджено як договором поставки, так і належним чином оформленими первинними документами, складеними в процесі виконання цього договору, які у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.

Слід звернути увагу, що ТОВ "СОФТ-МОБ" зареєструвало податкову накладну на поставку товару у ЄРПН, що підтверджується квитанцією про прийняття податкової накладної /а.с. 98 том 1/. Наведена обставина, також підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій по поставці товару.

Посилання відповідача на неможливість виконання ТОВ "СОФТ-МОБ" операції з придбання товарів наявним трудовим ресурсом, суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) вказано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо доводів відповідача про виявлені дефекти у товарно-транспортних накладних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність в товарно-транспортних накладних відомостей щодо причетності до транспортування та/або відвантаження товару ТОВ "СОФТ-МОБ" (відпуск дозволили та здали інші, ніж посадові особи зазначеного контрагента, відсутній відтиск печатки, штампу), натомість, накладні містять відтиски печатки ТОВ "СВІПІТ", не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд доходить висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №340/422/19 від 04 червня 2020 року.

В свою чергу, відповідачем, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 7436,39 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 14, 44, 134, 193, 194 Податкового кодексу України, ст. 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХIV від 16.07.1999 року, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 08.01.2020 року № 0003740507.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЕС" (вул. М. Грушевського, 5, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, ЄДРПОУ 41558790) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 7436 (сім тисяч чотириста тридцять шість) гривень 39 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗЕС" (вул. М. Грушевського, 5, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, ЄДРПОУ 41558790);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ 43142454).

Рішення у повному обсязі складено 25.08.2020 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович