Рішення

від 26.08.2020 по справі 300/937/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. справа № 300/937/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87229-53 від 11.02.2020 в сумі 29 293,44 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 06.05.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, контролюючий орган, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87229-53 від 11.02.2020 на суму 29 293,44 гривень (надалі по тексту також - оскаржувана вимога).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі по тексту також - Закон), 11.02.2020 сформував і скерував позивачу протиправну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87229-53 від 11.02.2020 на суму 29 293,44 гривень. За доводами ОСОБА_1 , останній з 1993 року по даний час працює за трудовим договором/перебуває у трудових відносинах із ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття", у зв`язку із чим роботодавець щомісяця протягом 2017-2019 років повністю сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одержаних позивачем доходів. В розумінні положень Податкового кодексу України позивач не є самозайнятою особою і відповідно не вважаються таким, що здійснює незалежну професійну діяльність, так як увесь час є працівником в акціонерному товаристві, яке у відношенні до його доходів нараховує і сплачує відповідний внесок. Відтак, на переконання ОСОБА_1 , жодної заборгованості перед відповідачем по сплаті єдиного внеску немає, а отже контролюючим органом безпідставно, всупереч вимогам законодавства винесено оскаржену вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87229-53 від 11.02.2020. Додатково позивач наголосив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-87229-53 від 11.02.2020 на суму 29 293,44 гривень містить в собі за тим же зобов`язанням суми боргу в розмірі 21 030,90 гривень і 26 539,26 гривень, які визначені контролюючим органом у вимогах про сплату боргу №Ф-87229-53 від 20.05.2019 і від 11.11.2019. В свою чергу, вимога від 20.05.2019 скасована в судовому порядку, рішення у такій справі набрало законної сили.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 08.05.2020 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.36-39).

Головне управління ДПС в області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який, разом із відповідними доказами, надійшов на адресу суду 01.06.2020 (а.с.44-45, 46-55). Представник відповідача заперечив з приводу задоволення позовних вимог. Зазначив, що позивач відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, незалежно від того, чи отримано позивачем дохід (прибуток) у звітному році. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідач стосовно вимоги про сплату боргу №Ф-87229-53 від 11.02.2020 на суму 29 293,44 гривень зазначив, що згідно даних картки особового рахунку позивача, сума недоїмки виникла починаючи з 01.01.2017 - нарахування за 4 квартал 2017 року в сумі 8 448,00 гривень, за 4 квартали 2018 року в сумі 9 828,72 гривень і за 4 квартал 2019 року в сумі 11 016,72 гривень. На підставі таких даних та відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87229-53 від 11.02.2020 на загальну суму 29 293,44 гривень. З урахуванням вказаного відповідач вважає оскаржувану вимогу від 11.02.2020 правомірною та такою, що прийнята на підставі чинного законодавства із врахуванням фактичних обставин.

Виконуючи вимоги ухвали суду від 08.05.2020, представником Головного управління ДПС в області 06.08.2020 подано суду, через канцелярію, додаткові пояснення (а.с.57-58). Як повідомив відповідач, структура вимоги про сплату боргу №Ф-87229-53 від 11.02.2020 містить в собі недоїмку, яка визначена у вимогах №Ф-87229-53 від 20.05.2019 та від 11.11.2019. Вимога №Ф-87229-53 від 20.05.2019 була предметом спору у справі №300/1594/19. За результатами оскарження, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, вказану вимогу скасовано. За доводами відповідача, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/1594/19 скасовано акт індивідуальної дії, а саме вимогу №Ф-87229-53 від 20.05.2019, при цьому рішення суду не містить зобов`язань щодо вчинення певних дій для коригування показників інформаційної системи органу доходів і зборів. Наступна вимога №Ф-87229-53 від 11.11.2020 відкликана з процедурних підстав за наслідком адміністративного оскарження до Державної податкової служби України. Висновки Державної податкової служби України стосуються порушення порядку повідомлення платника про прийняття вимоги №0-87229-53 від 11.11.2020. При цьому зазначено, що вказане порушення не впливає на структуру недоїмки. Таким чином, як вважає контролюючий орган, відсутній подвійний облік сум єдиного внеску в структурі вимоги №Ф-87229-53 від 11.02.2020 року.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, додаткових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності на підставі Свідоцтва №145 від 26.07.2004, виданого Івано-Франківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (надалі по тексту також - Івано-Франківська обласна КДКА), свідченням чого є відомості з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/10039).

Відповідно до записів №№8, 9 трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 29.10.1984 (а.с.33-34), ОСОБА_1 з 23.11.1993 прийнятий на роботу в Надвірнянський нафтопереробний завод на посаду юрисконсульта, а з 05.02.1998 призначений на посаду начальника юридично-договірного відділу.

З 14.03.1994 Надвірнянський нафтопереробний завод перейменований у відкрите акціонерне товариство "Нафтохімік Прикарпаття".

08.09.2000 ОСОБА_1 , згідно запису №11 трудової книжки позивача, призначений на посаду головного юрисконсульта - начальника юридично-договірного відділу.

Позивача з 09.03.2007 відповідно до запису №12 трудової книжки переведено на посаду головного юрисконсульта юридично-договірного відділу.

З 02.06.2011 відкрите акціонерне товариство "Нафтохімік Прикарпаття" змінило найменування на публічне акціонерне товариство "Нафтохімік Прикарпаття", де по даний час (день звернення до суду) ОСОБА_1 перебуває на посаді головного юрисконсульта.

Як свідчать довідки публічного акціонерного товариство "Нафтохімік Прикарпаття" про заробітну плату та інші доходи №№122, 123, 124 від 30.05.2019, ОСОБА_1 працює у товаристві на посаді головного юрисконсульта з 01.01.2017 по 30.04.2019. Дохід позивача за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 склав 792 286,85 гривень, єдиний соціальний внесок з доходу - 109 725,00 гривень; з 01.01.2018 по 31.12.2018 дохід - 864 843,48 гривень, єдиний соціальний внесок з доходу - 147 430,80 гривень; з 01.01.2019 по 30.04.2019 дохід - 293 535,92 гривень, єдиний соціальний внесок з доходу - 55 083,60 гривень (а.с.30, 31, 32).

Головне управління ДПС в області 20.05.2019 і 11.11.2019 сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) за одним номером Ф-87229-53, якими ОСОБА_1 :

- станом на 30.04.2019 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 21 030,90 гривень;

- станом на 31.10.2019 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26 539,26 гривень (а.с.11, 25).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-87229-53 від 20.05.2019, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, скасовано (а.с.12-19, 20-24).

В той же час, вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-87229-53 від 11.11.2019 оскаржена позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (а.с.26).

Рішенням Державної податкової служби України від 23.01.2020 за №2973/6199-00-08010106 вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-87229-53 від 11.11.2019 скасована та відкликана (а.с.27-29).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів контролюючий орган сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87229-53 від 11.02.2020, відповідно до якої Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області вимагає від ОСОБА_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 29 293,44 гривень (а.с.5).

Не погоджуючись із вимогою №Ф-87229-53 від 11.02.2020 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 29 293,44 гривень, вважаючи їх протиправною, позивач оскаржив вимогу в судовому порядку, ставлячи питання про її скасування.

Разом з цим, як з`ясовано судом, підтверджується доводами позивача та не заперечується відповідачем, оскаржувана вимога №Ф-87229-53 від 11.02.2020 на суму 29 293,44 гривень містить суму боргу 21 030,90 гривень і 26 539,26 гривень, які визначені контролюючим органом у попередніх вимогах № Ф-87229-53 від 20.05.2019 і 11.11.2019, які скасовані у судовому і адміністративному порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд формує наступну позицію по справі.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (надалі по тексту також - ПК України).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно частини 1 та 2 статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За визначенням, яке міститься в підпункті 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (пункт 65.2 статі 65 Податкового кодексу України).

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання (пункт 65.3 статі 65 Податкового кодексу України).

Пунктом 178.1 статті 178 Податкового кодексу України визначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в області, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, свідченням чого є лист відповідача про надання інформації за №72/09-19-53-10 від 22.05.2020 (а.с.43-50).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 за №5076-VІ (надалі по тексту також - Закон №5076-VІ).

Адвокатом, за приписами пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ, є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ).

Згідно частини 3 статті 4 Закону №5076-VІ адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частинами 1, 2 статті 13 Закону №5076-VІ визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ (надалі по тексту також - Закон №2464-VІ).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно вимог частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску поряд з іншим зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 4).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

В той же час, платниками єдиного внеску, поряд з іншими, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац 1 пункту1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ).

Дія таких положень закону свідчить, що платниками єдиного внеску, серед інших, є як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, так і роботодавці - юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту).

При цьому, відношенні до першого платника єдиного внеску, законом застосовано поняття "незалежна професійна діяльність", різновидом якою є "адвокатська діяльність".

Законодавець не конкретизував організаційно-правових форму здійснення адвокатської діяльності - індивідуально чи у формі адвокатського бюро або адвокатського об`єднання (статті 13, 15 Закону №5076-VІ), а, як зазначено вище, застосував поняття "адвокатська діяльність", як таке, що охоплює в собі усі згадані форми незалежної професійної діяльності адвоката.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з цим, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 Закону №5076-VІ, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ).

Системний аналіз підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №820/1538/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, у спірний період 2017-2019 років єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", становив у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частини 5 статті 8 Закону №2464-VІ).

Згідно абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Разом з цим згідно абзаців 1, 2 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 , 5 та 5 -1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ є максимальною сумою доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Судом уже зазначалось, що ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльності на підставі Свідоцтва №145 від 26.07.2004, виданого Івано-Франківською обласною КДКА, та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в області, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, свідченням чого є лист відповідача про надання інформації за №72/09-19-53-10 від 22.05.2020.

При цьому, як встановлено судом, позивач з 1993 року по даний час перебуває у трудових відносинах з публічним акціонерним товариством "Нафтохімік Прикарпаття" і своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник.

Згідно, долученого відповідачем листа Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Івано-Франківській області №02/146 від 04.06.2020, ОСОБА_1 не входить до Реєстру адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги та відповідно за період з 01.01.2017 по 31.01.2020, позивача не залучалось для надання такої допомоги суб`єктам права на таку допомогу (а.с.65).

Також згідно листа Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №343 від 19.06.2020, з початку діяльності Місцевого центру (2015 рік) з ОСОБА_1 контрактів/договорів, як з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, не укладалось (а.с.66).

Згідно довідок публічного акціонерного товариство "Нафтохімік Прикарпаття" про заробітну плату та інші доходи №№122, 123, 124 від 30.05.2019, роботодавець сплатив єдиний соціальний внесок з доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 109 725,00 гривень, з 01.01.2018 по 31.12.2018 в сумі 147 430,80 гривень і з 01.01.2019 по 30.04.2019 в сумі 55 083,60 гривень (а.с.30, 31, 32).

Отримання позивачем доходу у вигляді заробітної плати від публічного акціонерного товариство "Нафтохімік Прикарпаття", та сплата останнім відповідних сум податків за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, підтверджується також відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 (а.с.59).

Слід відмітити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах державної податкової служби і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та постанові від 05 березня 2020 року (справа №№824/509/19-а).

За встановлених обставин того, що позивач був найманим працівником і роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем, доказів отримання позивачем у відповідний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено, а наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Таким чином підлягає скасування вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-87229-53 від 11.02.2020 в сумі 29 293,44 гривень, яка складається з нарахувань єдиного внеску за період 2017-2019 років, оскільки у коментований період ОСОБА_1 був працевлаштований у публічному акціонерному товаристві "Нафтохімік Прикарпаття", і за вказаний період роботодавець сплатив за позивача єдиний внесок, про що свідчить наявні в матеріалах справи довідки.

Відповідач у справі не заперечив сплату публічним акціонерним товариством "Нафтохімік Прикарпаття" в користь позивача та зарахування до бюджету Пенсійного фонду України єдиного внеску за спірний період.

При цьому, контролюючий орган не подав докази отримання ОСОБА_1 доходу від здійснення незалежної професійної адвокатської діяльності. Не вістять відповідних даних і відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 31.03.2020 (а.с.59-60).

Покладений частиною 2 статті 77 КАС України на відповідача (суб`єкта владних повноважень) тягар доказування (у випадку заперечення щодо протиправності свого рішення) узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд). Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо встановлення і перевірки обставин у справі, які мають значення для правильного вирішення спору (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

В даній справі суд вжив усіх заходів для витребування необхідних доказів, в тому числі з власної ініціативи.

Беручи до уваги встановлених вище обставин, суд вважає, що відповідач не обґрунтував правомірність формування своєї вимоги №Ф-87229-53 від 11.02.2020 на суму 29 293,44 гривень.

При вирішенні по суті вказаної позовної вимоги суд враховує й те, що вимога про сплату боргу від 20.05.2019 на суму 21 030,90 гривень, яка була скасована в судовому порядку за участю тих же сторін, хоч і стосується частини того ж періоду, який визначений у вимозі від 11.02.2020 на суму 29 293,44 гривень, втім, враховуючи різні дати формування вимог та періоди несплати, відсутні підстави вважати про наявність судового рішення про той самий предмет спору.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень №Ф-87229-53 від 11.02.2020 про сплату боргу сумі 29 293,44 гривень є протиправним, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог і скасування спірної вимоги.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція №91.19007.1/221452021 від 05.05.2020 (а.с.1).

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №Ф-87229-53 від 11.02.2020 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29 293,44 гривень (двадцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто три гривні сорок чотири копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), 2-ий АДРЕСА_1 ,

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.