Ухвала

від 17.08.2020 по справі 761/19904/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Аукціон Авто» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_7 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 01 липня 2020 року під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 10 а, у офісних приміщеннях за місцем здійснення фактичної діяльності ТОВ «АТЛАНТІК ЕКСПРЕС Україна», перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведено в клопотанні органу досудового розслідування та ухвалі слідчого судді.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року щодо арешту документів ТОВ «Аукціон Авто» та чорнових записів працівників товариства, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, а саме документів ТОВ «Аукціон Авто».

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що господарська діяльність ТОВ «Аукціон Авто», його документи мають важливе доказове значення для кримінального провадження, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №32018100110000087 від 08.10.2018 року, яке здійснювалось з метою перевірки діяльності ТОВ «Спільне Українсько-Канадське підприємство «Росан».

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, розгляд клопотання проводився без виклику представника власника майна, а апеляційна скарга подана в межах визначених ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання органу досудового розслідування про арешт майна відбувсябез повідомленняпредставника власника майна, колегія суддів, виходячи з положеньст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянтащодо своєчасного оскарження ухвали слідчого судді.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи,у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС перебуває кримінальне провадження №32018100110000087 від 08.10.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 212 КК України.

Постановою старшого слідчого з ОВС 4-го відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_7 від 02.07.2020 року вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №32018100110000087 від 08.10.2018 року речовим доказом.

07 липня 2020 року старший слідчий з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотання пронакладення арешту на майно,тимчасово вилучене 01 липня 2020 року під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 10 а, у офісних приміщеннях за місцем здійснення фактичної діяльності ТОВ «АТЛАНТІК ЕКСПРЕС Україна», перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведено в клопотанні, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року клопотання органу досудового розслідування задоволено.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження,а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арештна майно,з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Як вбачається із матеріалів справи вказане в клопотанні майно постановою старшого слідчого з ОВС 4-го відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_7 від 02.07.2020 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с. 71-89).

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, обставини, у зв`язку з якими проводиться досудове розслідування, підтверджують, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування призведе до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна ознакам речового доказу, як вважає колегія суддів, є необґрунтованими та спростовуються наданими матеріалами справи.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_7 , погодженого прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 01 липня 2020 року під час обшуку за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 10 а, у офісних приміщеннях за місцем здійснення фактичної діяльності ТОВ «АТЛАНТІК ЕКСПРЕС Україна», перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведено в клопотанні органу досудового розслідування та ухвалі слідчого судді, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ТОВ «Аукціон Авто» - адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4131/2020 Категорія ст.170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1