ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1894/20
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України
до Камінської Галини Юріївни
прo стягнення 16 348,00 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Остапенко В.В.
відповідача: не з`явився
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України до Камінської Галини Юріївни прo стягнення 16 348,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2020 року відкрито провадження у справі №911/ 1894 /20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.08.2020 року.
У судовому засіданні 06.08.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 06.08.2020 року не з`явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв`язку з чим, в судовому засіданні 06.08.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 20.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України (позивач), в особі начальника філії Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України Вовка Віктора Івановича та Фізичною особою-підприємцем Камінською Галиною Юріївною (відповідач) був укладений Договір кредиту № ДК 40-5 (далі - Договір кредиту), згідно з умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 20 000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки на умовах, що встановлені Договором кредиту.
Позтвач пояснив та надав докази, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 червня 2017 року № 2485). Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13.06.2017 року № 2485 про видачу ліцензії позивачеві опублікована на офіційному веб-сайті Нацкомфінпослуг.
Таким чином, на дату укладення кредитного договору позивач володів необхідним обсягом правосуб`єктності для здійснення діяльності щодо надання кредитів.
У відповідності з п.2.1 Договору кредиту процентна ставка за користування кредитом складає 3,75 % на місяць.
Згідно з п.2.2 Договору кредиту відповідач повинен був повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в повному обсязі згідно з Графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток № 1 до Договору кредиту) в строк до 20.05.2020 року.
Станом на 26.06.2020 року згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на сайті Міністерства юстиції України ФОП Камінська Галина Юріївна припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 23.09.2019 року.
Позивач звертався до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до громадянки Камінської Г.Ю. про стягнення боргу за кредитом, але Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 01.04.2020 року у справі №357/510/20, яка підтримана Київським апеляційним судом 23.06.2020 року, провадження у справі закрив та вказав, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
У зв`язку з чим, позивач також пояснив, що за змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання у відповідача із втратою статусу ФОП не припинились. Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору, остання з яких від 09.10.2019 року у справі № 127/23144/18.
Факт одержання відповідачем кредиту підтверджується банківською випискою від 20.11.2018 року на суму 20 000,00 грн.
Однак, відповід зобов`язання не виконав, розрахунки проводив частково і з запізненням.
Позивач неодноразово надсилав відповідачу листи про невиконання умов за Договором кредиту (Листи №9 від 25.09.2019 року, №10 від 07.10.2019 року).
Згідно з проведеними розрахунками відповідач частково сплатив кредит, а саме 10057,14 грн. тіла кредиту, 7441,00 грн. процентів за користування кредитом. Тому сума боргу відповідача за Договором кредиту загалом складає 9942,86 грн. по тілу кредиту та 6046,67 грн. процентів за користування кредитом.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до п. 7.1 Договору кредиту у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті процентів за користування кредитом, Кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов`язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний оплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Позивачем було здійснено нарахування пені від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також, з пояснень позивача та доданого до позову розрахунку вбачається, що пеня не нараховувалась в період дії карантину з 01 березня по 30 квітня 2020 року та у період з 01 травня по 26 червня 2020 року. Загальна сума нарахованої пені становить 358,47 грн.
Відповідач в ході розгляду спору в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір за правовою природою є кредитим договором, за яким, згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Позика глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Пунктом 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України визначено якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується і не заперечена та не спростовано боржником наведена в позові заборгованість.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків, вимоги позивача про стягнення з відповідача 358,47 грн. пені правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України до Камінської Галини Юріївни прo стягнення 16 348,00 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Камінської Галини Юріївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Надія України (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 17, оф. 212, код 35792784) 9942,86 грн. боргу по кредиту, 6046,67 грн. процентів за користування кредитом, 358,47 грн. пені та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 27.08.2020 року
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 06.08.2020 |
Оприлюднено | 28.08.2020 |
Номер документу | 91167292 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Кошик А.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні