Рішення

від 27.08.2020 по справі 400/1853/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 р. № 400/1853/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним товариству з обмеженою відповідальністю Євростиль Техно (код ЄДРПОУ40356946) за адресою: вул. Морехідна 1В, м. Миколаїв, 54038; зобов`язання Головного управління ДПС у Миколаївській області видати товариству з обмеженою відповідальністю Євростиль Техно (код ЄДРПОУ403 56946) ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у встановленому законом порядку,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - позивач) про:

- скасування рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним товариству з обмеженою відповідальністю Євростиль Техно (код ЄДРПОУ40356946) за адресою: вул. Морехідна 1В, м. Миколаїв, 54038;

- зобов`язання Головного управління ДПС у Миколаївській області видати товариству з обмеженою відповідальністю Євростиль Техно (код ЄДРПОУ403 56946) ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у встановленому законом порядку.

Свої позовні вимоги ТОВ "Євростиль Техно" обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального позивачем було надано ГУ ДПС у Миколаївській області всі необхідні документи для надання відповідачем ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Вказав, що відповідно до довідки Управління Держпраці у Миколаївській області від 11 липня 2019 року автозаправний блок-пункт за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В, не відноситься до об`єктів підвищеної небезпеки і не підлягає включенню до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки. Зазначив, що згідно звіту Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації про проведення технічного обстеження об`єкт: автозаправний блок-пункт за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В, не є капітальною будівлею, а тимчасовою спорудою, згідно діючого законодавства. Оскільки, автозаправний блок-пункт є тимчасовою спорудою акт прийняття в експлуатацію, відповідно до нормативно- правових актів України не потрібен. Проте, відповідачем протиправно було відмовлено у видачі позивачеві відповідної ліцензії.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.05.2020 року на виконаня ухвали суду від 18.05.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано уточнену позовну заяву із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; інформації про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви та перелічені у додатках до позовної заяви; копій доданих до позовної заяви документів для відповідача..

Ухвалою від 25.05.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1853/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.06.2020 року за вх. № 12783 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного упраління ДПС в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що аналізуючи поданий товариством з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" пакет документів ГУ ДПС у Миколаївській області прийшло до висновку про відсутність документів, а саме акт про введення в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідного для оптової або роздрібної торгівлі пальним та дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 24.06.2020 року не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" зареєстровано як юридична особа 21.03.2016 року, (код ЄДРПОУ 40356946), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області. Здійснює такі види діяльності: КВЕД: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

20.03.2020 року позивачем було подано до Головного управління ДПС у Миколаївській області заяву на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В.

Листом від 27.03.2020 року №1520/10/14-29-32-03-17 відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки. Вказана відмова мотивована тим, що позивачем не надано акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та дозвіл на експлуатування машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки на автозаправному блоці-пункті та виконування роботи підвищеної небезпеки, які необхідно надати для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пального.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статі 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 191.1.13 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом.

Статтею 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 2 березня 2015 року № 222-VIII (далі Закон № 222) визначено термін ліцензування, тобто це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Відповідно до пункту 7 статті 7 Закону № 222, виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального ліцензуються відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, є Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У силу ч. 20 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років (ч. 29 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ).

Приписами ч.ч. 31-33 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального визначено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У силу ч. 37 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник (ч. 39 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ).

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта (ч. 40 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ).

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла (ч. 43 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ).

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (ч. 44 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ).

Таким чином, законом чітко встановлено перелік документів які треба надати для отримання ліцензії, встановлено заборону щодо вимагання інших документів, крім зазначених у цьому Законі.

Зі змісту листа відповідача вбачається, що підставою для відмови у видачі запитуваної ліцензії слугували висновки відповідача щодо не надання позивачем ряду документів, а саме:

акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності зща умовми подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна;

дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування), машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

У той же час, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідно до довідки Управління Держпраці у Миколаївській області від 11 липня 2019 року автозаправний блок-пункт за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В, не відноситься до об`єктів підвищеної небезпеки і не підлягає включенню до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки.

