Рішення

від 03.08.2020 по справі 320/3803/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2020 року № 320/3803/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Дмитренко К.В.,

за участі:

представників позивача - Брижицької В.В.Сидорчишиної Т.В.,

представника відповідача - Мирошниченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКАПІТАЛ УКРАЇНИ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКАПІТАЛ УКРАЇНИ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 року № 0010010501 (за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, форма В4 ) на загальну суму 54 585,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 року № 0010020501 (за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, форма Р ) на загальну суму 1 546 531 грн. 50 коп., з них збільшення за податковими зобов`язаннями 1 031 021,00 грн., за штрафними санкціями 515 510,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 року №0009940501 (за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, форма Р ) на загальну суму 2 831 637 грн. 50 коп., з них збільшено за податковими зобов`язаннями 2 265 310,00 грн., за штрафними санкціями 566 327,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 року №0009960501 (за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, форма П ) на загальну суму 34 469,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу щодо порушень ТОВ "Агрокапітал України" вимог податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами, а показники господарської діяльності відображені підприємством у податковій звітності та відповідають фактичним обставинам. Враховуючи наведене, позивач переконаний, що є підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки ТОВ "Агрокапітал України" занижено фінансовий результат оподаткування своєї діяльності та завищено податковий кредит, за рахунок включення до витрат сум по розрахункам з контрагентами, які не ґрунтувались на товарних господарських операціях.

Ухвалою суду від 07.05.2020 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 03.08.2020, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечував, наполягав на відмові у їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКАПІТАЛ УКРАЇНИ", згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37183943, номер запису в ЄДРПОУ 1 356 102 0000 001253 від 13.08.2010) та перебуває на обліку як платник податків (16.08.2010 року № 16147), зареєстрований платник податку на додану вартість (16.09.2010 року, індивідуальний податковий номер 371839410300) (т. 1, а.с. 62-67).

Як убачається із матеріалів справи, у період з 25.10.2019 до 14.11.2019 на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 04.10.2019 № 350 Про проведення документальної планової виїзної перевірки посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ АГРОКАПІТАЛ УКРАЇНИ з питань дотримання, зокрема: податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, валютного - за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 21.11.2019 № 248/10-36-05-01/37183943, який отримано позивачем 26.11.2019 засобами поштового зв`язку (т. 1, а.с. 68-175).

Позивачем 06.12.2019 із урахуванням положень чинного податкового законодавства направлено відповідачеві заперечення до Акту (т. 1, а.с. 196-204).

Листом від 18.12.2019 №12283/10/10/-36-05-01 відповідач повідомив позивача про результати розгляду заперечень (отримано 03.01.2020), згідно якого висновки Акту залишено без змін (т. 2, а.с. 15-25).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України отримано (т. 2 а.с. 27-54).

31 березня 2020 року позивачем отримано Рішення про результати розгляду скарги від 16.03.2020 року № 9337/6/99-00-08-05-01-06, згідно якого ДПС України залишає без змін ППР, а скаргу без задоволення (т.2, а.с. 56-68).

Так, з 25.10.2019 по 14.11.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області проводилася документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКАПІТАЛ УКРАЇНИ з метою дослідження питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Результати перевірки оформлено Актом від 21.11.2019 №248/10-36-05-01/37183943, яким встановлено порушення позивачем (т.1 а.с. 68-176):

1) абзацу 8 ст.4 ст.8. ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XlV (із змінами та доповненнями), п.4, п.10, п.5 П(С)БО 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями), п.29, п.32 П(С)БО 13 Фінансові інструменти , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 31.11.2001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1045/6241 (із змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), п.5, п.6, п.7, п.8, п.9, п.27 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), п.7, п.8 П(С)БО 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17.08.2000 за №515/4736 (із змінами та доповненнями), п.З, п.4 П(С)БО 31 Фінансові витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.05.2006 за №610/12484 (із змінами та доповненнями), п.п.14.1.13, п.п. 14.1.81, гі.п.14.1.84, п. 14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, пп.140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового Кодексу України 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2265310 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 206270 грн., за 2018 рік в сумі 2047610 гри., півріччя 2017 року в сумі 11430 грн.;

2) абзацу 8 ст.4 ст.8. ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову \ звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІУ (із змінами та доповненнями), п.4, п.5 П(С)БО 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями), п.29, п.32 П(С)БО 13 Фінансові інструменти , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №559 від 31.11.2001 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1045/6241 (із змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), п.5, гі.6, п.7, п.8, п.9, п.27 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), п.7, п.8 П(С)БО 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17.08.2000 за №515/4736 (із змінами та доповненнями), п.З, п.4 Г1(С)БО 31 Фінансові витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.05.2006 за №610/12484 (із змінами та доповненнями), п.п.14.1.13, п.п.14.1.81, п.п.14.1.84, п. 14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1. п. 134.1 ст.134, пп.140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового Кодексу України 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування у сумі 34469 грн., у тому числі за півріччя 2019 року,

3) п. 198.1, п. 198.3, гі. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді загальну суму 1031021 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 316331 грн. та за 2018 рік на суму в 714690 грн,

4) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54585 грн., у тому числі за червень 2019 року в сумі 54585 грн.

Підставою для таких тверджень стали висновки податкового органу про не підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Зокрема, в Акті перевірки та письмовому відзиві відповідача зазначено, що виходячи з інформації, що міститься у наданих для перевірки первинних документах, та даних інформаційних баз податкової інформації, контролюючим органом встановлено, що взаємовідносини позивача з контрагентами зводилися лише до оформлення первинних документів з релізації/купівлі товарів задля неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для ТОВ "АГРОКАПІТАЛ УКРАЇНИ" та здійснення формування незаконного податкового кредиту контрагентам, без фактичного здійснення господарських операцій та без наявності економічної доцільності у таких господарських операціях. Контрагенти позивача: ТОВ "Макон Трейд" (код ЄДРПОУ 41374137), ТОВ "Верон і К" (код ЄДРПОУ40670980), ТОВ "ІМПЕР ГРУП" (код ЄДРПОУ 42188037), ТОВ "Хорсен" (код ЄДРПОУ41065111), ТОВ "Колос Дніпра" (код ЄДРПОУ 40216858), ТОВ "ГОЕРО" (код ЄДРПОУ 41658786), ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИК ЮА" (код ЄДРПОУ 401800152), ТОВ "Сінта-Євро-Груп" (код ЄДРПОУ 40931795).

Як убачається з акта перевірки, перевіряючими встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання наступних показників:

1) "Дохід від будь-якої діяльності" (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" на загальну суму 11921396,00 грн за період з 01.07.2016 по 30.06.2019;

2) Фінансовий результат до оподаткування (прибуток)", визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності показників за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 на загальну суму 12619625 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 21.11.2019 № 248/10-36-05-01/37183943, контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 № 0010010501 (за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким встановлено завищення платником на загальну суму 54 585,00 грн. від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2019 року (т.2 а.с. 71-72);

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 № 0010020501 (за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на загальну суму 1 546 531 грн. 50 коп., з них збільшення за податковими зобов`язаннями 1 031 021,00 грн., за штрафними санкціями 515 510,50 грн. (т. 2 а.с. 73-74);

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0009940501 (за платежем податок на прибуток приватних підприємств) яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток підприємств на загальну суму 2 831 637 грн. 50 коп., з них збільшено за податковими зобов`язаннями 2 265 310,00 грн., за штрафними санкціями 566 327,50 грн. (т. 2, а.с. 70-72);

- податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0009960501 (за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, форма П ) на загальну суму 34 469,00 грн. (т.2, а.с. 69).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, у відповідності до статті 134 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла в період, за який проводилась перевірка, об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У взаємозв`язку із зазначеною правовою позицією слід послатися й на інші окремі положення, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом пунктів 138.4, 138.8 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Між тим, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та встановлені у ході судового розгляду обставини з приводу господарських відносин позивача із контрагентами, судом з`ясовано наступне.

Обставини взаємовідносин з контрагентом - ТОВ Макон Трейд .

18 травня 2018 року між позивачем та ТОВ МАКОН ТРЕЙД укладено Договір поставки № 180518/537, за яким Позивач зобов`язується поставити, а ТОВ МАКОН ТРЕЙД прийняти та оплатити Товар, ціна, найменування, асортимент, кількість та якість якого затверджується сторонами в додатках до Договору. У ході виконання Договору ТОВ МАКОН ТРЕЙД придбавався у Позивача комбікорм. Для узгодження асортименту, ціни, кількості та умов доставки Сторонами було підписано Додатки 1-7 (т. 2, а.с. 226-235).

Умови поставки згідно Інкотермс 2010: FCA, Черкаська область, Катеринопільський район, с. Срки. Згідно Інкотермс 2010 термін FCA означає франко-перевізник (продавець передає товар визначеному покупцем перевізнику у названому місці).

Для продажу ТОВ МАКОН ТРЕЙД було використано комбікорм, який купувався у ТОВ Катеринопільський елеватор (згідно Договору № 10493/к від 27.09.2017 року) (т. 2, а.с 236-243).

При цьому, зважаючи на те, що позивач здійснює оптову торгівлю комбікормом у формі транзитного товарообігу (без складування), а також відповідно до п.4.3. Договору та п. 6 Додатку № 1 (умови поставки: FCA, смт. Срки, Катеринопільський район, Черкаської області) відвантаження комбікорму для ТОВ МАКОН ТРЕЙД здійснено визначеному покупцем перевізнику на складі ТОВ Катеринопільський елеватор .

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду доказами: договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оплатою комбікорму постачальнику і від покупця, реєстрами/картками бухгалтерського обліку, даними Єдиного реєстру податкових накладних в частині реєстрації податкових накладних від постачальника і від позивача (т. 2, а.с. 189-225 а.с. 244-250; т. 3, а.с. 1-21).

На момент укладення Договору із позивачем як і на час подання позовної заяви ТОВ МАКОН ТРЕЙД є зареєстрованою в установленому законом порядку юридичною особою. Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.06.2017 року було внесено запис за номером 1 224 102 0000 081487 про реєстрацію юридичної особи.

Згідно даних Реєстру платників ПДВ ТОВ МАКОН ТРЕЙД є зареєстрованим платником податку на додану вартість (ІПН 413741304677) з 01.07.2017 року. На квітень 2020 року реєстрація ТОВ МАКОН ТРЕЙД платником податку на додану вартість не анульована.

Тобто на час укладення Договору і до сьогодні, ТОВ МАКОН ТРЕЙД є юридичною особою, наділеною цивільною та податковою правосуб`єктністю. Згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 05.08.2019 ТОВ "Макон Трейд" змінив адресу місцезнаходження та основний вид діяльності. Отже, розбіжність між адресою діяльності покупця, та основним видом діяльності також не може свідчити про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки вказана подія відбулась після виникнення взаємовідносин між вказаними особами.

Таким чином, Позивачем не порушено пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 ПК України та відсутні підстави для висновку про заниження доходів і відповідно впливу на рядок 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток , визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, відтак і заниження за 2018 рік на суму 1258292 грн.

Обставини взаємовідносин з контрагентом - ТОВ "Верон І К"

21 лютого 2018 року між позивачем та ТОВ ВЕРОН І К укладено Договір поставки № 21/02-3 (далі - Договір), за яким ТОВ ВЕРОН І К зобов`язується прийняти та оплатити Товар, який поставить Позивач. Ціна, найменування, асортимент, кількість та якість товару затверджується сторонами в додатках до Договору (т. 3, а.с. 137-180 ).

Позивач продав ТОВ ВЕРОН І К комбікорм виробництва ТОВ Катеринопільський елеватор (згідно Договору № 10493/к від 27.09.2017).

Відвантаження відповідно до умов додатків до Договору № 21/02-3 та Договору №10493/к від 27.09.2017 ТОВ Катеринопільський елеватор проведено у визначеному місці, залученому ТОВ ВЕРОН І К перевізнику на умовах: FCA, смт. Єрки, Катеринопільський район, Черкаської області.

На підтвердження реальності взаємовідносин по вказаним господарським операціям позивачем надано наступні докази: договір та додатки до нього, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відомості про відсутність заборгованості перед постачальником і покупця перед позивачем, реєстри /картки бухгалтерського обліку, дані Єдиного реєстру податкових накладних - в частині реєстрації податкових накладних від постачальника і від позивача (т. 3, а.с. 24-136, 181-250; т. 4, а.с. 1-10).

На період господарських правовідносин між позивачем і ТОВ "Верон і К" контрагент позивача є зареєстрованою юридичною особою в установленому порядку (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: 19.07.2016 року, номер запису 1 067 102 0000 024594). Наразі заданими Єдиного реєстру ТОВ Верон і К не перебуває в процесі припинення. Згідно інформації Реєстру платників податку на додану вартість TOB ВЕРОН І К зареєстровано з 01.09.2016. При цьому, анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу на відбулося 04.02.2020.

Аналіз наданих до перевірки документів в їх логічній сукупності свідчить про те, що між позивачем і ТОВ Верон і К мали місце фінансово-господарські відносини, відбувся рух активів, господарські операції не були збитковими. Відтак у позивача не виникає обов`язку відобразити у фінансовій звітності актив, як інші доходи відповідного звітного періоду та при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств суми отримані від ТОВ ВЕРОН І К .

Таким чином, позивачем не порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 ПК України та відсутні підстави для висновку про заниження доходів і відповідно впливу на рядок 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток , визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, відтак і заниження за 2018 рік на суму 4149467,00 грн, немає.

Взаємовідносини із контрагентом - ТОВ ІМПЕР ГРУП .

20 серпня 2018 року між позивачем та ТОВ ІМПЕР ГРУП укладено Договір поставки № 200818-1, за яким ТОВ ІМПЕР ГРУП зобов`язується передати у власність позивача зернові культури та продукти їх переробки, а позивач зобов`язується прийняти Товар і оплатити. Під час дії договору у період серпень-вересень 2018 року Сторони підписали Специфікації №№1-8 на товари в асортименті (т. 5, а.с. 23-33).

Придбані у ТОВ ІМПЕР ГРУП товари були у подальшому продані: ТОВ Українсько-словенське спільне підприємство Київський обласний хлібопекарський комплекс , TOB Е і М Красива земля , TOB ВАК ОЛІМП , ТОВ Науково-виробниче підприємство УКРЗООВЕТПРОМПОСТАЧ , ТОВ Борошномельна компанія ТЕВІ , ТОВ Екогенетикс .

Для перевезення залучені компанії-перевізники: ТОВ Транс Компані та ТОВ Фортуна Інтер Трейд (т. 5, а.с. 21-22).

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами: договорами поставки із названими контрагентами, додатками до них, специфікаціями, даними бухгалтерського обліку, товаро-транспортними накладними, договорами про надання транспортно-експедиційних послуг, видатковими накладними, податковими накладними, належним чином зареєстрованими в ЄРПН та платіжними дорученнями (т. 5, 1-22, а.с. 34-188).

Враховуючи той факт, що первинними документами підтверджується, що поставка товару була здійснена, і позивачем свої зобов`язання за договором виконано, активи не є безоплатно отриманими, а відтак, податковий кредит завищено не було.

Отже, у суду відсутні підстави для висновку про заниження показників у рядку 2120 Звіту про фінансові результати Інші операційні доходи за 2018 рік на суму 4615650,00 грн.

Крім того, позивач не порушував вимоги п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, і не завищував податковий кредит з податку на додану вартість, відображений у рядку 10.1 Декларацій Придбання з податку на додану вартість на митній території України товарів (послуг) на суму 769275,00 грн.

Обставини взаємовідносин із контрагентом - ТОВ "Хорсен".

04 грудня 2017 року між позивачем та ТОВ ХОРСЕН укладено Договір поставки №488 про поставку зернових та олійних культур окремими партіями. Згідно умов вказаного договору, ціни на товар обумовлюються у додатках і видаткових накладних, право власності на товар переходить в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової та/або товарно-транспортної накладної, що є підтвердженням належного виконання Постачальником умов Договору. На виконання Договору сторонами підписано Додаток № 1. (т. 4, а.с. 101-105).

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копію договору, додатків до нього, податкові накладні, відомості бухгалтерського обліку, видаткові та товаро-транспортні накладні (т. 4 а.с. 87-100, 107-118)

Придбаний товар реалізовано позивачем на користь ТОВ Борошномельна компанія ТЕВІ , за господарською операцією (т. 4, а.с. 106, 116-118).

Станом на грудень 2017 року ТОВ Хорсен було зареєстровано юридичною особою 03.01.2017 року № 1 339 102 0000 014501 (т.1 а.с. ). ТОВ Хорсен згідно даних Реєстру платників ПДВ зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.03.2017 року, яке було анульовано контролюючим органом 29.03.2019 (т. 1, а.с. 218-224 ).

Взаємовідносини із контрагентом - ТОВ "Колос Дніпра".

Згідно Договору поставки №010417/407 від 01.04.2017 ТОВ КОЛОС ДНІПРА зобов`язується поставити, а позивач прийняти та оплатити Товар, ціна, найменування, асортимент, кількість та якість якого затверджується сторонами в додатках до Договору. На виконання Договору було підписано Додаток №1 від 01.04.2017 (т. 4, а.с. 161-164).

Придбаний товар реалізовано на користь ТОВ ОСИЧКИ і ТОВ Золотоніський бекон . Для транспортування залучено ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Фортуна Інтер Трейд .

Вказані обставини підтверджуються договорами поставки специфікаціями до вказаних договорів, податковими накладними товарно-транспортними накладними, даними бухгалтерського обліку, платіжними дорученнями про сплату за договорами поставки та ін. (т. 4, а.с. 153-163, 167-200).

Взаємовідносини із контрагентом - ТОВ "ГОЕРО".

20 листопада 2017 року між позивачем та ТОВ ГОЕРО укладено Договір поставки № 2111/П, за яким ТОВ ГОЕРО зобов`язалося поставити і передати у власність позивача зернові та олійні культури і продукти їх переробки на умовах та в порядку, визначених Договором. Поставка здійснюється окремими партіями. Моментом здійснення поставки є отримання Товарів Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). На виконання Договору було підписано Додаток №1 (т. 4, а.с. 73-77).

Придбаний у ТОВ ГОЕРО товар було поставлено на користь ТОВ Борошномельна компанія ТЕВІ (т. 4 а.с. 78).

Вказані обставини підтверджуються договорами поставки специфікаціями до вказаних договорів, податковими накладними товарно-транспортними накладними, даними бухгалтерського обліку, платіжними дорученнями про сплату за договорами поставки та ін. (т. 4, а.с. 79-86).

ТОВ ГОЕРО є зареєстрованою в установленому законом порядку юридичною особою, яка не перебуває у стані припинення. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про реєстрацію контрагента від 11.10.2017, номер запису 1 339 102 0000 015517 ( т. 1, а.с. 206-211).

Згідно даних Реєстру платників ПДВ ТОВ ГОЕРО на час проведення господарської операції з позивачем було зареєстрованим платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 416587810134, відповідно було наділене необхідною податковою правосуб`єктністю.

Взаємовідносини із контрагентом - ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИК ЮА".

13 лютого 2017 року між позивачем та ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИК ЮА укладено Договір поставки № 130217/382 про поставку Товару, ціна, найменування, асортимент, кількість та якість якого затверджується сторонами в додатках до Договору. Під час дії договору у період лютий-березень 2017 року Сторони підписали Додатки 1-4 (т.2, а.с. 111-118).

Товар придбаний у ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИК ЮА було реалізовано позивачем на користь TOB ІНВЕСТ АГРО ТРЕЙД , ТОВ АМО-К , ТОВ Кролікофф , ТОВ АГРОЛАЙН- Україна (т. 2 , а.с. 125-132 ).

Для перевезення товару було залучено ТОВ ФОРТУНА ІНТЕР ТРЕЙД , ТОВ НІННЕЛЬ ТРАНС (заборгованість за надані послуги відсутня) (т. 2, а.с. 120-124).

Вказані обставини також підтверджують наявними у матеріалах справи договорами поставки, податковими накладними товарно-транспортними накладними, даними бухгалтерського обліку, платіжними дорученнями про сплату за договорами поставки та ін. (т. 2, а.с. 77-110, 133-188).

На період господарських відносин контрагент був зареєстрованою в установленому порядку юридичною особою (номер запису про реєстрацію 1 073 102 0000 032286 від 01.09.2016) та на час подання позовної заяви згідно даних Державного реєстру не перебуває в процесі припинення), був наділений необхідною податковою правосуб`єктністю, зокрема, зареєстрований в реєстрі платників податку на додану вартість з 01.10.2016.(індивідуальний податковий номер 408001526584) (т. 2, а.с. 5-10).

Взаємовідносини з контрагентом - ТОВ Сінта-Євро-Груп .

Згідно Договору поставки №54/17 ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП зобов`язалося поставити, а позивач прийняти та оплатити Товар (зернові та олійні культури та продукти їх переробки) у кількості, зазначеній в Специфікаціях. На кожну партію оформлюється окрема Специфікація, у якій зазначаються узгоджені сторонами строки поставки і вартість товару. Договором передбачена передоплата за партію товару (т. 4, а.с. 29-32).

Відповідно до п.5.3 Договору право власності на товар переходить до Покупця з дати підписання видаткової накладної.

Товар, придбаний у контрагента, реалізовано на користь ТОВ ПОЛІССЯАГРОКОРМ , ТОВ АГРОЛАЙН-Україна (т. 4, а.с. 36-42).

Для перевезення залучено перевізників ТОВ ТИТАН АЛЬЯНС , ФОП ОСОБА_2 (т. 4, а.с. 25-28, 33-35).

Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, даними бухгалтерського обліку, платіжними дорученнями про сплату за договорами поставки та ін. (т.4, а.с. 12-24, 42-72).

На період господарських відносин ТОВ СІНТА-ЄВРО-ГРУП було зареєстрованою в установленому порядку юридичною особою (дані щодо реєстрації юридичної особи: 01.11.2016 року, номер запису: 1 339 102 0000 014194, не перебуває в стані припинення), мав статус платника на прибуток та податку на додану вартість (з 01.12.2016 року, індивідуальний податковий номер 409317910131) (т. 1, а.с. 248-250).

Суд також звертає увагу, що позивачем надано платіжні доручення на підтвердження реальності здійснення вищевказаних господарських операцій (т. 6, а.с. 15-104).

Водночас, контролюючий орган прийшов до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами.

Суд вважає такі доводи контролюючого органу помилковими, з огляду на наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Суд наголошує, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Слід зазначити, що акт перевірки не містить аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами в розрізі господарських операцій, які і наведені в цьому акті. Відсутні докази на підтвердження припущень контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як убачається зі змісту акта перевірки, визначальною обставиною, на яку посилався відповідач в обґрунтування висновків про безтоварність господарських операцій позивача із вищевказаними контрагентами було те, що у податкового органу наявна інформація, що відносно контрагентів позивача відкрито кримінальні провадження по ухиленню від сплати податків та відповідно висновки про недобросовісність ведення господарської діяльності контрагентами позивача.

Суд наголошує, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

У даному випадку, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагентів позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що жодного вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили, представником відповідача до суду не надано.

Суд також зауважує, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість факт виконання зобов`язань з боку позивача та його контрагента за укладеним договором, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними, контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

При вирішенні справи, суд також враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року № 826/7047/13-а, від 06 червня 2018 року №826/20003/14, відповідно до яких, сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказуванню, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню, з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини (далі також - Суд) вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею.

Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяженню компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини викладено у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгари.

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Судом у пункту 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, Європейським судом з прав людини застосовано принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Судом визнано, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит / бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо / повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Судом констатовано факт порушення статті 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Права на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податку, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Рішенням Суду по справі Бізнес Сепорт Сентре проти ОСОБА_2 (заява №6689/03) у пункті 23 вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника (позиція підтримано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року провадження К/800/15845/14, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі №822/5413/15, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року у справі №804/4983/15).

Крім того, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі № 826/1244/13-а, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника. за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Також, Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентами за перевірений період, тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткуваня , що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 21 грудня 2019 року № 0010010501, №0010020501, №0009940501, №0009960501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 21020,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 27.04.2020 №87 (т.1 а.с. 44).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 року № 0010010501 (за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, форма В4 ) на загальну суму 54 585,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 року № 0010020501 (за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100, форма Р ) на загальну суму 1 546 531 грн. 50 коп., з них збільшення за податковими зобов`язаннями 1 031 021,00 грн., за штрафними санкціями 515 510,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 року №0009940501 (за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, форма Р ) на загальну суму 2 831 637 грн. 50 коп., з них збільшено за податковими зобов`язаннями 2 265 310,00 грн., за штрафними санкціями 566 327,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 року №0009960501 (за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, форма П ) на загальну суму 34 469,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКАПІТАЛ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 37183943) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 серпня 2020 р.