Ухвала

від 25.08.2020 по справі 915/120/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

25 серпня 2020 року Справа № 915/120/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.

розглянувши заяву №246 від 20.08.2020 Дослідного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» про забезпечення позову у справі

за позовом: Дослідне підприємство «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» , 56564, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Яструбинове, вул.Центральна, 4

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» , 56541, Миколаївська область, Вознесенський район, с.Бузьке, вул.Зеленогаївська, 12

про: розірвання договору

Дослідне підприємство «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №26 від 05.02.2020 в якій просить суд розірвати договір про врегулювання відносин між Державним підприємством «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» від 21 липня 2012 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2020 підготовче засідання відкладено на 26.08.2020.

20.08.2020 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» проводити полювання на території земель, які знаходяться в постійному користуванні Дослідного підприємство «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» .

В обґрунтування заяви зазначає, що оскільки відповідач продовжує не сплачувати за користування угіддями, ігноруючи права позивача, у ДП Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» є підстави вважати, що така позиція ТОВ «Мисливці Побужжя» може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №129 від 20.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/120/20 в частині розгляду заяви, поданої у порядку ст.ст.136-140 ГПК України, підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/120/20 в частині розгляду заяви, поданої у порядку ст.ст.136-140 ГПК України, є відпустка головуючого судді Семенчук Н.О.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020, заяву про забезпечення позову призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №130 від 25.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/120/20 в частині розгляду заяви, поданої у порядку ст.ст.136-140 ГПК України, підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/120/20 в частині розгляду заяви, поданої у порядку ст.ст.136-140 ГПК України, є виконання абзацу 5 підпункту 3.2.4 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу заяв (якщо такі заяви не було розглянуто) шляхом передавання судової справи в частині розгляду відповідної заяви раніше визначеному автоматизованою системою головуючому судді після того, як минули обставини, які унеможливлювали виконання обов`язків судді головуючим суддею.

У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.08.2020, заяву про забезпечення позову передано головуючому судді - Семенчук Н.О.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви з огляду на наступне.

У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст.137 ГПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги , зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі:

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом спору у даній справі є розірвання договору про врегулювання відносин між Державним підприємством «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» від 21 липня 2012 року.

В заяві про забезпечення позову заявник просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливці Побужжя» проводити полювання на території земель, які знаходяться в постійному користуванні Дослідного підприємство «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» , при цьому не вказує на наявність зв`язку між запропонованим заходом до забезпечення позову і предмету позовної вимоги, та як саме такий захід буде спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Заявником не надано жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, із яким діюче законодавство пов`язує застосування заходів щодо забезпечення позову.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Відмова у задоволенні заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76, 77, 78, 79, 136, 137, 138, 140, 232, 234, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви №246 від 20.08.2020 Дослідного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» про забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили 25.08.2020.

Ухвала може бути оскаржена у відповідності п.4 ч.1 ст.255 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук