Постанова

від 27.08.2020 по справі 911/52/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. Справа№ 911/52/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ВАГМА

на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2020

у справі № 911/52/20 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім АГАТ-Д

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ВАГМА

про стягнення 35 063,97 грн за договором транспортного експедирування у внутрішньому та міжнародному сполученні № 0410-2 від 04.10.2019

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім АГАТ-Д (далі - ТОВ ТД АГАТ-Д , позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ВАГМА (далі - ТОВ ТД ВАГМА , відповідач) про стягнення 35 063,97 грн, з яких 27 595,11 грн основного боргу, 1 741,54 грн пені, 5 519,00 грн штрафу, 172,76 грн 3% річних та 35,59 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором транспортного експедирування у внутрішньому та міжнародному сполученні № 0410-2 від 04.10.2019 щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг перевезення вантажу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2020 у справі № 911/52/20 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ ТД ВАГМА на користь ТОВ ТД АГАТ-Д 35 063,97 грн заборгованості, з яких 27 595,11 грн основної заборгованості, 1 741,54 грн пені, 5 519,00 грн штрафу, 172,76 грн 3% річних, 35,59 грн інфляційних втрат, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 921,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі належним чином доведений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Також суд визнав обґрунтованими та документально підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ ТД ВАГМА звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні позивачеві вищевказаних судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 126, 129 та п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказував на те, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, судом стягнуто з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, що не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності судових витрат; судом не враховано, що спір у даній справі виник з несвоєчасної оплати послуги з перевезення вантажу за однією товарно-транспортною накладною (CMR), що не передбачає опрацювання (аналізу) великої кількості первинних документів, визначення приналежності (співвіднесення) здійснених платежів до інших послуг, необхідності виготовлення великого обсягу копій документів, вжиття адвокатом додаткових заходів зі збору доказів та виконання іншої аналітичної роботи адвокатом; підготовлений адвокатом позов є невеликим за обсягом, нескладним за змістом та його підготовка не передбачає вивчення значного обсягу нормативної бази та судової практики, не вимагає значних часових витрат; заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є явно неспівмірним зі складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (послуг), а також витраченому адвокатом часу на надання правової допомоги та ціні позову; вартість погодженої позивачем та адвокатом послуги у розмірі 10 000,00 грн включає підготовку відповіді на відзив, що фактично не було здійснено адвокатом; матеріали справи не містять, а подані документи не дозволяють встановити детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом із зазначенням часових витрат.

При цьому, апелянт наголошував на тому, що він був позбавлений можливості надати відповідні заперечення та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду першої інстанції з огляду на необізнаність про розгляд даної справи, адже поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі не було йому вручено та повернуто до суду із відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання , що безпідставно визнано судом як відмова відповідача отримати копію судового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ТД ВАГМА на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2020 у справі №911/52/20; встановлено, що розгляд апеляційної скарги буде здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено ТОВ ТД АГАТ-Д строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що доводи апелянта є надуманими, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи; відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу; апелянт безпідставно вказує на позбавлення його права на направлення клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі була направлена судом за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а неотримання останнім поштової кореспонденції є його суб`єктивною поведінкою, що направлена на ухилення від отримання процесуальних документів суду.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме, витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 914/633/18.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В якості доказів понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, позивачем надано суду першої інстанції наступні документи:

- копію договору про надання правової допомоги б/н від 26.12.2019, укладеного ТОВ ТД АГАТ-Д (у тексті договору - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Гарантс (у тексті договору - Адвокатське об`єднання), відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, в тому числі здійснювати представництво/захист інтересів Клієнта, зокрема, в господарських судах, які виникають із питань господарської діяльності ТОВ ТД АГАТ-Д ;

- копію Додатку № 1 від 26.12.2019 до вказаного договору, відповідно до якого сторони погодили вартість послуг, яка, зокрема, за підготовку і подання заяви по суті (що включає аналіз документів, вибір правової позиції, складання і подання позову та відповіді на відзив) становить 10 000,00 грн;

- копію Акту наданих послуг від 28.01.2020 на суму 10 000,00 грн;

- копію платіжного доручення № 622 від 04.02.2020 на суму 10 000,00 грн із відповідним призначенням платежу;

- ордер серії ДП № /018 від 26.12.2019 на надання правової допомоги ТОВ ТД АГАТ-Д у Господарському суді Київської області адвокатом Сироватка Сергієм Сергійовичем.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір судових витрат позивача в частині витрат на правничу допомогу документально підтверджений та становить 10 000,00 грн.

При цьому, твердження апелянта про те, що понесені позивачем витрати на правову допомогу є завищеними, неспіврозмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Разом з тим, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час розгляду справи судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, від відповідача не надходило.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема вказавши, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи .

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що по своїй суті правом подання даної апеляційної скарги відповідач фактично замінює своє право подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та доведення неспівмірності таких витрат, у розумінні частин 5, 6 статті 126 ГПК України.

Однак, зважаючи на те, що відповідач своїм правом, передбаченим частинами 5, 6 статті 126 ГПК України у встановленим даним кодексом строк та порядку не скористався, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі не приймаються судом апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 909/500/19.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке, на думку відповідача, виявилось в позбавленні відповідача можливості надати заперечення проти заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу та клопотання про зменшення їх розміру, виходячи з наступного.

Як було зазначено в оскаржуваному рішенні, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 22 . Однак, конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі повернувся без вручення відповідачеві з відміткою про причину повернення за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 49-51).

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.03.2018 у справі №911/1163/17, місцевий господарський суд дійшов висновку, що день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням встановленого строку зберігання свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, який зареєстрований у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України.

Відхиляючи доводи апелянта про неправомірність наведеного висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях ГПК України, а саме, у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Колегія суддів зазначає, що у разі надіслання судових рішень за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

При цьому, колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку , колегія суддів Верховного Суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, враховуючи, що судом першої інстанції здійснено необхідні заходи щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а саме, шляхом направлення відповідної ухвали за адресою ТОВ ТД Вагма , зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також враховуючи, що матеріали даної справи не містять доказів наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про наявність судового розгляду даної справи місцевим господарським судом.

При цьому, колегія суддів наголошує, що за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не скористався, у зв`язку з чим саме на ньому лежить тягар несення негативних наслідків, пов`язаних з ігноруванням можливості на вільну реалізацію своїх прав на належний судовий захист, якому сприяв під час розгляду справи суд першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги про порушення процесуальних прав відповідача, у зв`язку з розглядом даної справи за наявними в ній матеріалами.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського Київської області від 12.03.2020 у справі № 911/52/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ ТД ВАГМА має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ВАГМА на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2020 у справі № 911/52/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2020 у справі № 911/52/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/52/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз