Рішення

від 25.08.2020 по справі 917/825/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020 Справа № 917/825/20

м. Полтава

за позовною заявою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» , вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033

до Фермерського господарства «Ян-Агро» , вул. Молодіжна, 8, с. Теплівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37045

про стягнення 814 609,40 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 814 609,40 грн. заборгованості за договором складського зберігання зерна № 47-ЗБ/ФЗ/2019 від 16.09.2019, з яких 663 328,78 грн. основний борг, 46 433,01 грн. штраф, 85 952,34 грн. пеня, 10 766,88 грн. 3% річні, 8 128,39 грн. інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору складського зберігання зерна № 47-ЗБ/ФЗ/2019 від 16.09.2019 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату вартості послуг зі складського зберігання зерна, наданих в період з вересня 2019 по січень 2020, що стало підставою для нарахування відповідачу штрафу, пені, річних та інфляційних.

Ухвалою від 25.05.2020 (а.с. 57-58) вказана позовна заява була залишена без руху з підстав недотримання позивачем вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

В термін, визначений судом, позивач усунув недоліки позовної заяви та ухвалою від 10.06.2020 (а.с. 70-72) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня закінчення дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвалою від 16.07.2020 суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов у відповідності із вимогами ст. 165 ГПК України - не пізніше 20 днів з моменту набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020.

Ухвали суду від 10.06.2020 та від 16.07.2020 направлялись відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 54-56) та отримані представником відповідача 12.06.2020 та 22.07.2020 відповідно, про що свідчать відмітки на повідомленнях про отримання поштового відправлення (а.с. 74, 76).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав.

В додаткових поясненнях від 20.08.2020 (вх. № 9047 від 21.08.2020, а.с. 77-85) позивач надав докази часткової сплати відповідачем заборгованості на суму 1990,57 грн. та за наведеним в поясненнях розрахунком підтримав позовні вимоги в частині стягнення 663 328,78 грн. основного боргу, 46 433,01 грн. штрафу, 85 864,12 грн. пені, 10 754,12 грн. 3% річних та 8 118,48 грн. інфляційних втрат.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України » (далі - позивач, Зерновий склад) та Фермерським господарством Ян-Агро (далі - відповідач, Поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна № 47-ЗБ/ФЗ/2019 від 16.09.2019 (далі - Договір, а.с. 13-20).

За умовами договору Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору).

Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до умов цього Договору (п. 1.3. Договору).

За умовами п. 3.1. договору зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне зберігання та здійснює відвантаження (видачу) зерна Поклажодавцю.

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що Зерновий склад приймає зерно за фізичною вагою з визначенням показників якості.

Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, Поклажодавець зобов`язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення, доробки. зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов`язаних із зберіганням зерна.

Згідно з п. 3.4 Договору, після закінчення строку зберігання зерна, Поклажодавець зобов`язаний забрати зерно з Зернового складу не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного у п. 12.1 договору.

У пункті 6.1 Договору сторони передбачили, що не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна Поклажодавець зобов`язаний письмово повідомити про це Зерновий склад. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (в тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджуються Поклажодавцем із Зерновим складом з урахуванням технічних можливостей Зернового складу, погодних умов та інших факторів.

Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу, пов`язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення доробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим Поклажодавцю, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаної у такому акті (п. 9.4 договору).

Згідно з п. 9.5 Договору, Зерновий склад може виставляти рахунки на оплату наданих послуг. Відсутність рахунку Зернового складу на дату оплати, визначену згідно Договору, не звільняє Поклажодавця від обов`язків по оплаті вартості послуг Зернового складу.

Відповідно до п. 9.7 Договору, сторони укладають і підписують акт приймання-передачі наданих послуг до 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги. У випадку не підписання Поклажодавцем акту приймання-передачі наданих послуг та ненадання мотивованої відмови від його підписання протягом 5 робочих днів з моменту його отримання акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги, зазначені в акті - прийнятими без зауважень Поклажодавцем та підлягають оплаті в повному обсязі.

На виконання умов договору відповідач передав на зберігання на Зерновий склад кукурудзу 3 кл. Кормові потреби 2019, що підтверджується складськими квитанціями на зерно № 144 від 16.09.2019, № 150 від 17.09.2019, № 167 від 21.09.2019, № 23.09.2019 квитанцією на зерно №66 від 19.01.2017, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 22-23).

На виконання умов укладеного Договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 665 319,35 грн., що підтверджується двостороннє підписаними актами здачі-приймання (а.с. 24-29):

- № 230 від 30.09.2019 на суму 589 859,27 грн.;

- № 284 від 29.10.2019 на суму 66 217,28 грн.;

- № 306 від 31.10.2019 на суму 2674,86 грн.;

- № 369 від 30.11.2019 на суму 2241,43 грн;

- № 396 від 31.12.2019 на суму 2335,94 грн.;

- № 15 від 27.01.2020 на суму 1990,57 грн.

За даними позивача відповідач оплату отриманих послуг здійснив частково в сумі 1990,57 грн. Таким чином, основний борг відповідача за Договором становить 663 328,78 грн. (665 319,35 грн. - 1990,57 грн.), яка на момент звернення позивача із позовом до суду сплачена не була.

У разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність та відшкодовують завдані збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством України та умовами даного Договору (п. 11.1. Договору).

Відповідно до п. 11.3 Договору, у випадку прострочення строків оплати послуг Зерновий склад має право нарахувати пеню Поклажодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Поклажодавець додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків від вказаного платежу. До вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг застосовується позовна давність 3 роки.

Також, за неналежне виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення з відповідача 46 433,01 грн. штрафу, 85 952,34 грн. пені, 10 766,88 грн. 3% річних та 8 128,39 грн. інфляційних втрат (розрахунок залучений до матеріалів справи, а.с. 3-7).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір надання послуг.

Ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з вересня 2019 по січень 2020 надав відповідачу послуги на суму 665 319,35 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 24-28).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору встановлено, що Поклажодавець сплачує вартість послуг Зернового складу, пов`язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг Зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення доробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим Поклажодавцю, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаної у такому акті (п. 9.4 договору). Таким чином, строк оплати є таким, що настав.

Враховуючи часткову оплату послуг в сумі 1990,57 грн. (виписка банку від 27.01.2020 залучена до матеріалів справи, а.с. 85), на момент звернення позивача із позовом до суду заборгованість відповідача за Договором становить 663 328,78 грн.

Відповідач зобов`язання по оплаті не виконав, будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення не надав, тому позовні вимоги про стягнення 663 328,78 грн. основного боргу задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

За п. 11.3 Договору, у випадку прострочення строків оплати послуг Зерновий склад має право нарахувати пеню Поклажодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Поклажодавець додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків від вказаного платежу.

Посилаючись на наведений пункт Договору позивач заявив до стягнення 46 433,01 грн. штрафу, який підлягає задоволенню.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 85 952,34 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.10.2019 по 28.04.2020.

Розглянувши розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що позивачем неправильно встановлений початок перебігу прострочення оплати за договором, зокрема не враховані вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За актами наданих послуг № 284 від 29.10.2019 та № 306 від 31.10.2019, останнім днем виконання грошового зобов`язання є 10.11.2019 (неділя), з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України прострочення виконання зобов`язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 12.11.2019. Також позивач нарахував пеню в сумі 88,22 грн. за період 11.02.2020 по 28.04.2020, нараховану на борг в сумі 1990,57 грн., сплачений відповідачем 27.01.2020. Зазначене призвело до завищення розміру пені, заявленої до стягнення.

Суд здійснив перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 85 765,46 грн. за період з 11.10.2019 по 28.04.2020, в іншій частині вимоги щодо стягнення пені відхиляються як завищені щодо розміру.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 10 766,88 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.10.2019 по 28.04.2020.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 10 730,74 грн. та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення річних відхиляються за їх безпідставністю.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 8128,39 грн. інфляційних втрат за період 11.10.2019 по 28.04.2020.

Судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При перевірці заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача, зокрема при розрахунку інфляційних позивач нараховує інфляційні за періоди, в яких борг існував не повний місяць. Здійснивши перерахунок втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в розмірі 3 890,85 грн. та підлягають задоволенню в цій частині, в іншій частині відхиляються судом за безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку штрафу, пені, 3% річних, інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 663 328,78 грн. основного боргу, 46 433,01 грн. штрафу, 85 765,46 грн. пені, 10 730,74 грн. 3% річних, 3890,85 грн. інфляційних втрат.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Ян-Агро» (вул. Молодіжна, 8, с. Теплівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37045, код ЄДРПОУ 34131782) на користь Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) - 663 328,78 грн. основний борг, 46 433,01 грн. штраф, 85 765,46 грн. пеня, 10 730,74 грн. 3% річні, 3890,85 грн. інфляційні втрати; 12152,23 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4 . Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.