Рішення

від 25.08.2020 по справі 640/17703/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 року м. Київ №640/17703/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Фанбері" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Приватне підприємство "Фанбері" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29 серпня 2019 року №00011611402;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29 серпня 2019 року №00011621402.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105, складеного за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Фанбері", висновки якого, за доводами позивача, є необґрунтованими та помилковими, а також суперечать дійсним обставинам.

В свою чергу, на переконання відповідача виявлені проведеною перевіркою позивача порушення податкового законодавства підтверджуються наявною інформацією, що була використана під час зазначеної перевірки та яка спростовує твердження позивача про хибність висновків акту від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

В призначене судове засідання представник позивача не прибув, подавши при цьому клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи клопотання позивача, зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, подальший розгляд справ суд ухвалив завершити в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 15 липня 2019 року №10052, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України уповноваженою особою відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Фанбері" (код 36125105) з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Фортуна-Ді" (код 40347830) за лютий 2018 року та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105, згідно висновків якого встановлено порушення ПП "Фанбері": - підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", що призвело до заниження податку на прибуток підприємства що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 97200,00 грн., в тому числі за 2018 рік на суму 97200,00 грн.; - пункту 44.1 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 108000,00 грн., в тому числі за лютий 2018 року на суму 108000,00 грн.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 розділу ІІІ акту від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105 перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПП "Фанбері" в особі директора ОСОБА_3 (замовник) укладено з ТОВ "Фортуна-Ді" в особі директора ОСОБА_2 (виконавець) договори від 02 лютого 2018 року №02/02/2018 та 05 лютого 2018 року №05/02/18 про надання рекламних послуг, згідно умов яких Виконавець за дорученням Замовника зобов`язувався проводити рекламні кампанії в інтересах Замовника на рекламних площинах, визначених у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цих Договорів, а Замовник зобов`язувався приймати й оплачувати такі послуги Виконавця в порядку і на умовах, передбачених цими Договорами.

Згідно Додаткової угоди №1 від 02 лютого 2018 року до договору від 02 лютого 2018 року №02/02/2018 та Додаткової угоди №1 від 05 лютого 2018 року до договору від 05 лютого 2018 року №05/02/18 Замовник, в особі директора ПП "Фанбері" ОСОБА_3 , давав завдання Виконавцю, в особі директора ТОВ "Фортуна-Ді" ОСОБА_2, а Виконавець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цією Угодою, та відповідно до завдання Замовника надати за плату Замовнику рекламні послуги з проведення промо-акції на території України.

На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику рекламних послуг за вказаними договорами, умови укладених додаткових угод до цих договорів передбачали складання відповідного акту.

Матеріали справи містять копії рахунків-фактур від 02 лютого 2018 року №02/02/18 на суму 434000,00 грн. (у тому числі ПДВ 72333,33 грн.) до договору від 02 лютого 2018 року №02/02/2018 та від 05 лютого 2018 року №05/02/18 на суму 214000,00 грн. (у тому числі ПДВ 35666,67 грн.) до договору від 05 лютого 2018 року №05/02/18, виписані ТОВ "Фортуна-Ді" за підписом директора останнього - ОСОБА_2 , а також копії актів надання послуг від 16 лютого 2018 року №32 та від 21 лютого 2018 року №23 на підтвердження надання відповідних послуг за вищевказаними договорами, та банківських виписок по рахунку позивача.

Зокрема, за клопотанням позивача, до матеріалів справи долучені платіжні доручення від 19 лютого 2018 року №86 та від 22 лютого 2018 року №91, що підтверджують перерахування ПП "Фанбері" відповідних коштів на виконання умов договорів від 02 лютого 2018 року №02/02/2018 та від 05 лютого 2018 року №05/02/18 на користь ТОВ "Інсалт-Сервіс" (код 41437301) та ТОВ "Стелс М" (код 41506301), у відповідності до договорів переведення права вимоги від 19 лютого 2018 року №19/02/18, укладеного між ТОВ "Фортуна-Ді" і ТОВ "Інсалт-Сервіс", та від 19 лютого 2018 року №190218-01, укладеного між ТОВ "Фортуна-Ді" і ТОВ "Стелс М".

Попри це, відповідні господарські операції позивача уповноваженою особою відповідача під час здійснення податкової перевірки було поставлено під сумнів, оскільки відповідні первинні документи, складені на документальне оформлення цих операцій, не могли слугувати підтвердженням реальності їх здійснення через наявність відомостей про непричетність керівника контрагента позивача до діяльності очолюваного ним підприємства.

Власне, уповноваженою особою відповідача використано отриману від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві податкову інформацію від 08 квітня 2019 року №5557/704-36-21-05, а саме вирок Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року по справі №203/1219/19 стосовно керівника ТОВ "Фортуна-Ді" ОСОБА_2 щодо непричетності до діяльності даного підприємства.

Оскільки первинні документи, складені на виконання умов договорів від 02 лютого 2018 року №02/02/2018 та від 05 лютого 2018 року №05/02/18, укладених між ПП "Фанбері" та ТОВ "Фортуна-Ді", містили підпис директора останнього - ОСОБА_2 , яка згідно вироку Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року була непричетна до господарської діяльності вказаного підприємства, а задекларовані ПП "Фанбері" взаємовідносини з ТОВ "Фортуна-Ді" мали вплив на визначення фінансового результату до оподаткування за 2018 рік, в акті від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105 вчинено запис, що перевіркою повноти декларування ПП "Фанбері" показників рядка 02 Декларації "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток)" за 2018 рік встановлено їх заниження всього сумі 540000,00 грн., при цьому перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2018 рік встановлено його заниження на суму 97200,00 грн.

Таким чином, враховуючи зокрема наявність картки суб`єкта фіктивного підприємництва від 09 квітня 2019 року №2215/04-36-21-05 із записом про вирок Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року по справі №203/1219/19 стосовно керівника ТОВ "Фортуна-Ді" ОСОБА_2 , за сукупністю наведених в акті від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105 фактів, перевіряючим відповідача в останньому зазначено про неможливість підтвердження перевіркою реальності проведення господарських операцій ПП "Фанбері" із ТОВ "Фортуна-Ді" за лютий 2018 року, а отже перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності, тобто мало місце оприбуткування послуг, джерело яких не встановлено, а відповідні послуги були отримані від третіх осіб на безоплатній основі.

Відповідно, в результаті виявлених порушень, зазначених в підпункті 3.1.1.1 пункту 3.1.1 розділу ІІІ акту від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105, в підпункті 3.1.1.2 акту зазначено про те, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2018 рік встановлено заниження податку на прибуток підприємства що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 97200,00 грн., в тому числі за 2018 рік на суму 97200,00 грн. Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за лютий 2018 року (підпункт 3.1.2.2) встановлено його завищення на суму 108000,00 грн., а також заниження податку на додану вартість за лютий 2018 року на 108000,00 грн. (підпункт 3.1.2.3).

Втім, за змістовним наповненням позовної заяви вищевикладені висновки податкового органу є безпідставними та неправомірними, адже за нормами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивач під час здійснення господарських операцій та відображення їх у податковому обліку платника податків дотримався всіх вимог податкового законодавства та, як наслідок, мав право на віднесення відповідних сум податку за вищевказаними господарськими операціями до сум податкового кредиту. Зокрема, позивач звернув увагу, що в акті від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105 не зазначено, які норми податкового законодавства були порушені саме з боку ПП "Фанбері" у відносинах з ТОВ "Фортуна-Ді".

Надалі, із посиланням на правові позиції Верховного Суду, позивач зауважив, що ПП "Фанбері" проводило дійсні господарські операції із ТОВ "Фортуна-Ді", які були пов`язані з фактичним рухом активів, що є наслідком для податкового обліку, а тому ПП "Фанбері" не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань.

Також, позивач вказав, що розрахунок штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями не містить нормативного і правового обґрунтування підстав застосування пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, що також є свідченням на користь безпідставності їх винесення відповідачем.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до викладеного вище, за змістом акту від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105, висновки уповноваженої особи відповідача стосовно допущених ПП "Фанбері" порушень податкового законодавства, зроблені, зокрема, на підставі аналізу бази даних ІС "Податковий блок", Єдиного реєстру податкових накладних, інформації отриманої ГУ ДФС у м. Києві та з Єдиного реєстру судових рішень.

Зазначені в акті висновки обґрунтовувались непричетністю керівника контрагента позивача до ведення господарської діяльності вказаного підприємства, а відтак нереальністю відповідних господарських операцій з цим контрагентом.

Як наслідок, зроблено висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, а отже про те, що оформлені на їх виконання документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В підтвердження правомірності висновків, викладених в акті від 31 липня 2019 року №507/26-15-14-02-06/36125105, відповідач у відзиві на адміністративний позов послався на практику суду касаційної інстанції, згідно якої податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Зокрема, враховуючи що статус фіктивного, нелегального підприємства (у тому числі, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2016 року №К/800/49498/14 у справі №810/5891/13 господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року по справі №21-1359а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний, заперечуючи проти доводів суб`єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обґрунтування реальності вчиненої господарської операції.

У листі від 21 листопада 2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України вказала, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27 березня 2012 року №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27 березня 2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними;

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28 липня 2015 року №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії", суд зазначив щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, наведені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 44.1 вказаної статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16 липня 1999 року (надалі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За частиною першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, згідно наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

В свою чергу, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

Згідно правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а та від 29 березня 2018 року у справі №826/3498/15, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Зі змісту вироку Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року у справі №203/1219/19 (провадження №1-кп/0203/517/2019) убачається, що ОСОБА_2 на початку 2018 року познайомилась із невстановленою слідством особою, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, погодилась на пропозицію останнього за грошову винагороду стати засновником та директором підприємства ТОВ "Фортуна-Ді" (код ЄДРПОУ 39555061), не маючи наміру займатися діяльністю підприємства, пов`язаною з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг вказаною у статуті підприємства, усвідомлюючи при цьому, що підприємство перереєстровується з метою прикриття незаконної діяльності, і допускаючи, що результатом таких дій можуть бути негативні наслідки та шкода державі та її інтересам.

ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як засновника та директора придбаного з метою прикриття незаконної діяльності суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "Фортуна-Ді", реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, діючи умисно, з корисливих мотивів, погодилась вступити у попередню змову із невстановленою досудовим розслідуванням особою, якій надала оригінал свого паспорту громадянина України та оригінал довідки про присвоєння їй ідентифікаційного номеру, що в свою чергу надало можливість невстановленій слідством особі виготовити проекти документів, необхідних для перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи).

Зокрема, незважаючи на те, що ТОВ "Фортуна-Ді" було зареєстроване в державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності юридична особа, ОСОБА_2 придбала вказане підприємство, реалізовуючи злочинний умисел, направлений на фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснення господарської діяльності, пов`язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб, діючи із ними за попередньою змовою та в їх інтересах.

Перереєстрація ТОВ "Фортуна-Ді" в органах державної влади надала можливість невстановленим досудовим розслідуванням особам під виглядом зовні законної діяльності здійснювати документальне оформлення неіснуючих господарських операцій з метою незаконного формування валових витрат з податку на прибуток на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, тим самим сприяти фізичним особам та службовим особам підприємств фактичним платникам податку в ухиленні від сплати податків до державного бюджету.

Таким чином, вищезазначені дії ОСОБА_2 , які виразились у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "Фортуна-Ді" з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб, призвели до того, що не встановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку.

Умисні дії ОСОБА_2 , які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Як наслідок, беручи до уваги викладені обставини та враховуючи висновки суду касаційної інстанції у справах щодо правовідносин з подібним предметом спору, суд зазначає, що згідно матеріалів даної адміністративної справи відповідні первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту ПП "Фанбері", не були заповнені уповноваженою на те особою, оскільки наявні відомості про непричетність засновника та керівника контрагента позивача, ТОВ "Фортуна-Ді", до здійснення фінансово-господарської діяльності цього товариства, а тому такі документи не можуть слугувати доказами в підтвердження фактичного здійснення зазначених господарських операцій.

Також, виписані ТОВ "Фортуна-Ді" відповідні податкові накладні не можуть слугувати підставами для формування та віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту позивача.

Щодо посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 31 липня 2018 року по справі №808/1507/16 та від 20 листопада 2018 року по справі №808/2858/16, зокрема на те, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами, а також що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 10 серпня 2016 року №К/800/12851/16, докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв`язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій. Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суд звертає увагу на підпункт 2.2 пункту 2 договорів від 02 лютого 2018 року №02/02/18 та від 05 лютого 2018 року №05/02/18, укладених позивачем з ТОВ "Фортуна-Ді", яким передбачалось, що перелік послуг, строки їх надання, їх вартість та порядок оплати та інші умови проведення рекламної кампанії погоджуються сторонами в кожному окремому випадку та визначаються шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Також, пункт 3 цих договорів передбачав обов`язки Виконавця (ТОВ "Фортуна-Ді") подати на затвердження Замовнику (ПП "Фанбері") в 2-денний строк з дня набрання чинності договору детальний опис рекламних послуг, із зазначенням часових інтервалів, звітних матеріалів та орієнтовних сум, необхідних для їх надання. Названий опис після його затвердження Рекламодавцем є невід`ємною частиною договору.

Передбачалось, що Виконавець власними силами та з власних матеріалів зобов`язувався виготовити необхідні ескізи, тексти, оригінал-макети (слайди, відеокасети, магнітні записи, фільми) та подати їх на затвердження Замовнику.

Однак, додаткова угода від 02 лютого 2018 року №1 до договору від 02 лютого 2018 року №02/02/18 та додаткова угода від 05 лютого 2018 року №1 до договору від 05 лютого 2018 року №05/02/18 не деталізують які саме послуги ТОВ "Фортуна-Ді" зобов`язувалось надати ПП "Фанбері", а лише містять загальне визначення послуги з "проведення промо-акції" в Україні, за відсутності умов її проведення, строків надання такої послуги/послуг, та самого їх опису.

Так само рахунки-фактури від 02 лютого 2018 року №02/02/18 та від 05 лютого 2018 року №05/02/18, а також акти надання послуг від 16 лютого 2018 року №32 та від 21 лютого 2018 року №23 не містять переліку послуг, які збиралось надати/надало позивачу ТОВ "Фортуна-Ді".

Суд зазначає, що згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що підтверджували б факт надання ТОВ "Фортуна-Ді" послуг ПП "Фанбері" за договорами від 02 лютого 2018 року №02/02/18 та від 05 лютого 2018 року №05/02/18, а господарські операції позивача підтверджуються лише первинними документами, які були заповнені неуповноваженою на те особою, а отже не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними бухгалтерськими документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, то таким чином не виконується обов`язкова умова для визначення податкового кредиту, а саме підтвердження факту здійснення відповідних господарських операцій, що в свою чергу дає підстави для критичної оцінки фактичного руху активів позивача на користь його контрагента.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, в межах розгляду даної адміністративної справи наведені позивачем доводи та заперечення не спростовують висновки про виявлені під час податкової перевірки позивача порушення податкового законодавства, а отже відсутні підстави для визнання заявлених позовних вимог щодо скасування винесених на підставі відповідних висновків податкових повідомлень-рішень такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд зазначає, що в частині доводів позивача про безпідставність нарахування відповідачем штрафних санкцій зокрема на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ним помилково процитовано інший пункт, а саме 123-1 статті 123 Податкового кодексу України, а отже відповідні обґрунтування щодо протиправності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень в частині застосування зазначеної норми Податкового кодексу України суд не бере до уваги.

Як підсумок, згідно вимог статей 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог та, відповідно, відсутності необхідності розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У позові Приватного підприємства "Фанбері" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко