Ухвала

від 25.08.2020 по справі 916/1319/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1319/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Зуєва В. А., Пількова К. М.,

розглянувши касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2019 (суддя Мостепаненко Ю. І.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 (головуючий - Мишкіна М. А., судді Бєляновський В. В., Богатир К. В.) у справі

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Приватного підприємства "Нобіліс-Транс Груп"

про стягнення 303567,80 грн та виселення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - ДКВ Одеської міськради, Департамент, Орендодавець) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення від 26.06.2019) до Приватного підприємства "Нобіліс-Транс Груп" (далі - ПП "Нобіліс-Транс Груп", Підприємство, Орендар) про:

1) стягнення з відповідача 243688,57 грн заборгованості з орендної плати, 19649,45 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 40229,78 грн неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди ;

2) виселення ПП "Нобіліс-Транс Груп" з нежилих приміщень загальною площею 144,6 м 2 першого поверху № 1, розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 131, з посиланням на положення статей 525, 526, 549- 552, 611, 625, 762, 764, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 180, 193, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 26, 29, 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020).

Позовна заява обґрунтовується: 1) систематичною несплатою Підприємством орендної плати, що зумовило виникнення у нього заборгованості з орендної плати у період з 17.07.2017 по 15.03.2019 та нарахування Департаментом пені за прострочення внесення орендної плати за період з 16.05.2018 по 30.04.2019; 2)припиненням укладеного між сторонами договору оренди від 31.03.2016 № 30/98 (далі - договір оренди від 31.03.2016) у зв`язку з надсиланням Орендодавцем листів від 26.02.2019 № 01-13/801 і від 06.03.2019 № 01-13/919, якими повідомлено Орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди від 31.03.2016 на новий строк, а також тим, що відповідач у добровільному порядку не повернув займане приміщення за відповідним актом приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Нобіліс-Транс Груп" на користь ДКВ Одеської міськради 243688,57 грн заборгованості з орендної плати, 19649,45 грн пені та 33524,72 грн неустойки. Виселено відповідача з нежилих приміщень першого поверху № 1, загальною площею 144,6 м 2 , що розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 131 на користь Департаменту. В решті позовних вимог (у частині стягнення 6705,06 грн неустойки) відмовлено.

Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 11, 14, 530, 549, 551, 610, 611, 759, 762, 764, 785 ЦК України, статей 175, 230, 291 ГК України, статей 185, 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 17, 18, 19, 27, 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 01.02.2020) та статей 74, 86, 236, 269, 282 ГПК України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) за договором оренди від 31.03.2016 відповідач мав сплатити у період з 01.05.2017 по 15.03.2019 270971,49 грн орендної плати, проте Орендар сплатив лише 25000 грн, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у спірній сумі; 2) Департамент правомірно нарахував пеню за період з 16.05.2018 по 30.04.2019 у зв`язку з простроченням внесення Підприємством орендної плати; 3) договір оренди від 31.03.2016 припинився 28.02.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та своєчасною відмовою Орендодавця від його пролонгації, оформленою листами від 26.02.2019 № 01-13/801 і від 06.03.2019 № 01-13/919; 4) неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є штрафною санкцією та відповідно до вимог податкового законодавства не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ), внаслідок чого розрахунок стягуваної суми неустойки за період з 16.03.2019 по 30.04.2019 здійснено позивачем з безпідставним урахуванням ПДВ у сумі 6705,06 грн.

Не погоджуючись частково з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Департамент звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 6705,06 грн неустойки і ухвалити нове рішення про стягнення неустойки у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статті 785 ЦК України, статті 230 ГК України, статей 236, 277 ГПК України, наголошуючи, що суди, безпідставно не врахувавши пункт 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", помилково ототожнили передбачену частиною 2 статті 785 ЦК України неустойку, яка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, зі штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03.02.2020 касаційну скаргу ДКВ Одеської міськради у справі № 916/1319/19 передано колегії суддів у складі: Мамалуй О. О. - головуючий, судді Баранець О. М., Студенець В. І.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДКВ Одеської міськради (подана 10.01.2020) на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2019 і на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 916/1319/19 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.03.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ДКВ Одеської міськради у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою на усій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020, та зазначено, що про дату і час наступного судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.06.2020 у справі № 916/1319/19 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Дроботова Т. Б., Пільков К. М.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 прийнято до розгляду касаційну скаргу ДКВ Одеської міськради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 916/1319/19 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.08.2020.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. у справі № 916/1319/19 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Зуєв В. А., Пільков К. М.

Згідно з частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частини 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1-4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.

Під час підготовки справи № 916/1319/19 до розгляду у суді касаційної інстанції колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи і касаційної скарги, дійшла висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку.

Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Кваліфікуючою ознакою штрафу є можливість його встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання різного характеру (грошового або негрошового): невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним чином, прострочення передачі (повернення) майна тощо.

Частинами 1, 3 статті 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України у разі якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зазначена неустойка за своєю правовою природою є триваючою неустойкою за прострочення виконання негрошового зобов`язання, а саме за прострочення повернення об`єкта оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 16.03.2019 по 30.04.2019 у розмірі 40229,78 грн з урахуванням суми ПДВ.

Згідно з абзацом 3 пункту 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, чинній у період нарахування спірної суми неустойки) до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені ), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, вказана правова норма уточнює, що неустойка до складу договірної (контрактної) вартості не включається, тобто не є об`єктом оподаткування ПДВ.

В основу оскаржуваних судових рішень про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 40229,78 грн неустойки, нарахованої за прострочення повернення відповідачем орендованого майна, покладено висновок судів попередніх інстанцій про те, що встановлена частиною 2 статті 785 ЦК України неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є штрафною санкцією та відповідно до статей 185, 188 ПК України не є об`єктом оподаткування ПДВ, тому ПДВ на неустойку не нараховується.

Водночас у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 914/730/17, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19 та від 07.04.2020 у справі № 924/599/19 висловлено правову позицію про те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України.

Разом з тим, оскільки зміст наведених вище норм свідчить про те, що чинне цивільне та господарське законодавство не встановлює вичерпного переліку видів штрафних санкцій, як і не передбачає виняткового характеру певного виду неустойки, а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 916/1319/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №№ 914/730/17, № 924/80/19, № 924/599/19.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 916/1319/19 разом із касаційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді В. А. Зуєв

К. М. Пільков