Рішення

від 19.08.2020 по справі 541/341/20

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/341/20

Провадження №2/541/506/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 серпня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої, судді Куцин В. М.,

з участю секретаря Євдокимової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про встановлення порядку користування приміщеннями квартири, що є спільною власністю,

В с т а н о в и в :

18 лютого 2020 року БО МБФ Небайдужа Україна звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про встановлення порядку користування приміщенням квартири АДРЕСА_1 , що є спільною власністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.04.2018 Фонд на законних підставах набув право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , відповідно до Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 985.

Інша 1/2 частина вказаної квартири належить на праві власності ОСОБА_1 . Також, в квартирі зареєстрований та проживає колишній власник частки квартири, яка тепер належить Фонду, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03.01.2019 задоволено позов БО МБФ Небайдужа Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зобов`язано останніх усунути перешкоди в користуванні приміщеннями квартири АДРЕСА_1 шляхом надання позивачу доступу до приміщень квартири.

Після набрання законної сили рішенням суду (04.02.2019), Фонд не в змозі використовувати квартиру відповідно до своєї Статутної діяльності, а саме, влаштувати в ній проживання людини з інвалідністю яка потребує поліпшення житлових умов в окремому житловому приміщенні, яке відповідає розміру частки Фонду у спільній власності в квартирі, у зв`язку із неможливістю домовитись із відповідачем щодо порядку спільного користування квартирою.

Відповідно до свідоцтва від 19.01.2008 р. № 5746 та поетажного плану будинку, квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною. Житлова площа - 31,2 кв.м., у тому числі 1-а кімната (№ 5) - 13,8 кв.м., 2-а кімната (№ 7) - 17,4 кв.м., кухня (№ 4) - 6,9 кв.м., ванна (№ 2) - 2,6 кв.м., туалет (№ 3) - 1 кв.м., коридор (№ 1) - 10,2 кв.м., шафа (комора) (№ 6) - 1,7 кв.м. Загальна площа квартири - 52,7 кв.м. Кімнати в квартирі ізольовані. Квартира розташована на першому поверсі.

Оскільки співвласники спірної квартири не можуть домовитися, щодо встановлення справедливого, розумного та постійного порядку користування приміщеннями квартири в добровільному порядку, відповідач чинить перешкоди у користуванні нею, фонд змушений звернутися до суду з вимогою встановити порядок користування квартирою.

За таких обставин просили встановити наступний порядок користування приміщеннями вищевказаної квартири, а саме: у особисте користування БО МБФ Небайдужа Україна виділити житлову кімнату (№5) площею 13,8 кв.м., разом із шафою (коморою) (№6) площею 1,7 кв.м. та проходом до неї площею 1,63 кв.м.; у особисте користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату (№7) площею 17,4 кв.м.; в загальному користуванні залишити кухню (№4) площею 6,9 кв.м., ванну (№2) площею 2,6 кв.м., туалет (№3) площею 1 кв.м., коридор (№1) площею 10,2 кв.м. за винятком проходу до шафи (комори) (№6) площею 1,63 кв.м.

21 лютого 2020 року ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області провадження у справі відкрито, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ОСОБА_3. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові. Разом з тим, не заперечував щодо іншого варіанту користування спірною квартирою, за умови індивідуального використання співвласниками максимально однакової площі квартири.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні суду пояснила, що вона проживає в кімнаті площею 16,5 кв. м., площа кімнати зменшилася після проведення ремонтних робіт забудовником в результаті чого відбулося потовщення стіни. Не заперечувала щоб їй виділили у користування залу площею 16,5 кв.м., де вона постійно проживає та провела заміну віконного блоку, позивачу кімнату площею 13,9 кв. м., а все інше залишили в спільному користуванні, оскільки їй також необхідно користуватися шафою (коморою) та проходом до неї.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно, про місце та час розгляду справи належно повідомлений за адресою місця проживання, зареєстрованої у встановленому законом порядку відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади (а.с. 31, 33, 40, 42, 48, 51).

Свідок ОСОБА_3. в судовому засіданні пояснив, що він був представником БО МБФ Небайдужа Україна з метою врегулювання в позасудовому порядку питань спільного користування квартирою. Однак, із запропонованими позивачем варіантами ОСОБА_1 не погодилася та повідомила що буде вирішувати спір в судовому порядку.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі суд встановив.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.04.2018 за Благодійною організацією "Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_2 (а.с.9).

Інша 1/2 частка квартири належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 19.01.2008 року та про що не заперечували сторони в судовому засіданні.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03.01.2019 позов БО МБФ Небайдужа Україна задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні приміщенням квартири АДРЕСА_1 шляхом надання доступу до приміщення квартири Благодійній організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна (а.с. 10-11).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 19.01.2008 року загальна площа вищезазначеної квартири становить 52,7 кв. м.

Як вбачається з по етажного плану на вказаний будинок, квартира АДРЕСА_3 має загальну площу 52,7 кв.м., житлову площу - 30,4 кв.м. та складається з приміщень: 1 - коридор площею 10,2 кв.м., 2 - ванна кімната площею 2,6 кв.м., 3 - туалет площею 0,9 кв.м., 4 - кухня площею 6,9 кв.м., 5 - житлова кімната площею 13,9 кв.м., 6 - шафа (комора) площею 1,7 кв.м., 7 - житлова кімната площею 16,5 кв.м. (а.с.13).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За положенням ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 358 ЦК України встановлено що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи із зазначених норм позивач має право ставити питання про надання йому можливості користування житловим приміщенням у тому числі і шляхом встановлення порядку користування спільною частковою власністю.

За приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який, означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Тобто, право власності є абсолютним правом, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків передбачених законом (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-319 ЦК України).

Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані житлові та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.10.1991 року за №7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок , якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також: між учасниками спільної сумісної власності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що спірна квартира складається з двох житлових кімнат площею 13,9 кв.м. та 16,5 кв.м.

Відповідач тривалий час проживає в кімнаті площею 16,5 кв.м., яка нею облаштована для проживання.

Позивач просить суд встановити порядок користування спірною квартирою залишивши у своєму особистому користуванні житлову кімнату (№5) площею 13,8 кв.м., разом із шафою (коморою) (№6) площею 1,7 кв.м. та проходом до неї площею 1,63 кв.м. Однак, в супереч ст. 81 ЦПК України позивачем не надано доказів на підтвердження того, що прохід до шафи (комори) площею 1,63 кв.м. є індивідуальним приміщенням, оскільки відповідно до поетажного плану будинку приміщення про виділення якого заявляє позивач є частиною коридору площею 10,2 кв.м.

Разом з тим, суд вважає за необхідне надати в користування позивача, окрім житлової кімнати площею 13,9 кв.м., приміщення шафи (комори) площею 1,7 кв.м., яке є відособленим, з метою забезпечення однакового права володіння та користування спірною квартирою співвласниками долі яких є рівними.

За таких обставин суд вважає за можливе визначити порядок користування квартирою за наступним варіантом: у користування Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна виділити житлову кімнату площею 13,9 кв. м., шафу (комору), площею 1,7 кв.м.; у користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату, площею 16,5 кв.м. В загальному користуванні Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна та ОСОБА_1 залишити: кухню площею 6,9 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., коридор площею 10,2 кв.м.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягаються стягненню із ОСОБА_1 на користь Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна 2102 гривні 00 копійок судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду (а.с.1).

Керуючись ст. ст. 355, 356, 358 ЦК України, ст.ст. 5,10, 12, 13, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У х в а л и в :

Позовні вимоги Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна , задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :

у користування Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна , виділити житлову кімнату площею 13,9 кв. м., шафу (комору), площею 1,7 кв.м.

у користування ОСОБА_1 , виділити житлову кімнату, площею 16,5 кв.м.

В загальному користуванні Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна та ОСОБА_1 залишити: кухню площею 6,9 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., коридор площею 10,2 кв.м.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Благодійна організація Міжнародний благодійний фонд Небайдужа Україна , вулиця Дмитрівська, 23-Б оф.№8 м. Київ ,01054,Код ЄДРПОУ 40427470.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 25.08.2020 року.

Суддя: В. М. Куцин