Рішення

від 20.08.2020 по справі 926/644/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Справа № 926/644/20

Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Панкратова Р.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/644/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-С"

до Приватного підприємства приватної фірми "ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ЦЕНТР ІНТЕРВАЛ"

про стягнення заборгованості в сумі 64 606,88 грн.

Представників сторін:

Від позивача - не з`явився.

Від відповідача - не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-С" звернулось з позовом до Приватного підприємства приватної фірми "ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ЦЕНТР ІНТЕРВАЛ" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 597 від 31.03.2017 р. в розмірі 64606,88 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 31.03.2017 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки № 597, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу плівку поліетиленову б/у в обсягах, що визначені у специфікаціях, а відповідач в свою чергу зобов`язався прийняти і оплатити вартість отриманого товару.

Свої зобов`язання відповідач щодо оплати отриманого товару 04.04.2017 р. не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 64 606,88 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2020 року, підготовче засідання у даній справі відкладено на період дії на території України карантину.

Ухвалою суду від 07.05.2020 р. підготовче засідання призначено на 27.05.2020 р.

25.05.2020 р. позивач подав клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

Ухвалою суду від 27.05.2020 р. підготовче засідання відкладено на 23.06.2020 р.

Ухвалою суду від 23.06.2020 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.07.2020 р.

Ухвалою суду від 15.07.2020 р. розгляд справи відкладено на 20.08.2020 р.

12.08.2020 від позивача надійшли письмові пояснення від 10.08.2020 з доказами їх надіслання відповідачеві. Позивач вказує, що видаткові накладні надсилалися відповідачеві на підписання листом № 41 від 02.03.2020 р., але останній не висловив щодо них заперечень, отже, відбулася мовчазна згода з його боку, зареєстровані податкові накладні та квитанції про їх прийняття свідчать про відображення операції з поставки у податковій звітності позивача і відповідача, з чого слідує, що відповідачем сформовано податковий кредит за фактом поставки на підставі доданих до позовної заяви податкових накладних, якими обґрунтовано позовні вимоги. Пояснення позивача містять також клопотання про слухання справи за відсутності представника ТзОВ "АГРО-С".

В судовому засіданні 20.08.2020 р. представник відповідача не з`явився.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 статі 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку п. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

31.03.2017 р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-С" (Постачальник) та Приватне підприємство приватна фірма "ПРОДЮСЕРСЬКИЙ ЦЕНТР ІНТЕРВАЛ" (Покупець) укладено Договір поставки № 597, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар (плівку поліетиленовц б/у), а останній зобов`язався його прийняти та оплатити. (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2 Договору поставки передбачено, що кількість, асортимент, вартість, строк та місце поставки товару вказуються у відповідних Специфікаціях на кожну партію поставки товару окремо.

Специфікація (Додаток № 1) являється невід`ємною частиною Договору № 597 від 31 березня 2017 року.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, днем оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 1.5 Договору покупець зобов`язується здійснити оплату вартості Товару, шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання документів Сторонами про отримання покупцем товару.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що у випадку, якщо за цим Договором здійснювалася поставка Товару, або будь-які розрахунки між Сторонами цього договору, Покупець зобов`язаний провести звірку розрахунків з Постачальником за поставлений Товар в 15 денний термін після здійснення операцій, шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків. Покупець формує акт звірки взаєморозрахунків, підписує зі своєї Сторони та направляє такий акт Постачальнику поштою в оригіналі та дублює електронною поштою на наступну електронну адресу a.vovk@mhp.com.ua. Інша Сторона повинна підписати цей акт протягом 8 (восьми) днів з моменту його отримання та відправити першій Стороні або надати у цей самий строк письмову відмову від підписання з обґрунтуванням.

В розділі 2. Договору сторони погодили, що постачання товару Покупцеві здійснюється Постачальником на умовах EXW. Транспортування, вантажувально-розвантажувальні роботи здійснюються силами та за рахунок Покупця. Одиницею вимірювання кількості товару є тонна. Ціна за одиницю товару складає 11570,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 %. Товар попередньо зважують та фіксують вагу Товару, Сторони погоджують забрудненість Товару в процентному відношенні, але не більше 20 % від загальної ваги, яку фіксують у видаткову накладну. При передачі товару Постачальник зобов`язаний передати видаткову накладну та всі інші необхідні документи, які згідно умов Договору та діючого законодавства України повинні бути передані разом з Товаром.

Згідно пункту 7.2. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 року, а щодо взаєморозрахунків, включаючи виплати штрафних санкцій, гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

Суд відмічає, що на день розгляду спору, докази визнання правочину у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

До Договору поставки сторонами підписано Специфікацію № 1 від 31.03.2017 на партію товару поліетилен б/у, одиниця виміру кг., ціна за одиницю з ПДВ 11.57.

На підтвердження позовних вимог до позовної заяви додано копію видаткової накладної про передачу позивачем відповідачеві товару (поліетилен б/у), складеної на умовах договору - № АС100003245 від 04.04.2017 на суму з ПДВ 64606,88 грн., згідно якої позивач передав товар- поліетилен б/у в кількості 5584, 000 кг., рахунок на оплату № 373 від 12.04.2017, товарну накладну № 003492 від 04.04.2017 в кількості 6980 кг, товарно-транспортна накладна № 007427 від 04.04.2017 в кількості 6980 кг.

Слід зазначити, що додані до позовної заяви видаткові накладні не підписані одержувачем ПФ "Продюсерський центр "Інтервал", на них відсутній відтиск печатки відповідача.

У поясненнях від 10.08.2020 позивач вказав, що супровідним листом вих. № 41 від 02.03.2020 надсилав відповідачеві видаткову накладну № АС100003245 від 04.04.2017 для підпису, відповідач підписані накладні не повернув, але й не надіслав будь-яких заперечень щодо них.

Згідно супровідного листа вих. № 2 від 24.04.2017 відповідач визнав отримання у ТОВ "Агро-С" згідно товаро- транспортної накладної № 007427 від 04.04.2017 та товарної накладної № 003492 від 04.04.2017 рукава зернові б/у з РЕ в кількості 6980 кг. Вказав, що під час технологічного процесу: 1232 кг це відходи кукурудзи, 876 кг. це бруд та волога, віджим, ливник, сміття це 97 кг., а тому просить виставити рахунок на суму 55237,20 грн.

Позивач звернувся до відповідача з:

- Листом № 41 від 02.03.2020, яким надіслав відповідачеві акт звірки взаєморозрахунків і видаткову накладну № АС 100003245 від 04.04.2017;

- Листом-претензією № 31/01 від 31.01.2020, яким просив погасити заборгованість до Договору поставки № 597 від 31.03.2017;

- Претензією від 11.03.2020 про сплату заборгованості в сумі 64606,88 грн. по оплаті товару.

Відзиву на цю претензію, як і на позов, відповідач не надав.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Нормою 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано копію видаткової накладної № АС 100003245 від 04.04.2017. Як зазначалося вище, ці накладні не підписані відповідачем як покупцем товару.

В той же час, на підтвердження факту отримання відповідачем товару за вказаною видатковою накладною на загальну суму 64606,88 грн. позивач подає копію виданої податкової накладної № 14 від 04.04.2017, та квитанцію № 1 про їх реєстрацію Державною фіскальною службою України, які підтверджують здійснення позивачем операцій з постачання відповідачеві товару в указані в спірних видаткових накладних дати та на вказані в них суми.

У постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У цій же постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг, зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄЖРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як видно з поданого позивачем реєстру виданих та отриманих податкових накладних, Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-С" як постачальник видало покупцю Приватній фірмі "Продюсерський центр "Інтервал" податкову накладну № 14 від 04.04.2017, на підставі яких відповідач набув право сформувати податковий кредит з операцій з отримання товару від позивача на загальну суму 64606,88 грн. по видатковій накладній № АС100003245 від 04.04.2017.

У свою чергу відповідач не подав жодних доказів на спростування позовних вимог, не зазначив та не довів обставини, які б свідчили, що ПФ "Продюсерський центр "Інтервал" подавало до фіскального органу уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за вказаними видатковими накладними.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, або яку заперечує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Указана правова позиція висловлена в низці постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019, 917/2101/17 від 04.12.2019.

Позивачем надано низку доказів:

- підписаний сторонами договір поставки № 597 від 31.03.2017 р і Специфікацію № 1 від 31.03.2017;

- податкова накладна № 14 від 04.04.2017;

- квитанція про реєстрацію цієї податкової накладної Державною фіскальною службою України, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, згідно якого як постачальник Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-С" видало покупцю Приватній фірмі "Продюсерський центр "Інтервал" податкову накладну № 14 від 04.04.2017;

- Лист № 41 від 02.03.2020, яким надіслав відповідачеві акт звірки взаєморозрахунків і видаткову накладну № АС 100003245 від 04.04.2017

- Лист-претензія № 31/01 від 31.01.2020, яким просив погасити заборгованість до Договору поставки № 597 від 31.03.2017,

- Претензія від 11.03.2020 про сплату заборгованості в сумі 64606,88 грн. по оплаті товару.

У ході розгляду справи, відповідачем ПФ "Продюсерський центр "Інтервал" не надано жодного доказу на спростування доводів позивача про поставку йому товару на загальну суму 64606,88 грн. по видатковій накладній № АС100003245 від 04.04.2017 які відповідачем не підписані.

Відповідно до статті 669, частини 1 статті 687 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 670 ЦК України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Підсумовуючи, за результатами дослідження і оцінки зібраних у справі доказів за правилами статей 79, 86 ГПК України суд доходить висновку, що надані позивачем докази на підтвердження обставин поставки відповідачеві товару загальною вартістю 64606,88 грн. на виконання Договору поставки та не оплати товару відповідачем на суму 64606,88 грн і підтверджують заявлені позивачем позовні вимоги.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-С" є доведеними і обґрунтованими, що надає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі з покладенням на відповідача витрат позивача по сплаті судового збору за правилами пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-С" до Приватної фірми "Продюсерський центр "Інтервал" про стягнення заборгованості у сумі 64606,88 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Приватної фірми "Продюсерський центр "Інтервал" (58003, м Чернівці, вул. Н. Яремчука, буд. 4, код ЄДРПОУ 31229531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-С" ( Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вулиця Пирятинська, 27, код ЄДРПОУ 31522243) 64606,88 грн. основного боргу, 2102,00 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст підписано 26 серпня 2020 року.

Суддя С.О. Миронюк