Рішення

від 26.08.2020 по справі 921/422/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/422/20

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-нафта", вул. Студинського, буд. 2, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724

до відповідача Приватного підприємства "ПСП "Аметист", провулок Бригадний, 2, с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47875

про стягнення заборгованості з оплати за поставлений товар у розмірі 164 394,18 грн; інфляційних втрат у розмірі 4 287, 80 грн; пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 25 063,18 грн; 3% річних у розмірі 3 834,37 грн.

без виклику учасників справи

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-нафта" з позовом до Приватного підприємства "ПСП "Аметист" про стягнення заборгованості з оплати за поставлений товар у розмірі 164 394,18 грн; інфляційних втрат у розмірі 4 287, 80 грн; пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 25 063,18 грн; 3% річних у розмірі 3 834,37 грн.

Ухвалою від 25.06.2020 судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що його контрагент не виконав належним чином умов договору поставки №22/16- Т, прострочив термін оплати поставленого товару, зважаючи на що у відповідача виникла заборгованість, сума якої, з урахуванням інфляційних збитків, 3% річних та штрафних санкцій, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У даній справі таких клопотань сторонами подано не було. Зважаючи на це, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суд дійшов висновку про її розгляд без повідомлення учасників спору.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

В той же час, ухвала про відкриття провадження у справі, яка направлялась 26.06.2020, повернулась на адресу суду 15.07.2020 з відміткою про її вручення представнику відповідача 30.06.2020.

З огляду на це та з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

26 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-Нафта" (Постачальник) та Приватним підприємством "ПСП "Аметист" (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №22/16-Т, згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцеві нафтопродукти визначені цим договором, а Покупець зобов`язався прийняти такий товар та сплатити на користь Постачальника його вартість.

За змістом пункту 1.2. Договору, асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки, сторона, яка здійснює транспортування товару та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у додаткових угодах, рахунках фактурах та/або відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання Покупцем на умовах даного договору. До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюється видаткова накладна на товар та/або акт приймання-передачі товару, підписані сторонами.

Згідно п.2.4. укладеного правочину, моментом виконання Постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару, вважається факт підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Покупцем видаткових накладних (п.3.6.5. договору).

У розділі 4 договору сторони визначили, що: ціна товару, що поставляється, визначається згідно встановлених Постачальником цін на товар на день виставлення Постачальником рахунку-фактури; оплата товару здійснюється у національній валюті протягом 1 календарного дня з дати виставлення рахунку-фактури шляхом 100% попередньої оплати вартості відповідної партії поставки товару згідно рахунку-фактури, у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок Постачальника; датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника; оплата товару здійснюється Покупцем на підставі цього договору, при здійсненні платежу Покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору, а також номер і дату рахунку-фактури, виписаного Постачальником на оплату партії товару.

Згідно із п.9.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє протягом одного календарного року.

На виконання своїх договірних зобов`язань товариство поставило товар Покупцю на загальну суму 205 963,20 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №178 від 20.09.2019 на суму 53 094,96 грн;

- №182 від 25.09.2019 на суму 76 434,12 грн;

- №184 від 30.09.2019 на суму 76 434,12 грн.

Зазначені первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 205963,20 грн.

Крім цього, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату: №180 від 20.09.2019 на суму 53 094,96 грн, №183 від 25.09.2019 на суму 76 434,12 грн, №186 від 30.09.2019 на суму 76 434,12 грн.

В свою чергу, як зазначає ТОВ "Тернопіль-нафта" у позовній заяві, підприємством проведена часткова оплата поставленого згідно видаткової накладної №178 від 20.09.2019 товару на загальну суму 41 569,02 грн. Відтак, прострочена заборгованість складає 164 394,18 грн.

На час звернення із позовом до суду даний борг відповідачем залишається неоплаченим, що слугувало підставою для звернення ТОВ "Тернопіль-Нафта" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Умовами укладеної угоди її учасники домовилися про здійснення розрахунку за товарно-матеріальні цінності шляхом передоплати. Однак, спірні поставки товару фактично були проведені без отримання Постачальником авансових платежів.

З даного приводу, у частині 1 статті 693 Цивільного кодексу України, законодавець обумовив, що у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Викладені у зазначеній статті правові норми регламентують зустрічне виконання зобов`язання та , зокрема, передбачають, що при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно.

З наведених підстав суд вважає, що у спірних правовідносинах обов`язок покупця щодо оплати виник з моменту прийняття ним матеріальних цінностей, який зафіксований у товаросупровідних документах, а саме видаткових накладних із відмітками господарського товариства про отримання товару, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Суд також враховує, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу свого контрагента направлялась претензія №19/05/1 від 19.05.2020 з вимогою сплатити заборгованість. Однак дану вимогу відповідач залишив без задоволення.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення із позовом та вирішення даного спору становить 164 394,18 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пунктом 5.4. договору визначено, що у випадку ненадходження повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у додатковій угоді або у рахунку-фактурі до даного договору, та з урахуванням ч.2 ст.551 ЦК України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем нарахована пеня по кожній видатковій накладній окремо на загальну суму 25 063,18 грн.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за період з 21.09.2019 по 20.03.2020 по накладній №178 від 20.09.2019, з 26.09.2019 по 20.03.2020 по накладній №182 від 25.09.2019, з 01.10.2019 по 30.03.2020 по накладній №184 від 30.09.2019 за кожен день прострочення в загальній сумі 25 063,18 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання умов договору підприємству за період з жовтня 2019 по травень 2020 нараховані інфляційні збитки в сумі 4 287,80 грн та за період з 21.09.2019 по 18.06.2020 3% річних в сумі 3 834,37 грн. Провівши відповідний перерахунок, із врахуванням періоду існування заборгованості, розміру боргу, дати та суми часткової оплати поставки, суд вважає дані суми заявленими правомірно, а відтак позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати поставлено товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ПСП "Аметист" (провулок Бригадний, 2, с. Полупанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47875, іден. код 32146891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопіль-нафта" (вул. Студинського, буд. 2, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724, ідент. код 40333304) - основної заборгованості у розмірі 164 394 (сто шістдесят чотири тисячі триста дев`яносто чотири) грн 18 коп.; інфляційних втрат у розмірі 4 287 (чотири тисячі двісті вісімдесят сім) грн 80 коп.; пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 25 063 (двадцять п`ять тисяч шістдесят три) грн 18 коп.; 3% річних у розмірі 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 37 коп. та 2 963 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн 70 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 26.08.2020.

Суддя О.В. Руденко