Рішення

від 18.08.2020 по справі 826/15848/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 року м. Київ № 826/15848/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Ващенку В.А.

за участі представників сторін:

від позивача - Пономарьов М.М.

від відповідача - Козігон Б.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Головного управлінні Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивача) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22 лютого 2017 року №№ 0000701306, 0000711306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі № 826/15848/17 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/533/18. Зобов`язано сторін невідкладно повідомити суд про набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/533/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року поновлено провадження в адміністративній справі № 826/15848/17 та призначено судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві в адміністративній справі № 826/15848/17 на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

У судовому засіданні 18 серпня 2020 року представник позивача адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити його в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не отримано прибутку за передачу права власності на корпоративні права, а тому відсутній об`єкт для нарахування інвестиційного податку.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що оскільки витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративного права) у вигляді внесків до статутного капіталу фізичною особою ОСОБА_1 документально не підтверджені, перевіркою встановлено, що фінансовий результат операцій з відчуження інвестиційних активів (корпоративних прав) фізичною особою ОСОБА_1 при виході з числа засновників ТОВ Вест Фармінг в 2015 році, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, складає 1 000 000,0 грн.

У судовому засіданні 18 серпня 2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу від 20 січня 2017 року № 55, та підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 02 лютого 2017 року № 50/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 .

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

підпунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, підпункту а , б абзацу 2 пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, статті 1087 Цивільного кодексу України та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, фізичною особою ОСОБА_1 було занижено фінансовий результат від відчуження (передачі) частки у статутному капіталі ТОВ Вест Фармінг (код ЄДРПОУ 40063911) на суму 1 000 000,00 грн;

в порушення вимог пункту 162.1 статті 162, статті 168, Податкового кодексу України фізичною особою ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено з отриманої у 2015 році суми інвестиційного доходу у розмірі 1 000 000 грн військовий збір у розмірі 15000,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків, прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

№ 0000701306 від 22 лютого 2017 року, яким позивачу збільшено податок на доходи фізичних осіб на 249 238,75 грн, в тому числі: 199391,00 грн - за основним платежем, 49847,75 грн - за штрафними санкціями;

№ 0000711306 від 22 лютого 2017 року, яким позивачу нараховано військовий податок на суму 18750,00 грн, в тому числі: 15000,00 грн - за основним платежем, 3750,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 164.2.9 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв`язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Разом з тим, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків. При цьому платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на такому ринку.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у їх сукупності, суд дійшов висновку, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм п/п. 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16 (провадження № К/9901/1430/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 09 листопада 2015 року, на підставі нотаріально засвідченої заяви про вихід учасника, позивач безоплатно передав у власність свою частку у статному капіталі ТОВ Вест Фармінг в розмірі 100 відсотків на користь фізичної особи ОСОБА_2 .

Таким чином, після вказаних подій 2015 року, позивач не перебував у складі учасників товариства.

Аналізуючи наведені вище обставини у взаємозв`язку з нормами Податкового кодексу України, на які ДПІ посилається в Акті перевірки, слід зазначити, що у порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено отримання позивачем інвестиційного прибутку у 2015 році. Як вже зазначалося вище, події, пов`язані із виходом позивача із складу учасників товариства, мали місце у 2015 році. При цьому, номінальна вартість частки позивача у розмірі 100% статутного капіталу складала 1 000 000 грн. та ця частка у цьому ж розмірі тієї ж номінальної вартості була передана іншій особі. Відповідачем під час розгляду справи не надано пояснень, що слід розуміти під дією "забрав частку" та не надано у документальному виразі "даних ГУ Міндоходів у м. Києві де зазначено, що фізична особа отримав дохід у сумі 1 000 000", на які містяться посилання в Акті перевірки. Таким чином, під час розгляду справи не надано жодних доказів отримання позивачем інвестиційного прибутку у 2015 році, повернення йому коштів або майна, попередньо внесених до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента та, відповідно, не доведено наявності позитивного фінансового результату від таких операцій та наявності підстав для нарахування у даному випадку податку. Наведене, у свою чергу, також виключає звітування позивача перед відповідачем та, відповідно, виключає відповідальність за неподання податкового звіту.

Крім цього, постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 910/533/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину про відчуження частки у статутному капіталі встановлено, що ОСОБА_1 вчинив оспорюваний правочин безоплатно, що було з його сторони фактично даруванням і з огляду на дружні відносини між сторонами на той час, позивач не мала сумнівів в тому, що такий правочин вчиняється відповідно до норм чинного законодавства ; у справі № 910/533/18 суди встановили, що між позивачкою та відповідачем виникли відносини дарування .

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, безоплатність передачі позивачем 09 листопада 2015 року, на підставі нотаріально засвідченої заяви про вихід учасника, у власність свою частку у статному капіталі ТОВ Вест Фармінг в розмірі 100 відсотків на користь фізичної особи ОСОБА_2 не потребує доказування в даному провадженні.

Слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів витребування у позивача документів, пов`язаних із проведенням перевірки, направлення/вручення позивачу такого запиту та відмови позивача у задоволенні запиту.

Таким чином, підсумовуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000701306 від 22 лютого 2017 року ґрунтується на недоведених обставинах, а відтак, не може бути визнано обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам податкового законодавства, у зв`язку з чим є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, враховуючи вищенаведений висновок, нарахування позивачу військового збору також є необґрунтованим, а відтак податкове повідомлення - рішення № 0000711306 від 22 лютого 2017 року - підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2017 року №№ 0000701306, 0000711306.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3132,39 грн (три тисячі сто тридцять дві гривні тридцять дев`ять копійок).

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст рішення виготовлений 25.08.2020.