Справа № 510/1036/20
Провадження № 2/510/947/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И В:
Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14.12.2018р. (дата заведення спадкової справи - 13.01.2018р.); копія свідоцтва про народження позивача; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_4 із ОСОБА_5 ; копія заповіту ОСОБА_3 від 05.12.2000р., оформленого на ім`я ОСОБА_1 (щодо будинку); копія заповіту ОСОБА_4 від 05.12.2000р., оформленого на ім`я ОСОБА_1 (щодо земельного паю); копія довідки Лиманської сільської ради Ренійського району про належність житлового будинку; копія довідки Лиманської сільської ради Ренійського району про склад сім`ї ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.10.2005р.; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14.12.2018р. (щодо видачі свідоцтва про право на спадщину); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 14.12.2018р. (щодо заповіту ОСОБА_3 ); копія витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту ОСОБА_3 ; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку від 29.12.2018р.; копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.10.2005р. (щодо акцій та грошових внесків після смерті ОСОБА_4 ); копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія довідки Лиманської сільської ради Ренійського району від 07.12.2018р. про склад сім`ї ОСОБА_4 ; копія рішення про узаконення господарсько-побутових споруд; копія домової книги; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.10.2018р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_4 належало наступне майно:
житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (на підставі даних погосподарської книги с.Лиманське Ренійського району);
земельний пай в розмірі 3,48 в умовних кадастрових гектарах згідно сертифікату серії ОД № 0574869, виданого Ренійською РДА 20.02.2000р.;
земельна ділянка розміром 2,15 га,розташована на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (Держакт серії IV-ОД в„–051186 від 21.11.2003р.);
2480 простих іменних акцій ВАТ Насінницький радгосп Перше Травня ;
грошові внески.
На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядилася належним йому майном, 05.12.2000р. склав заповіт на ім`я позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 - помер. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно.
Позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину за заповітом після смерті батька, отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все спадкове майно, окрім житлового будинку, що належав його батькові. За прийняттям спадщини за заповітом в частині житлового будинку, що належав ОСОБА_4 , позивач не звертався, у зв`язку із чим, дружина померлого - ОСОБА_3 прийняла спадщину за законом після смерті чоловіка на цей будинок в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Таким чином, житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 став належати матері позивача - ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. За життя вона розпорядилася належним їй майном, 05.12.2000р. склала заповіт на ім`я свого сина - позивача у справі. У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом. Про це свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 14.12.2018р. (дата заведення спадкової справи - 13.01.2018р.). Проте, незважаючи на своєчасне звернення позивача за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в нього відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.
Відповідач у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач.
У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказаний будинок, про що 06.10.2018р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.
Необхідні нотаріусу документи позивач надати не може у зв`язку із тим, що його батько, а потім і матір не оформили своє право власності на житловий будинок, не зареєстрували дану нерухомість у встановленому законом порядку.
Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка згідно з оригіналом із зазначенням дати та підпису нотаріуса.
Отже, після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на житловий будинок, як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивач прийняв спадщину за заповітом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом.
У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначив позивач, після смерті матері у нього були відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину юридично та фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях по своєчасній подачі заяви про прийняття спадщини та фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на нерухомість, мешкання у житловому будинку, розпорядження щодо його цільового використовування тощо).
Таким чином, позивач прийняв спадщину за заповітом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на житловий будинок з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1233-1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 05.02.2015р. Ренійським РС ГУДМС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:
-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 (який в цілому складається з : житлового будинку літ. А загальною площею 31,5 кв.м., житловою площею 24,1 кв.м., допоміжною площею 7,4 кв.м.; навісу літ. а; літньої кухні літ. Б; підвалу літ. б1; тамбуру літ. б2; прибудови літ. б3; сараю літ. В; сараю літ. Г; гаражу літ. Е; сараю літ. Ж; навісу літ. З; вбиральні літ. И; огорожі № 1, 4; споруди № 3)
що належав ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 (рахується оформленим за ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. Дудник
Суд | Ренійський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 18.08.2020 |
Оприлюднено | 28.08.2020 |
Номер документу | 91158042 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ренійський районний суд Одеської області
Дудник В. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні