Рішення

від 20.08.2020 по справі 914/995/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2020 справа № 914/995/20

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П. розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ,

до відповідача: Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих, м. Львів,

предмет позову: стягнення 2 237,01 грн.,

підстава позову: порушення зобов`язань за договором постачання природного газу № 1246/16-ТЕ - 21 від 21.12.2015 року,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

ПРОЦЕС

24.04.2020 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих про стягнення 2 237,01 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2020 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 18.05.2020 року призначено розгляд справи по суті на 10.06.2020 року.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду.

У судове засідання 20.08.2020 року сторони явку представників не забезпечили. Заяв, клопотань від сторін, у тому числі відзиву від відповідача, не надходило.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що на час відкриття провадження на території України було впровадження карантин, у зв`язку з чим відповідно до п. 4 прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Надалі, 17.07.2020 року у вказаний пункт внесено зміни згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Суд звертає увагу, що п. 2 відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року N 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX.

Суд зазначає, що на час закінчення продовжених строків, зокрема, для подання відзиву, - 06.08.2020 року та на час судового засідання 20.08.2020 року відповідача відзиву не подано. Клопотань про продовження чи поновлення процесуального строку для вчинення певних дій також не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, належне повідомлення сторін про дату та час судового засідання (представники обох сторін були присутні в попередньому судовому засіданні та повідомлені під розписку про оголошення перерви до 20.08.2020 року), відсутність будь-яких клопотань від сторін, суд не вважає неявку представників сторін такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.08.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу. Позивач стверджує, що позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 19 187,43 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню в сумі 1 822,73 грн., три проценти річних у сумі 158,85 грн., інфляційні втрати у сумі 255,43 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судовому засіданні 12.08.2020 року представник відповідача зазначив про невизнання нарахування штрафних санкцій у зв`язку з відсутністю заборгованості в частині основного боргу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) та Львівське швейне підприємство «Силует» Українського товариства глухих (надалі по тесту рішення - відповідач, згідно з договором - споживач) укладено договір на постачання природного газу № 1246/16-ТЕ- 21, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.1, п.1.2).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 року, від 29.02.2016 року та від 31.03.2016 року постачальником по договору № 1246/16-ТЕ - 21 від 21.12.2015 року поставлено Львівському швейному підприємству «Силует» Українського товариства глухих природний газ у січні 2016 року, вартістю 9 052,33 грн., у лютому 2016 року, вартістю 5 536,03 грн., у березні 2016 року, вартістю 4 599,07 грн., тобто, всього на суму 19 187,43 грн. Акти підписані та скріплені печатками представниками обох сторін.

Згідно з виписками по рахунку Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 01.03.2016 року відповідачем здійснено оплату в сумі 9 052,35 грн., 31.03.2016 року - 5 536,03 грн., 10.10.2016 року - 8 652,00 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, проаналізувавши позиції сторін, викладені в позовній заяві та відзиві на позовну заяву, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір на постачання природного газу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, факт поставки природного газу у період січня-березня 2016 року, загальною вартістю 19 187,43 грн, підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а також не заперечується відповідачем. Більше того, в матеріалах справи наявні докази оплати споживачем отриманого природного газу, і згідно з бухгалтерськими документами позивача основна заборгованість станом на 31.10.2019 року у відповідача відсутня. Предметом спору в даній справі є стягнення пені в сумі 1 822,73 грн., трьох процентів річних у сумі 158,85 грн., інфляційних втрат у сумі 255,43 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не спростовано порушення ним умов договору щодо здійснення вчасної оплати природного газу. Так, згідно з умовами договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Суд зазначає, що згідно з виписками по рахунку Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» , 01.03.2016 року відповідачем здійснено оплату в сумі 9 052,35 грн., 31.03.2016 року - 5 536,03 грн., 10.10.2016 року - 8 652,00 грн. Так, виписки містять відмітки, зроблені вручну, про зарахування певних сум оплати. Суд звертає увагу, що п. 6.3.3 договору передбачено, що за наявності заборгованості у споживача за цим договором кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором . Докази наявності заборгованості на 01.03.2016 року у відповідача по договору № 1246/16-ТЕ-21 відсутні. Відтак, позивач мав право зараховувати сплачені відповідачем грошові кошти в порядку черговості, визначеної договором. Також суд звертає увагу, що відповідач, будучи ознайомленим з матеріалами справи та долученими до матеріалів справи документами, не висловив заперечень чи зауважень до здійснених позивачем зарахувань здійснених відповідачем оплат.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що:

зобов`язання за січень 2016 року в сумі 9 052,33 грн. відповідач мав обов`язок оплатити до 14.02.2016 року, але оплату зараховано 01.03.2016 року в сумі 4 999,44 грн. і 31.03.2016 року в сумі 4 052,89, у зв`язку з чим період прострочення становить 16.02.2016 року - 29.02.2016 року на суму 9 052,33 грн., 01.03.2016 року- 30.03.2016 року на суму 4 052,89 грн.,

зобов`язання за лютий 2016 року в сумі 5 536,03 грн. - до 14.03.2016 року, але оплату зараховано 31.03.2016 року в сумі 1 483,14 грн. і 4 052,89 грн. 10.10.2016 року, відповідно період прострочення становить 15.03.2016 року - 30.03.2016 року на суму 5 536,03 грн. і 31.03.2016 року - 09.10.2016 року на суму 4 052,89 грн.,

зобов`язання за березень 2016 року в сумі 4 599,07 грн. - до 14.04.2016 року, але оплату зараховано 10.10.2016 року, значить період прострочення становить 15.04.2016 року - 09.10.2016 року.

Із наведеного вбачається, що у відповідача існувало прострочення по своєчасному виконанню оплат за поставлений позивачем упродовж січня - березня 2016 року природний газ.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд звертає увагу, що відповідачем не спростовано обставини здійснення ним несвоєчасного виконання грошового зобов`язання та не наведено підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором (п. 8.2) сторони погодили, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи визначені вище періоди для нарахування пені, суд зазначає, що позивачем правильно визначено періоди прострочення (з моменту виникнення прострочення та не більше, ніж протягом шести місяців) і перевіривши нарахування заявлених до стягнення сум, суд зазначає, що пеня за зобов`язаннями січня 2016 року нараховується з 16.02.2016 року по 30.03.2016 року і становить 298,53 грн., за зобов`язаннями лютого 2016 року нараховується з 15.03.2016 року по 14.09.2016 року і становить 765,25 грн., за зобов`язаннями березня 2016 року нараховується з 15.04.2016 року по 09.10.2016 року і становить 758,95 грн., тобто разом становить 1 822,73 грн.

Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сума 3 % річних, заявлених до стягнення, також перевірена судом у межах визначених періодів існування заборгованості та встановлено, що 3% річних за зобов`язаннями січня 2016 року нараховується з 16.02.2016 року по 30.03.2016 року і становлять 20,36 грн., за зобов`язаннями лютого 2016 року нараховується з 15.03.2016 року по 09.10.2016 року і становлять 71,38 грн., за зобов`язаннями березня 2016 року нараховується з 15.04.2016 року по 09.10.2016 року і становлять 67,10 грн., тобто разом становить 158,85 грн.

Інфляційні втрати за період квітня-вересня 2019 року на заборгованість у розмірі 4 052,89 грн. становлять 196,03 грн., а за період травня-вересня 2016 року на суму заборгованості 4 599,07 грн. становлять 59,40 грн., тобто разом становлять 255,43 грн., і правильно пораховані позивачем.

Враховуючи встановлені обставини, надання правової оцінки судом зібраним у справі доказам, відсутність жодних спростувань відповідачем заявленої до стягнення та перевіреної судом суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, відсутність доказів, які б спростовували підстави нарахування відповідних сум і їх стягнення з відповідача, який допустив порушення строків оплати за поставлений йому природний газ, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих (код ЄДР 03972666, 79014, Львівська обл., місто Львів, вул. Личаківська, будинок 130) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДР 20077720, 01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6) 2 237,01 грн. заборгованості, з яких 1 822,73 грн. пеня, 158,85 грн. три проценти річних, 255,43 грн. інфляційних втрат, та 2 102,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.08.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв