Рішення

від 04.08.2020 по справі 911/1588/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1588/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЄК Є.Т.С.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Росер

прo стягнення 69 748,11 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

За участю представників:

позивача: Міняйло О.С.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЄК Є.Т.С. (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Росер (надалі - відповідач) прo стягнення 69 748,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2020 року відкрито провадження у справі №911/1588/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.07.2020 року.

У судовому засіданні 21.07.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 21.07.2020 року не з`явився. Розгляд справи відкладався на 04.08.2020 року.

У судовому засіданні 04.08.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 04.08.2020 року не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 04.08.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з обставин спору, 22.11.2019 року між ТОВ ТЄК Є.Т.С. (Експедитор, позивач) та ТОВ РОСЕР (Замовник, відповідач) укладено Договір №1250d/z на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і міжміському сполученні (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Експедитор зобов`язується за винагороду (плату) і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиторське обслуговування - ТЕО).

Відповідно до п. 1.3 Договору визначено, що ціна, строки та інші конкретні умови ТЕО вантажів обумовлюються в Заявці Замовника, що є невід`ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п. 1.4. Договору для виконання предмету договору, Експедитор має право залучати до роботи третіх осіб (юридичних чи фізичних), що мають необхідні документи та дозволи для роботи з вантажами Замовника, при цьому Експедитор несе повну матеріальну відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб під час ТЕО вантажів Замовника.

У відповідності до п. 2.5. Договору зазначено, що розрахунки між сторонами визначаються умовами Заявки.

Всього до Договору було укладено 4 Заявки:

- Заявка № 1250 від 22.11.2019 року (надалі Заявка №1250). У відповідності до п. 4 та 13 Заявки № 1250 сторони погодили маршрут перевезення вантажу, а саме: 10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 87 (адреса завантаження) - Elektrowniana 25, 45-920 Opole, Polska.

У п. 14-16 Заявки № 1250 сторони погодили вартість, строки та порядок оплати та зазначили що вартість перевезення становить 1200 Євро за курсом ПриватБанку та сплачується Замовником на дату прибуття авто на термінал до моменту вигрузки вантажу.

На виконання умов Договору Експедитором із залученням третіх осіб (ФОП Бігун Наталія Степанівна код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) було здійснено перевезення вантажу Замовнику. Вантаж прибув на термінал та отриманий 29.11.2019 року, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною А № 648075 (СМR) у зазначеному місці Замовником у відповідності до п. 13 Заявки № 1250.

Оскільки дата отримання вантажу є 29.11.2019 року, а оплата здійснюється до моменту розвантаження, то і кінцевою датою здійснення оплати за надані послуги є 29.11.2019 року.

У зв`язку із проведеним виконанням умов договору Експедитором було виставлено Замовнику рахунок-фактуру № 1250 від 29.11.2019 року на загальну вартість 31860,00 грн.

Замовник перерахував на банківський рахунок Експедитора 02.12.2019 року повну вартість у розмірі 31860,00 грн. Таким чином, відповідач повністю сплатив грошові кошти позивачу за виконання Заявки № 1250

- Заявка № 1264 від 09.12.2019 року (надалі Заявка № 1264). У відповідності до п. 4 та 13 Заявки № 1264 сторони погодили маршрут перевезення вантажу, а саме: 10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 87 (адреса завантаження) - Elektrowniana 25, 45-920 Opole, Polska.

У п. 14-16 Заявки № 1250 сторони погодили вартість, строки та порядок оплати та визначили, що вартість перевезення становить 1200 Євро за курсом ПриватБанку та сплачується Замовником на дату прибуття авто на термінал до моменту вигрузки вантажу.

На виконання умов Договору Експедитором із залученням третіх осіб (ТОВ ЕМАЛЬ код ЄДРПОУ - 20602563) було здійснено перевезення вантажу Замовнику. Вантаж прибув на термінал та отриманий 17.12.2019 року, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною А№ 722749 (СМR) у зазначеному місці Замовником у відповідності до п. 13 Заявки № 1264.

Оскільки дата отримання вантажу є 17.12.2019 року, а оплата здійснюється до моменту розвантаження, то і кінцевою датою здійснення оплати за надані послуги є 17.12.2019 року.

У зв`язку із виконанням умов договору Експедитором було виставлено Замовнику рахунок-фактуру № 1264 від 17.12.2019 року на загальну вартість 31560,00 грн.

Замовник перерахував на банківський рахунок Експедитора 21.01.2020 року повну вартість у сумі 31560,00 грн. Таким чином, відповідач повністю сплатив грошові кошти позивачу за виконання Заявки № 1264.

- Заявка № 1266 від 10.12.2019 року (надалі Заявка № 1266). У відповідності до п. 4 та 13 Заявки № 1266 сторони погодили маршрут перевезення вантажу, а саме: 10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 87 (адреса завантаження) - Elektrowniana 25, 45-920 Opole, Polska.

У п. 14-16 Заявки № 1266 сторони погодили вартість, строки та порядок оплати та зазначили що вартість перевезення становить 1200 Євро за курсом ПриватБанку та сплачується Замовником на дату прибуття авто на термінал до моменту вигрузки вантажу. Розрахунковий курс Євро на дату прибуття авто становить 26,00 грн. за 1 Євро, та підтверджується відповідною довідкою №27244869/17111498 від 22.05.2020 року.

На виконання умов Договору Експедитором із залученням третіх осіб (ТОВ ІН ПОІНТ код ЄДРПОУ - 38031056) було здійснено перевезення вантажу Замовнику.

Вантаж прибув на термінал та отриманий 18.12.2019 року, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0987110 (СМR) у зазначеному місці Замовником у відповідності до п. 13 Заявки № 1266.

Оскільки дата отримання вантажу є 18.12.2019 року, а оплата здійснюється до моменту розвантаження, то і кінцевою датою здійснення оплати за надані послуги є 18.12.2019 року.

У зв`язку із виконанням умов договору Експедитором було виставлено Замовнику рахунок-фактуру № 1266 від 18.12.2019 року на загальну суму 31200,00 грн.

Станом на дату звернення із позовною заявою до суду відповідачем не оплачено перевезення за Заявкою № 1266.

- Заявка № 1270 від 11.12.2019 року (надалі Заявка № 1270). У відповідності до п. 4 та 13 Заявки №1270 сторони погодили маршрут перевезення вантажу, а саме: 10001, Житомирська область, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 87 (адреса завантаження) - Elektrowniana 25, 45-920 Opole, Polska.

У п. 14-16 Заявки № 1270 сторони погодили вартість, строки та порядок оплати та зазначили що вартість перевезення становить 1200 Євро за курсом ПриватБанку та сплачується Замовником на дату прибуття авто на термінал до моменту вигрузки вантажу. Розрахунковий курс Євро на дату прибуття авто становить 25,90 грн. за 1 Євро, та підтверджується відповідною довідкою №27244869/17111498 від 22.05.2020 року.

На виконання умов Договору Експедитором із залученням третіх осіб (ФОП Бігун Наталія Степанівна код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) було здійснено перевезення вантажу Замовнику.

Вантаж прибув на термінал та отриманий 19.12.2019 року, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною А№ 648073 (СМR) у зазначеному Замовником місці у відповідності до п. 13 Заявки № 1270.

Оскільки дата отримання вантажу є 19.12.2019 року, а оплата здійснюється до моменту розвантаження, то і кінцевою датою здійснення оплати за надані послуги є 19.12.2019 року.

У зв`язку з виконанням умов договору Експедитором було виставлено Замовнику Рахунок-фактуру № 1270 від 19.12.2019 року на загальну суму 31080,00 грн.

Станом на дату звернення із позовною заявою до суду відповідачем не оплачено перевезення за Заявкою № 1270.

У відповідності до п. 4.5., 4.6. Договору Замовник зобов`язаний виконати своєчасну оплату послуг Експедитора шляхом перерахування суми, узгодженої в Заявці, згідно відповідного рахунку-фактури Експедитора, на поточний рахунок Експедитора та протягом терміну розрахунків, з моменту отримання повідомлення від Експедитора про підтвердження прийняття до роботи Заявки. Подальші розрахунки між Сторонами відбуваються за домовленістю Сторін, що міститься в Заявці, належним чином підписаної та скріпленої печатками обох Сторін.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956 (далі - Конвенція).

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 року № 72/14- 612/1-1559 Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Відповідно до статті 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Отже, виходячи зі змісту Конвенції, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з експедитором, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

Враховуючи норми статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , статті 3 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами СМR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та умови договору, надані позивачем 4 (чотири) міжнародні товарно-транспортна накладні є належним та допустимим доказом надання експедитором послуг з організації міжнародного перевезення вантажу, зміст яких, зокрема, відмітки про доставку вантажу та отримання його вантажоотримувачем на вказаних СМR, дають підстави стверджувати про виконання експедитором обов`язків з прийняття вантажу до перевезення та передачі вантажу вантажоотримувачу.

Укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти зшйснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 Цивільного кодексу України встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідач отримав надані позивачем послуги щодо доставки вантажу, однау у порушення взятих на себе зобов`язань не у повному обсязі розрахувався за них, а саме по Заявках № 1266 та № 1270 не здійснив жодних оплат.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 62280,00 грн. основного боргу, 5743,92 грн. пені, 930,20 грн. інфляційних, 793,99 грн. 3% річних. Всього 69748,11 грн.

Відповідач в ході розгляду спору в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (ч.2).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3).

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність встановлено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність передбачена відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 62280,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано. Відтак, позовні вимоги є правомірними, доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стягнення пені передбачено п. 5.4.3 Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи встановлений в ході розгляду спору факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5743,92 грн. пені, 930,20 грн. інфляційних, 793,99 грн. 3% річних правомірні і обґрунтовані, доданий до позову розрахунок є арифметично вірним і відповідає фактичним обставинам справи. Таким чином, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2102,00 грн.

Оскільки позивачем не надано доказів оплати послуг з правничої допомоги, питання про розподіл наведених в позові адвокатських витрат не підлягає розгляду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Є.Т.С. до Товариства з обмеженою відповідальністю Росер прo стягнення 69 748,11 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Росер (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд.2Б, оф. 39, код ЄДРПОУ 35942281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Є.Т.С. (18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, буд.51, кв.120, код ЄДРПОУ 41473292) 62280,00 грн. основного боргу, 5743,92 грн. пені, 930,20 грн. інфляційних, 793,99 грн. 3% річних та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 27.08.2020 року