Рішення

від 04.08.2020 по справі 320/2098/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року № 320/2098/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Дмитренко К.В.,

за участі:

представника позивача - Пироженка С.О.,

представника відповідача - Мороза А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 23 жовтня 2019 року № 397-40-7 Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 ,

- зобов`язати Бушевську сільську раду Рокитнянського району Київської області розглянути та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно повторно відмовлено їй у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд загальною площею 0,25 га. Пояснено, що відповідачем вдруге протиправно відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою, ігноруючи приписи рішення Київського окружного адміністративного суду із наданням аналогічної рекомендації внести зміни до матеріалів технічної документації у частині загальної площі та замінити 0,25 га на 0,10 га.

Позивач вважає, що відповідач, відмовивши у затвердженні технічної документації, порушив приписи ст.ст.118 та 122 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 10.03.2020 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

15 червня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 04.08.2020, прибули представники позивача та представники відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представники відповідача адміністративний позов не визнали, наполягали на відмові у його задоволенні.

Протокольною ухвалою суду від 04.08.2020 відзив відповідача було не прийнято судом у зв`язку із пропущенням встановленого строку його подання та не направлення позивачу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 27.04.2017 №150-20-VII надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 та рекомендовано гр. ОСОБА_1 укласти договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із землевпорядною організацією, яка має відповідний дозвіл на виконання землевпорядних робіт.

На виконання вказаного рішення на замовлення ОСОБА_1 було розроблено відповідну технічну документацію та подано її на затвердження до Бушевської сільської ради.

Судом встановлено, що рішенням сесії сільської ради від 15 березня 2018 року №273-287 позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі 320/2271/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення сільської ради від 15.03.2018 №273-28-7 та зобов`язано сільську раду повторно розглянути питання про затвердження технічної документації з урахуванням висновків суду.

На виконання судового рішення, 23 жовтня 2019 року Бушевською сільською радою прийнято рішення №397-40-7 про відмову у затвердженні технічної документації.

Змістом зазначеного рішення позивачу рекомендовано внести зміни до матеріалів технічної документації в частині загальної площі та замінити 0, 25 га на 0,10 га.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає його незаконним, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне .

За приписами абзацу 1 часини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Статтею 186 ЗК України унормовано загальні приписи щодо погодження та затвердження документації із землеустрою.

Так, ч.ч. 15, 17, 20 вказаної статті передбачено наступне:

- оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації;

- підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації;

- погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ч.1 ст. 186-1 ЗК України, якою визначені повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 5, 6, 8 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України убачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 жовтня 2018 року по справі №820/4852/17, яка враховується судом при розгляді даної справи у відповідності до ч.5 ст. 242 КАС України.

Дослідивши зміст спірного рішення від 23.10.2019 №397-40-7, суд зазначає, що останній не містить як передбачених чинним законодавством підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою у розумінні ст.ст 118, 186-1 Земельного кодексу України, так і інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження, що, у свою чергу вказує на протиправність та невідповідність вимогам чинного законодавства спірного рішення.

Водночас, матеріали справи свідчать, що рішенням Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області сьомого скликання №150-20-VII від 28.04.2017 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0, 25 га в АДРЕСА_1 .

Зважаючи на це, позивач звернулась із заявою до ФОП ОСОБА_2 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно рішення 20 сесії VII скликання Бушевської сільської ради від 28.04.2017 №150, яким виготовлено позивачеві технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Так, у матеріалах вказаної технічної документації наявний перелік обмежень у використанні земельної ділянки від 29.12.2017, у якому зазначено про відсутність обмежень у використанні земельної ділянки, які вносяться до Державного земельного кадастру згідно додатку 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, а також акт про встановлення на місцевості, погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землекористувачу земельної ділянки, в якому зазначено, що спірні питання при погодженні (встановленні) меж - відсутні. Зазначені обставини засвідчені виконавцем робіт ФОП ОСОБА_2 та позивачем як власником земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що розмір площі земельної ділянки, на яку рішенням сільської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, складає 0, 25 га є тотожним площі, зазначеній у технічній документації із землеустрою - 0,25 га.

Натомість, оскаржуваним рішенням Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області сьомого скликання позивачеві повторно відмовлено у затвердженні вказаної документації із землеустрою та повторно рекомендовано внести зміни до матеріалів технічної документації в частині загальної площі, а саме: загальну площу 0, 25 га замінити на загальну площу 0, 10 га.

Судом також не беруться до уваги посилання відповідача на те, що він має намір залишити частину вказаної земельної ділянки, а саме 0,15 га у комунальній власності для потреб територіальної громади, а саме: для облаштування санітарно - захисної смуги, існуючого кладовища, оскільки такі твердження не підтверджені жодними нормативно - правовими актами, а є лише наміром відповідача у вчиненні майбутніх дій.

Відмовляючи в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 0, 25 га відповідач враховував висновки та рекомендації постійної комісії з питань господарської діяльності, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, а також акт комісії від 12.03.2018.

Відповідно до наданого акту обстеження земельної ділянки від 12.03.2018, членами комісії з питань господарської діяльності, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виявлено те, що спірна земельна ділянка буде прилягати до меж земельної ділянки під розміщення кладовища та внаслідок такої близької відстані до кладовища буде порушена санітарно-захисну смугуземельної ділянки.

Втім, відповідачем на підтвердження вказаного факту не надано жодних обґрунтувань та підтверджень, а тому вказаний акт не може бути підставою для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та не є належним доказом тверджень відповідача.

Також, у межах спірних правовідносин, суд враховує, що відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, суд зазначає, що відповідачем при винесені спірного рішення протиправно не враховано рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 по справі №320/2271/19, яке набрало законної сили 10.08.2019.

Суд наголошує, що підстави відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою в спірному рішенні є тотожними тим, яким уже було надано правову оцінку в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 по справі №320/2271/19, з огляду на що, підстави для повторного надання оцінки підставам відмови позивачу в задоволенні його заяви відсутні.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 23 жовтня 2019 року № 397-40-7 Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 .

Разом з цим, враховуючи, що на виконання рішення суду, яким відповідача зобов`язано повторно розглянувши заяву позивача про затвердження проекту землеустрою, Бушевською сільською радою вдруге відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, при цьому позивач звертався до відповідача зі всіма необхідними документами, судом перевірено підстави відмови та визнано їх такими, що не відповідають закону, тому з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача та недопущення повторних відмов у затвердженні проекту землеустрою, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 30.01.2020 (а.с. 9).

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 23 жовтня 2019 року № 397-40-7 Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Бушевську сільську раду Рокитнянського району Київської області розглянути та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за рахунок Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області (код ЄДРПОУ 04361812) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 серпня 2020 р.