Рішення

від 25.08.2020 по справі 915/553/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Справа № 915/553/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

без виклику сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Агро» , 03189, м.Київ, вул.Академіка Вільямса, буд.6Д, оф.43

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком К» , 55213, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Голтянська, буд.150, кв.8

про: стягнення штрафу у розмірі 30 100,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал-Агро» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №15 від 25.03.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком К» штрафу за порушення зобов`язань за договором поставки №ГА01/11/19 від 01.11.2019 в сумі 30 100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №ГА01/11/19 від 01.11.2019 в частині своєчасної поставки відповідачем товару, у зв`язку з чим позивачем нарахована неустойка в розмірі 10% від вартості непоставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2020 позовну заяву №15 від 25.03.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Агро» залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказана ухвала отримана позивачем 06.05.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 40209747.

19.05.2020 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав лист №31 від 13.05.2020 на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідач про розгляд справи повідомлений ухвалою суду від 25.05.2020, яка отримана останнім 02.06.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 40499842.

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID - 19» від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 року № 392 (з урахуванням змін встановлених постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020) продовжено дію карантину до 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22 липня 2020 р. №641, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Беручи до уваги, що відповідач жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину до суду не надав, то суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Суддя Семенчук Н.О у період з липня 2020 року по серпень 2020 року перебувала у запланованій щорічній відпустці.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал-Агро» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інком К» (далі - постачальник) було укладено Договір поставки №ГА01/11/19 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити сировину для виробництва кормів (надалі - Ресурси ) на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору, кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

У відповідності до п.3.1 Договору, постачальник зобов`язується здійснити поставку Ресурсів на умовах поставки, вказаних в Специфікаціях до цього Договору відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Строки поставки Ресурсів вказуються в Специфікаціях до цього Договору (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, постачальник має право здійснити поставку ресурсів в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що загальна вартість Ресурсів за цим Договором (вартість договору) складається з вартості усіх поставлених постачальником Ресурсів згідно підписаних сторонами Специфікацій до цього Договору та визначається у видаткових накладних.

Відповідно до п.5.1 Договору, оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому Договорі. Оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, зазначеного в Специфікації, який розраховується з моменту поставки ресурсів. Датою оплати ресурсів вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п.5.2 Договору).

У відповідності до п.11.5 Договору, договір діє протягом одного календарного року з моменту його підписання. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим Договором.

Договір містить підписи та печатки сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2019 між позивачем та відповідачем була підписана Специфікація №1, у відповідності до п.1 якої, постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти і оплатити макуху соєву у кількості 35,00 т., загальною вартістю 301 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно п.6 Специфікації №1, строк відвантаження: з 15.11.2019 по 24.11.2019. Датою поставки вважається дата оформлення сторонами товаротранспортних документів (видаткових накладних) на ресурси (п.9 Специфікації №1).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач всупереч вимогам Договору поставки та Специфікації прийняті на себе зобов`язання щодо поставки Ресурсів у строк до 24.11.2019 включно, не виконав, поставку ресурсів в кількості та на суму, що передбачені Специфікацією №1 станом на 17.03.2020 не здійснив, у зв`язку з чим позивачем були нараховані відповідачу штрафні санкції.

З метою отримання штрафних санкцій позивач направив на адресу відповідача претензію №52 від 12.12.2019 в якій вимагав протягом 3 банківських днів з моменту отримання вимоги сплатити штрафні санкції у розмірі 30 100,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, штрафні санкції не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.1 ст.193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до п.7.3 Договору, у випадку порушення строків або обсягів поставки ресурсів, постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 10% від вартості непоставлених у строк ресурсів.

Так, позивач за невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки нарахував неустойку в розмірі 10% від вартості непоставлених у строк ресурсів, що становить 30 100,00 грн. (301 000,00 грн. Х 10%), розмір якої є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком К» (55213, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул.Голтянська, буд.150, кв.8, код ЄДРПОУ 43157759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Агро» (03189, м.Київ, вул.Академіка Вільямса, буд.6Д, оф.43, код ЄДРПОУ 39837089) штраф у сумі 30 100,00 грн. та 2102,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук