Ухвала

від 26.08.2020 по справі 409/2942/18

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 409/2942/18

Пров. № 2-ві/409/8/20

У Х В А Л А

26 серпня 2020 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Титова А.О. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Агропромислова компанія "Украгростар"" про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною

В с т а н о в и в :

В провадженні Білокуракинського районного суду Луганської області знаходиться вказана цивільна справа.

21.08.2020 року представником відповідача Чудовською І.В. була подана заява про відвід судді Третяка О.Г. у даній справі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Суд керується частиною 1 статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися порушення порядку визначення судді для розгляду справи або процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Суд зазначає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Надаючи оцінку доводам заявника, суд зазначає, що вони не містять належних і допустимих посилань, у розрізі приписів статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, з якими законодавець пов`язує можливість відводу судді (суддів) від розгляду справи.

Проаналізувавши доводи заяви про відвід судді, слід зауважити, що вона обґрунтована обставинами подання на адресу Вищої ради правосуддя суддею Білокуракинського районного суду Луганської області Третяком О.Г. повідомлення

(№6/157/2020 від 21.04.2020 року) про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, а саме про початок Першим СВ ТУ ДБР досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 375 Кримінального Кодексу України. У вказаному повідомленні суддя Третяк О.Г., серед іншого, зазначає, що в його провадженні перебувають та перебували цивільні справи, де відповідачем є ДП АПК УкрАгроСтар та по одній такій цивільній справі ним було постановлено рішення на користь позивача, яке в подальшому було залишено без змін судом апеляційної інстанції. У згаданому повідомленні суддя Третяк О.Г. також вказав, що особа, яка звернулась до ДБР йому не відома, але зрозуміло, що зверталась сторона у справі, яка не задоволена рішенням суду.

На думку заявника відводу, вищевказані обставини вказують на те, що суддя Третяк О.Г. прямо заявляє про втручання з боку ДП АПК УкрАгроСтар та/чи його представників в його діяльність як головуючого судді по справах, відповідачем в яких є ДП АПК УкрАгроСтар .

Ознайомившись із доводами заяви представника ДП АПК УкрАгроСтар про відвід, суд зазначає наступне.

Виходячи з приписів статті 39 Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивованим та обґрунтованим. Це, зокрема, означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та ґрунтуватись на певних конкретних доказах.

Наявність об`єктивних обставин, з якими положення статей 36 та 37 Цивільного процесуального кодексу України пов`язують можливість задоволення відводу належними та допустимими доказами не доведено.

При цьому, звернення судді з повідомленням про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора є прямим обов`язком судді відповідно до вимог пункту 9 частини 7 статті 56 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Виконання суддею Третяком О.Г. у відповідності з чинним законодавством свого обов`язку щодо звернення до Вищої ради правосуддя із відповідним повідомленням не свідчить про упередженість або необ`єктивність цього судді при розгляді цивільної справи.

Інших, окрім згаданих вище, підстав для відводу судді заявником не наведено.

За викладеного, з огляду на те, що обставин, які відповідно до вимог статей 36 та 37 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для відводу судді не встановлено, суд дійшов висновку про те, що заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 34, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви представника відповідача Чудовської І.В. про відвід судді Третяка О.Г. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області А.О.Титов