Рішення

від 21.08.2020 по справі 913/715/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року м. Харків Справа № 913/715/19

Провадження №1/913/715/19

За позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Білокуракинської селищної ради, смт. Білокуракине Білокуракинського району Луганської області

до відповідача - Селянського фермерського господарства "Венера", смт. Білокуракине Білокуракинського району Луганської області

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Медуниця Р.І.

За участю прокурора Хряка О.О., службове посвідчення № 053701 від 03.09.2019 ;

Представників сторін не викликались

Суть спору: про витребування із незаконного володіння Селянського фермерського господарства "Венера" на користь держави в особі Білокуракинської селищної ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності - кадастровий № 4420955100:02:001:0070 площею 22,8441 га та кадастровий № 4420955100:02:001:0071 площею 8,600 га, які розташовані на території земель Білокуракинської селищної ради та надавались у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1994 серії ЛГ № 2030000006, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Ухвалою від 02.01.2020 суд підтвердив підстави представництва керівником Старобільської місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Білокуракинської селищної ради за позовною заявою від 24.12.2019 № 34/2-240вих-19.

Ухвалою суду від 20.02.2020 провадження у цій справі зупинялось на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду подібної справи № 912/2385/18, оскільки позов по ній також заявлений керівником місцевої прокуратури.

Строки розгляду справи продовжувались на підставі п. 4 розділ X ГПК України "Прикінцеві положення", який передбачає, що під час дії карантину строки, на які зупиняється провадження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по вказаній справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як свідчать матеріали справи, перед зверненням прокурора до суду між прокуратурою та Білокуракінської селищною радою відбувалось листування щодо спірних правовідносин (№ 02-26/1009 від 05.03.2019, № 02-26/3443 від 20.09.2019), які свідчать про бездіяльність позивача, як компетентного органу, який з березня 2019 року володів інформацією про можливе порушення інтересів держави та зазначав про це, проте в суд не звертався.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, вислухавши прокурора, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.

Так, у позовній заяві керівником Старобільської місцевої прокуратури Луганської області зазначено, що він звертається до суду у зв`язку з тим, що має місце порушення інтересів держави, які спричинені незаконним використанням та утриманням СФГ "Венера" земельної ділянки загальною площею 31,4441 га.

Рішенням сесії Білокуракинської районної ради від 15.10.1993 голові Селянського (фермерського) господарства "Венера" ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 90 га, яка розташована на землях запасу Білокуракінської селищної ради, для ведення селянського (фермерського) господарства (аркуш справи 19).

Як свідчать матеріали справи, у подальшому на підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 58,0 га серії ЛГ № 2030000006, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею (аркуші справи 17-18).

19.03.1993 ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство", який діяв на момент виникнення правовідносин, згідно розпорядження Представника Президента України від 19.03.1993 № 93 "Про державну реєстрацію фермерського господарства "Венера" зареєстрував Селянське фермерське господарство "Венера" як юридичну особу (аркуш справи 28).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть від 10.10.2017 № 274 (аркуш справи 30).

Розпорядженням голови Білокуракінської РДА Луганської області від 22.08.2005 № 216 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в приватну власність 4 громадянам, голові та членам СФГ "Венера" із земель державної власності, розташованих на території, яка за даними земельного кадастру враховується в Білокуракінській селищній раді. Крім цього, припинено право постійного користування СФГ "Венера" на земельну ділянку загальною площею 26,5528 га, в т.ч. ріллі 26,5528 га, яку передано у власність 4 громадянам, голові та членам СФГ "Венера", а також вирішено залишити в постійному користуванні СФГ "Венера" земельну ділянку загальною площею 31,4441 га, в т.ч. ріллі 22,8441 га, кормових угідь 8,60 га та внести зміни в державний акт на право користування землею серії ЛГ № 2030000006.

Розділ ДА № 2030000006 "Кількісна характеристика земель, наданих у постійне користування" свідчить, що такі зміни, дійсно, були внесені.

Згідно інформації Головного управлінням Держгеокадастру у Луганській області від 03.04.2019 № 10-12-0.45-2789/2-19 земельні ділянки на залишок площ 31,4472 га передані до Білокуракинської об`єднаної територіальної громади. По матеріалах проведеної інвентаризації земель були сформовані дві окремі земельні ділянки: кадастровий № 4420955100:02:001:0070 площею 22,8441 га та кадастровий № 4420955100:02:001:0071 площею 8,6000 га, які за даними проведеної станом на 01.01.2019 загальнонаціональної нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення вартують 662594,53 грн. та 60966,69 грн. відповідно.

За інформацією Білокуракинської селищної ради від 20.09.2019 № 02-26/3443 земельна ділянка площею 31,4441 га, яка була надана громадянину ОСОБА_1 у постійне користування згідно ДА серії ЛГ № 2030000006, на даний час використовується Селянським фермерським господарством "Венера" (аркуш справи 52).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Луганській області листом від 02.04.2019 № 3045/9/12-32-53-02 повідомлено про те, що Селянське фермерське господарство "Венера" здійснює діяльність на умовах спрощеної системи оподаткування, а саме, є платником єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників. Заборгованість зі сплати зазначеного податку відсутня.

27.09.2018 ГУ Держгеокадастру у Луганській області прийняло наказ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, зокрема, які розташовані за межами населених пунктів на території Білокуракінської селищної ради згідно акту приймання-передачі 52 земельних ділянок, серед яких № 4420955100:02:001:0070 площею 22,8441 га та № 4420955100:02:001:0071 площею 8,6000 га.

21.12.2018 Білокуракінська селищна рада прийняла рішення № 56/63 про прийняття до комунальної власності Білокуракінської селищної об`єднаної територіальної громади відповідних земельних ділянок.

Факти перебування на обліку у комунальній власності Білокуракинської селищної об`єднаної територіальної громади, в особі Білокуракинської селищної ради спірних земельних ділянок підтверджуються також інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими станом на 18.12.2019 (аркуші справи 40-47).

Як зазначає прокурор, СФГ "Венера" з часу смерті ОСОБА_1 , а саме з ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати земельну ділянку площею 31,4441 га.

Відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву не наданий, позов не оспорений, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Так, правове регулювання спірних правовідносин здійснюється Земельним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23.07.1993 № 3312-XII), від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство".

Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, 23.06.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула подібну справу № 922/989/18 позовом Селянського (фермерського) господарства "Берізка" до ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу, та за результатами прийняла постанову про часткове задоволення касаційної скарги.

За таких обставин, розглядаючи справу № 913/715/19, суд враховує відповідні висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду при розгляді подібної справи № 922/989/18.

З нормативного регулювання, яке існувало на час створення СФГ "Венера", вбачається, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення цього СФГ надавалась ОСОБА_1 не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, оскільки:

- згідно із ч. 1 ст. 51 ЗК України громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства;

- відповідно до положень ст. 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;

- згідно із ч. 1 ст. 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно відомостей у Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СФГ "Венера" як юридична особа зареєстроване 19.03.1993, земельна ділянка надана ОСОБА_1 15.10.1993 для ведення селянського (фермерського) господарства.

19.06.2003 року був прийнятий новий Закон України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), зміст якого свідчить, що й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Рішенням N 5-рп/2005 від 22.09.2005 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Як зазначалось вище, розпорядженням голови Білокуракінської РДА Луганської області від 22.08.2005 № 216 вирішено залишити в постійному користуванні СФГ "Венера" земельну ділянку загальною площею 31,4441 га, в т.ч. ріллі 22,8441 га, кормових угідь 8,60 га.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві, зокрема, у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним, а саме:

- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 ЗК України (у редакції Закону від 13.03.1992), яка діяла до 01.01.2002, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі:

- добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Таким чином, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Венера , так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Звідси суд робить висновок, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що Селянське (фермерське) господарство "Венера" не припинено, знаходиться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 105-107).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

За вказаних обставин суд не знаходить правових підстав для витребування у відповідача земельних ділянок сільськогосподарського призначення (кадастровий № 4420955100:02:001:0070 площею 22,8441 га та кадастровий № 4420955100:02:001:0071 площею 8,600 га), які розташовані на території земель Білокуракинської селищної ради, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по судовому збору покладаються на прокуратуру Луганської області у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Білокуракинської селищної ради, смт. Білокуракине Білокуракинського району Луганської області до відповідача - Селянського фермерського господарства "Венера", смт. Білокуракине Білокуракинського району Луганської області про витребування земельних ділянок (кадастровий № 4420955100:02:001:0070 площею 22,8441 га та кадастровий № 4420955100:02:001:0071 площею 8,600 га) в і д м о в и т и.

2. Витрати по судовому збору покласти на прокуратуру Луганської області.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення - 26.08.2020 .

Суддя Н.М.Зюбанова