Щодо висновків відповідача про не надання позивачем актів вводу в експлуатацію об`єкта або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для роздрібної торгівлі пальним, суд зазначає про наступне.

За твердженням представника позивача, а також з доданих до заяв щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним матеріалів вбачається, що роздрібний продаж пального за вказаними адресами відбуватиметься за допомогою автозаправного блок-пункту.

Згідно звіту Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації про проведення технічного обстеження об`єкт: автозаправний блок-пункт за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В, не є капітальною будівлею, а тимчасовою спорудою, згідно діючого законодавства.

Автозаправний блок-пункт не вважається капітальною спорудою, адже матеріали з яких вона зроблена є полегшеними і її конструктивно можна перемістити. Пункт є відмінний від земельної ділянки. Акт вводу до експлуатації - не потрібен, також на неї не потрібно оформлювати право власності та реєструвати у відповідних органах.

Разом з тим, за результатами експертного дослідження №115-127 судової будівельно-технічної експертизи складеної 18 березня 2020 року (об`єкт дослідження: автозаправний блок-пункт за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В) зроблено висновок, що: АПБ (об`єкт дослідження) не є об`єктом будівництва; АПБ (об`єкт дослідження) не пов`язаний з основою (землею), встановлений без фундаменту; АПБ (об`єкт дослідження) не вважається капітальним, адже матеріали з яких він зроблений є полегшеними; АПБ (об`єкт дослідження) може бути переміщений без проведення демонтажу складових елементів, відповідно, його переміщення не призведе до його знецінення та фактичної зміни конструктивного та функціонального призначення.

Одночасно суд ураховує, що із фотознімків, долучених позивачем до позову також вбачається, що за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В, розміщено паливнозаправний пункт, який не пов`язаний з основою (землею), встановлений без фундаменту і не передбачає для його встановлення будь-яких будівельних робіт. З фото видно, що він встановлений без облаштування фундаменту прямо на земельну ділянку.

Таким чином, розміщення паливнозаправних пунктів, установка та монтаж (зборка) яких проводилась без здійснення будівельних робіт і без улаштування фундаменту, не потребують документів, що дають право на їх виконання, а після закінчення робіт по їх установці та монтажу (зборці) не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Водночас, в обґрунтування правомірності власної правової позиції представником відповідача вказано, що надані позивачем документи не є аналогічними або взаємозамінними документами поряд із тими, що визначено абз. 2 ч. 37 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Натомість, суд звертає увагу, що приписи наведеного абзацу ч. 37 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального не містять виключного переліку документів, необхідних для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Разом з тим, відповідач, у межах спірних правовідносин, обмежився лише запереченням щодо можливого застосування наданих позивачем документів, як належних документів, не вказавши який саме документ підлягає поданню, з урахуванням особливостей спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що ні Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , ні інший нормативно-правовий акт не встановлюють ліцензійних умов, за яких об`єктом, необхідним для здійснення відповідної діяльності, повинен бути обєкт нерухомості.

Таким чином, Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального взагалі не регулює правовідносини щодо використання пересувної автозаправної станції без фундаменту, яка не є об`єктом нерухомості, для роздрібної торгівлі пальним, у звязку з чим позбавляє можливості отримати ліцензію особам, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним з використання пересувної автозаправної станції без фундаменту.

Надаючи оцінку оскаржуваному документу, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п.41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі Будченко проти України , рішення у справі Скордіно проти Італії

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам доступності , передбачуваності та зрозумілості ; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон , якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.

Крім того, у п. п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява №29979/04 проаналізовано поняття належне урядування .

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з викладеного, а також встановлених обставин даної справи, суд дійшов до висновку про те, що оскаржувана відмова винесена відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також без дотримання принципу належного урядування .

Крім того, згідно ч. 44 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального не передбачає підстав за яких орган ліцензування може відмовити у видачі ліцензії.

В свою чергу, у відповідності до ч. 3 статті 13 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є: 1) встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам; 2) виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб`єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення наявності розбіжності між даними у підтвердних документах та фактичним станом цього суб`єкта господарювання на момент подання документів. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб`єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною; 3) наявність в органу ліцензування інформації про рішення суду щодо здобувача ліцензії, що забороняє йому провадити окремий вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та набрало законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відмова у видачі ліцензії мотивована тим, що позивачем не надано акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та дозвіл на експлуатування машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки на автозаправному блоці-пункті та виконування роботи підвищеної небезпеки, які необхідно надати для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пального.

Однак, з аналізу положень ч. 3 статті 13 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" слідує відсутність такої підстави для відмови у видачі ліцензії як неподання повного переліку документів для отримання ліцензії.

Жодних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ч. 3 статті 13 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" для прийняття рішення про відмову позивачу у видачі ліцензії, відповідачем до суду не надано.

Підстави, за яких орган відмовляє у видачі ліцензії, визначені законом. Якщо такі підстави відсутні, орган повинен видати ліцензію. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати ліцензію або не надати (відмовити).

Таким чином, відповідачем в порушення ч. 3 статті 13 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" було відмовлено позивачу у видачі ліцензії з підстав, не передбачених законодаством.

Водночас, як було встановлено в процесі розгляду справи, відповідачем було відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним листом від 27.03.2020 року.

Згідно ч. 44 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" у рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються: 1) реквізити заяви про отримання ліцензії; 2) вид господарської діяльності, зазначений здобувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії; 3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку у паспорті); 4) перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії; 5) пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.

З аналізу положень вищевикладених нормативно-правових актів вбачається, що за результатами розгляду заяви про видачу ліцензії, відповідач має видавати ліцензію або рішення про відмову в її видачі.

При цьому, слід зазначити, що листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

В межах спірних правовідносин позивач звернувся до Головного управління ДПС у Миколаївській області з відповідною заявою про надання ліцензії, а не із зверненням про надання інформації.

Таким чином, суд вважає, що рішення про відмову в видачі ліцензії повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом.

За наслідками розгляду отриманої заяви суб`єкт владних повноважень мав прийняти відповідне управлінське рішення, а не направляти позивачу відповідь у формі листа.

Внаслідок чого, суд вважає, що відправлений Головним управлінням ДПС у Миколаївській області лист від 27.03.2020 року не може сприйматися судом як належна відмова у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду поданої позивачем заяви на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі Чуйкіна проти України ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок бездіяльності суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже завданням суду є не лише суто захист прав і свобод людини, але такий захист, який би призвів до ефективного поновлення порушеного права.

Таким чином, приймаючи до уваги неприйняття відповідачем в порушення ч. 44 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального рішення за результатами розгляду поданої позивачем заяви на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, відсутність підстав, передбачених законом, для відмови у видачі ліцензії, яка не передбачена діючим законодавством, суд доходить висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання Головного управління ДПС у Миколаївській області повторно розглянути заяву від 20 березня 2019 року товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В та видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у встановленому законом порядку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності відмови у видачі ліцензії.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2102,00 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" (вул. Морехідна, 1-В (вул. Соборна, 13, кв. 103, м. Миколаїв, 54017), м. Миколаїв, 54038, ідентифікаційний код 40356946) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про скасування рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним товариству з обмеженою відповідальністю Євростиль Техно (код ЄДРПОУ40356946) за адресою: вул. Морехідна 1В, м. Миколаїв, 54038; зобов`язання Головного управління ДПС у Миколаївській області видати товариству з обмеженою відповідальністю Євростиль Техно (код ЄДРПОУ403 56946) ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у встановленому законом порядку - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління ДПС в Миколаївській області щодо відмови видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В, оформленої листом відповідача від 27.03.2020 року №1520/10/14-29-32-03-17 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Євростиль Техно про надання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В протиправними.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Миколаївській області повторно розглянути заяву від 20 березня 2019 року товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою торгівлі: м. Миколаїв, вул. Морехідна 1В та видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним у встановленому законом порядку.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль Техно" (вул. Морехідна, 1-В (вул. Соборна, 13, кв. 103, м. Миколаїв, 54017), м. Миколаїв, 54038, ідентифікаційний код 40356946) судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2020 року.

Суддя Г.В. Лебедєва