Рішення

від 17.08.2020 по справі 911/275/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/275/20

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/275/20

за позовом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Гореничі Києво-Святошинського району

до Приватного підприємства Вуд-Лізинг , м. Київ

про розірвання договору оренди земельної ділянки та

стягнення 2 031 762,13 грн.

представники сторін:

від позивача: Клокун Т.Г., адвокат, довіреність № 02-14/66 від 21.01.2020;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (надалі-позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства Вуд-Лізинг (надалі-відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 2 031 762,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2006, в частині своєчасного внесення орендної плати, у зв`язку з чим позивач просить суд розірвати спірний договір та стягнути з відповідача 2 031 762,13 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2020 відкрито провадження у справі № 911/275/20, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 04.03.2020.

Ухвалою суду від 04.03.2020 підготовче засідання у справі було відкладено на 01.04.2020.

Однак, судові засідання, призначені на 01.04.2020, у тому числі судове засідання з розгляду справи № 911/275/20, господарським судом Київської області у складі судді Христенко О.О. не проводились з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19 № 211 від 11.03.2020, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України № 9/рс-186/20 від 16.03.2020.

Ухвалою суду від 27.04.2020 судове засідання з розгляду справи № 911/275/20 призначене у підготовчому засіданні на 27.05.2020.

Ухвалою суду від 27.05.2020 підготовче засідання відкладено на 24.06.2020.

Ухвалою суду від 24.06.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/275/20 , справу призначено до розгляду по суті на 03.08.2020; ухвалою суду від 03.08.2020 розгляд справи по суті був відкладений на 17.08.2020.

В судових засіданнях 04.03.2020, 27.05.2020, 24.06.2020, 03.08.2020, 17.08.2020 представник позивача підтримав свої вимоги з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом. Про факт належного повідомлення відповідача свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштовий відправлень щодо ухвал суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Поруч з цим, суд відзначає, що Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 № 211 від 11.03.2020 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20.05.2020 № 392 дію карантину продовжено на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 № 641 дію карантину продовжено до 31.08.2020 на всій території України.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4, відповідно до якого процесуальні строки, в тому числі строки на подання відзиву, строки розгляду справи по суті, продовжуються на час дії карантину.

Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020, пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 18.06.2020 № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Зазначений у п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 18.06.2020 № 731-IX двадцятиденний строк для подання заяв про продовження процесуальних строків, в тому числі для подання відзиву на позовну заяву, сплинув 07.08.2020. В зазначений строк від відповідача заяв про продовження процесуальних строків у справі № 911/275/20 або відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2006 між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (позивач/орендодавець) та Приватним підприємством Вуд-Лізинг (відповідач/орендар) укладений Договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до умов п. 1.1 договору (в редакції Договору про внесення змін від 13.10.2011) орендодавець, у відповідності до Земельного кодексу України, згідно з рішенням ІІ сесії ХХV скликання Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.04.2006 під №№ 6/102, 6/103, надає в оренду, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування дві земельні ділянки, площею 0,9350 га (порушені землі) під № 3 та площею 0,9856 га (порушені землі) під № 4, що розташовані в с. Гореничі Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області по вул. Промислова.

Кадастрові номери земельних ділянок 3222482001:01:008:0065, 3222482001:01:008:0064.

Цільове призначення - для розміщення деревообробного виробництва та складських приміщень.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,9350 га, згідно витягу № 1844, виданого управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області від 14.02.2011, становить 1 448 803,07 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,9856 га, згідно витягу № 1840, виданого управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області від 14.02.2011, становить 1 527 208,88 грн.

Пунктом 1.2 договору визначено, що термін дії договору становить 49 років, з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до п. 2.1 договору оренда земельної ділянки провадиться з оплатою, що становить 10 відсотків від грошової нормативно-грошової оцінки за рік у вигляді щомісячних платежів рівними частками до десятого числа місяця, наступного за звітним. Внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін не більше одного року.

Пунктом 2.1 договору (в редакції Договору про внесення змін від 13.10.2011) визначено, що оренда земельних ділянок провадиться з оплатою, що становить 5 % від нормативно-грошової оцінки за рік на три роки у вигляді щомісячних платежів рівними частками до десятого числа місяця, наступного за звітним. Внесення орендної плати на майбутній період оренди допускається на термін не більше одного року.

Відповідно до п. 2.2 договору індексація платежу проводиться щорічно за офіційними річними показниками інфляції. Перегляд ставок орендної плати може бути здійснено при зміні нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Перегляд ставок орендної плати може буди здійснено за згодою сторін, а в іншому випадку - в судовому порядку.

Умовами п. 6.5 договору визначено, що договір припиняє свою дію у випадках передбачених Законом України Про оренду земельну , Земельним кодексом України та в інших випадках визначених законодавством.

Договір набирає чинності після підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації (п. 6.12 договору).

15.11.2006 між позивачем та відповідачем підписаний акт прийому-передачі земельних ділянок за договором оренди, за яким Гореницька сільська рада передає, а ПП Вуд-Лізинг приймає, на підставі договору оренди, посвідченого 15.11.2006 за реєстровим № 7536 дві земельні ділянки, площею 0,9350 га та 0,9856 га, що знаходяться в с. Гореничі Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області по вул. Промислова, №№ 3, 4.

Так, позивач належним чином та в повному обсязі виконував взяті на себе, згідно з умовами договору зобов`язання, надавши відповідачу в строкове платне користування земельні ділянки, площею 0,9350 га та 0,9856 га, що знаходяться в с. Гореничі Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області по вул. Промислова, №№ 3, 4.

Однак, як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за умовами договору, несвоєчасно та не в повному обсязі вносив орендні платежі, передбачені умовами договору, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

До матеріалів справи долучена довідка Гореницької сільської ради № 02-14/1176/1 від 09.12.2019 про те, що в період з 01.01.2018 кошти до місцевого бюджету від Приватного підприємства Вуд-Лізинг за Договором оренди землі від 15.11.2006 (кадастрові номери 3222482001:01:008:0065, 3222482001:01:008:0064) не надходили.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Київській області № 4147/9/10-36-54-04 від 10.10.2019, ПП Вуд-Лізинг за період 2018-2019 роки податкові декларації з плати за землю не подавало, остання сплата орендної плати проведена 28.12.2017.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Київській області від 10.12.2019 № 12686/9/10-36-54-04, Приватне підприємство Вуд-Лізинг не звітує по орендній платі за земельні ділянки за період 2018-2019 роки, розташовані на території Гореницької сільської ради (кадастрові номери 3222482001:01:008:0065, 3222482001:01:008:0064), оплату не проводить.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензією № 02-14/1013 від 17.10.2019, в якій вимагав від відповідача сплатити в місцевий бюджет Гореницької сільської ради 2 016 232,73 грн., яка складається із сум заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних. Докази надіслання претензії № 02-14/1013 від 17.10.2019 наявні в матеріалах справи.

Однак, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості з орендних платежів та розірвання Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2006.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно із статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України). Згідно з положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем, в частині своєчасного внесення орендних платежів, передбачених умовами Договору оренди землі від 15.11.2006, лишається на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості в сумі 1 683 290,00 грн. відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений поданими доказами, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 683 290,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача 70 936,00 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки при вчинені правочину сторонами не встановлено в письмовій формі відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді пені з погодженням її розміру, позовні вимоги про стягнення з відповідача 70 936,00 грн. пені задоволенню не підлягають.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної сплати орендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача 201 186,30 грн. інфляційних втрат та 76 349,83 грн. 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, від сум заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наявний в матеріалах справи є арифметично вірними, вимоги позивача про стягнення з відповідача 201 186,30 грн. інфляційних втрат та 76 349,83 грн. 3 % річних визнаються судом та підлягають задоволенню.

Поруч з цим, як зазначив позивач в підтвердження своїх позовних вимог, що також встановлено матеріалами справи, відповідач систематично порушує умови спірного договору в частині своєчасного внесення орендних платежів та протягом 2018 - 2019 років не вносить оренду плату за умовами спірного договору.

Таким чином, позивач стверджує про систематичний характер порушення відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2006, в частині сплати орендних платежів, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

За приписами статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема пунктом д такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Частиною 3 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Суд відзначає, що згідно зі ст.ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Таким чином, порушення орендарем такої умови договору оренди земельної ділянки, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди землі в судовому порядку.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

В матеріалах справи містяться довідка Гореницької сільської ради № 02-14/1176/1 від 09.12.2019 про те, що в період з 01.01.2018 кошти до місцевого бюджету від Приватного підприємства Вуд-Лізинг за Договором оренди землі від 15.11.2006 (кадастрові номери 3222482001:01:008:0065, 3222482001:01:008:0064) не надходили; лист Головного управління ДПС у Київській області № 4147/9/10-36-54-04 від 10.10.2019 про те, що ПП Вуд-Лізинг за період 2018-2019 роки податкові декларації з плати за землю не подавало; лист Головного управління ДПС у Київській області від 10.12.2019 № 12686/9/10-36-54-04 про те, що Приватне підприємство Вуд-Лізинг не звітує по орендній платі за земельні ділянки за період: 2018-2019 роки, розташовані на території Гореницької сільської ради (кадастрові номери 3222482001:01:008:0065, 3222482001:01:008:0064), оплату не проводить.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Однак, у будь якому випадку вимога про розірвання договору повинна бути безумовною.

Згідно з ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про розірвання спірного договору оренди є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому не надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору оренди земельної ділянки не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем систематично не здійснювалась сплата орендної плати, що є порушенням умов Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2006 із змінами, внесеними Договором про внесення змін від 13.10.2011, доказів сплати заборгованості станом на момент розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2006 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 15.11.2006 посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І. за реєстровим номером 7536 (земельні ділянки під № 3, площею 0,9350 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0065 та під № 4, площею 0,9856 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0064, цільове призначення - розміщення деревообробного виробництва та складських приміщень), які знаходяться за адресою: вул. Промислова, с. Гореничі, Києво-Святошинського району Київської області, укладений між Гореницькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Соборна, 204, код ЄДРПОУ 04358514) та Приватним підприємством Вуд-Лізинг (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 51-А, код ЄДРПОУ 32161239).

3. Стягнути з Приватного підприємства Вуд-Лізинг (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 51-А, код ЄДРПОУ 32161239) на користь Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Соборна, 204, код ЄДРПОУ 04358514) 1 683 290 (один мільйон шістсот вісімдесят три тисячі двісті дев`яносто) грн. 00 коп. заборгованості, 76 349 (сімдесят шість тисяч триста сорок дев`ять) грн. 83 коп. 3 % річних, 201 186 (двісті одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 30 коп. інфляційних втрат та 31 514 (тридцять одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 39 коп. судового збору.

Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 27.08.2020.

Суддя О.О. Христенко