Рішення

від 27.08.2020 по справі 910/6267/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2020Справа № 910/6267/20

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/6267/20

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноальянсінвест"

про стягнення 320 689,31 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноальянсінвест" про стягнення 320 689,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №УБГ92/015-19 від 14.02.2019 щодо строків поставки товару, у зв`язку із чим позивачем нараховано 320 689,31 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 04.07.2020.

26.06.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив позовну заяву, клопотання про зменшення пені та клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, яке мотивоване тим, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якого перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноальянсінвест" про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладені заперечення проти позову обґрунтовані незначним простроченням поставки вантажу, який був належної якості та кількості. Також, відповідач зазначив, що оплата поставленого товару здійснена позивачем з простроченням та, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення. Крім того, разом з відзивом відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені, обґрунтоване скрутним фінансовим становищем та тим, що зобов`язання з поставки товару виконане в повному обсязі, при цьому оплата за товар здійснена позивачем з простроченням.

14.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Між АТ "Укргазвидобування" (далі - Покупець) та ТОВ "Техноальянсінвест" (далі - Постачальник), був укладений Договір поставки №УБГ92/015-19 від 14.02.2019 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю Запасні частини до гвинтових вибійних двигунів виробництва TIANN LILIN PETROLEUM MACHINERY CO. LTD (далі - Товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації.

Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в графіку поставки та специфікації до цього договору.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 6.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та Графіком поставки.

У разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (п. 7.10. договору).

Умовами Специфікації № 1 від 14.02.2019 (Додаток №1 до договору) передбачено поставку товару на суму 24 450 028,80 грн згідно рознарядки покупця протягом 90 календарних дів з моменту укладення.

На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар, а саме: відповідно до видаткової накладної № 2 від 27.05.2019 Постачальник поставив частину товару на суму 10 805 548,80 грн; відповідно до видаткової накладної №3 від 29.05.2019 постачальник поставив частину товару на суму 13 644 480,00 грн.

Листом Рознарядка на поставку №015-015-2068-1 від 20.02.2019 року Покупцем повідомлено Постачальника про необхідність поставити весь обсяг Товару, зазначений в Специфікації №1 від 14.02.2019.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання в частині поставки товару в строки, встановлені договором поставки №УБГ92/015-19 від 14.02.2019, у зв`язку із чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 320 689,31 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, умовами Специфікації № 1 від 14.02.2019 передбачено поставку товару на суму 24 450 028,80 грн згідно рознарядки покупця протягом 90 календарних дів з моменту укладення, тобто до 14.05.2019 включно.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар з порушенням строків, погоджених у Специфікації, а саме:

відповідно до видаткової накладної № 2 від 27.05.2019 Постачальник поставив частину товару на суму 10 805 548,80 грн., прострочивши поставку на 13 днів;

відповідно до видаткової накладної №3 від 29.05.2019 постачальник поставив частину товару на суму 13 644 480,00 грн., прострочивши поставку на 15 днів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором поставки №УБГ92/015-19 від 14.02.2019 щодо строків постачання товару належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

Приписами частини 1 таті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов`язання - порушення строків постачання продукції.

Пунктом 7.10. договору сторони погодили, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Щодо заперечень відповідача проти періодів нарахування пені, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідач мав поставити товар до 14.05.2019 включно, отже початком періоду прострочення є 15.05.2019.

Враховуючи, що перша поставка товару відбулась 27.05.2019, відтак простроченням поставки товару на загальну суму 24 450 028,80 грн є період з 15.05.2019 по 26.05.2019 та на яку згідно з умовами договору підлягає нарахування пеня. Розмір пені за вказаний період становить 293 400,35 грн.

Наступна поставка товару відбулась 29.05.2019, тому простроченням поставки товару є період з 27.05.2019 по 28.05.2019 та сума, на яку підлягає нарахування пені, 13 644 480,00 грн.

Розмір пені за вказаний період становить 27 288,96 грн.

Отже, загальний розмір пені становить 293 400,35+27 288,96 = 320 689,31 грн.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором поставки №УБГ92/015-19 від 14.02.2019 щодо своєчасної постави товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що ТОВ "Техноальянсінвест" перебуває у скрутному фінансовому становищі та тим, що зобов`язання з поставки товару виконане в повному обсязі, при цьому оплата за товар здійснена позивачем з простроченням

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, суд приймає до уваги, що неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013).

У той же час, правовий зміст ст. 233 ГК України свідчить про те, що вона не є імперативною, а застосовується на розсуд суду за наявності визначених у ній умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , а також висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 05.04.2018р. у справі №905/1180/17, від 12.09.2018р. у справі №912/3594/17, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем.

При цьому, надані докази, зокрема, фінансова звітність за 1 квартал 2020 року, не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття будь-яких заходів відповідачем для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання з поставки товару.

В той же час, суд також враховує, що сума пені не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми поставленого товару та часу прострочення.

У даному випадку судом враховано й інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір на поставку товару, розраховував на своєчасне його отримання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів наявність зазначених у вказаній статті обставин, суд вважає, що підстави для зменшення визначеної судом пені при встановленому та підтвердженому факті прострочення зобов`язання відсутні.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноальянсінвест" (03143, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, буд. 150-Г, офіс 16; ідентифікаційний код 41500598) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в пеню у сумі 320 689 грн 31 коп. та судовий збір у сумі 4 810 грн 35 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2020.

СуддяА.І. Привалов