Рішення

від 25.08.2020 по справі 420/4661/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4661/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA5000500/2020/000000/1 від 17.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA5000500/2020/00919 від 17.04.2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 червня 2020 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA5000500/2020/000000/1 від 17.04.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA5000500/2020/00919 від 17.04.2020 року;

- відповідно до ст.139 КАС України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби сплачений судовий збір у розмірі 5059,56 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК .

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за другорядним методом - резервним. Проте Одеською митницею Держмитслужби, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею Держмитслужби у оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Відповідач не погоджується з позовними вимогами ТОВ БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA500500/2020/225923 від 10.04.2020 року відповідачем було встановлено, що надані документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Відповідач зазначає, що декларантом додаткових документів надано не було. Таким чином, декларантом не подано всі запитувані документи та не спростовані наявні розбіжності.

У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/000000/1 від 17.04.2020 року та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/00919 від 17.04.2020 року.

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін згідно ст.262 КАС України. Перше судове засідання по справі призначено на 30 червня 2020 року.

14 липня 2020 року ухвалою суду на місці, яка була занесена до протоколу судового засідання судом приєднано до матеріалів справи додаткові пояснення представника ТОВ БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК (вхід. №27212/20 від 14.07.2020 року).

27 липня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. №29057/20).

17 серпня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника Одеської митниці Держмитслужби (вхід. №32335/20).

18 серпня 2020 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника ТОВ БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК (вхід. №32444/20).

У судове засідання, яке було призначене із урахуванням знаходження судді у період 27.07.2020 року по 14.08.2020 року у черговій, щорічній відпустці, на 18 серпня 2020 року об 11 год. 30 хв. сторони не з`явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись ч.4 ст.229 та ч.9 ст.205 КАС України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

30 травня 2019 року між компанією LC MOTORS (Республіка Корея), як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК , як покупцем, укладено контракт №300519 (далі - Контракт) (а.с.45-48).

Відповідно до п.1. Контракту, Продавець продає, а Покупець купує для особистих потреб на умовах дійсного Контракту автомобілі.

Згідно п.2.1. Контракту, ціна на товар встановлюється у доларах США.

Пунктом 2.3. Контракту передбачено, що загальна сума даного Контракту складає 860 000,00 (вісімсот шістдесят тисяч) доларів США.

Продавець поставляє Покупцю товар на умовах CFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южний (Incoterms - 2010) (п.4.1. Контракту).

На виконання умов Контракту №300519 від 30 травня 2019 року на адресу позивача було поставлено товар: автомобіль KIA MOHAVE № НОМЕР_1 2020 року на умовах CFR загальною вартістю 19 400 дол. США.

З метою визнання ринкової вартості колісного транспортного засобу станом на 10.04.2020 року за замовленням позивача суб`єктом оціночної діяльності ТОВ ПАС7 було проведене експертне автотоварознавче дослідження з визначення ринкової вартості автомобіля, котрий завозився на митну територію України, що підтверджується висновком від 10.04.2020 року №563/Р/20 (а.с.59-64).

Відповідно до висновку №563/Р/20 від 10.04.2020 року, середня ринкова вартість КТЗ KIA MOHAVE (VIN) № НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України з Республіки Корея складає 20 793 дол. США.

10.04.2020 року ТОВ БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК , в особі декларанта ТОВ ВЕДАНТА-ІМПОРТ звернулося до Одеської митниці Держмитслужби з МД №UA500500/2020/225923 для митного оформлення (випуску) товару Автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем), що був у використанні 1 шт.; марка КІА; модель MOHAVE; номер кузова (VIN) НОМЕР_1 ; робочий об`єм циліндрів 2959 см3; рік виготовлення 2019; номер шасі - немає даних; вид тз легковий автомобіль; призначений для перевезення людей; загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія 5; тип двигуна дизельний; тип кузова універсал; колір чорний; торговельна марка KIA; країна виробництва: Республіка Корея, KR; вивантажено з контейнера ZCSU650646 .

З метою підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення за МД від 10.04.2020 року №UA500500/2020/225923 на виконання вимог статті 53 Митного кодексу України декларантом було подано копії наступних документів:

- контракт №300519 від 30.05.2019 року (а.с.45-47);

- інвойс та пакувальний лист від 21.02.2020 року №UA-194650 (а.с.49-52);

- домашній коносамент від 28.02.2020 року №194650 (а.с.53);

- коносамент мультимодального/комбінованого перевезення від 28.02.2020 року №ZIMUSEL7014438 (а.с.54-55);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.02.2020 року № НОМЕР_3 (а.с.56-58);

- висновок від 10.04.2020 року №563/Р/20 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення ринкової вартості автомобіля, котрий завозиться на митну територію України (а.с.59-64);

- довідка про відповідність рівню екологічних вимог не нижче ЄВРО-2 від 09.04.2020 року №38673-Д (а.с.65);

- акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 07.04.2020 року (а.с.66-67);

- договір доручення на надання брокерських та супровідних послуг від 03.01.2020 року №2045 (а.с.68-70);

- наряд від 06.04.2020 року №120/1 (а.с.71-73).

За результатами перевірки митної декларації від 10.04.2020 року №UA500500/2020/225923 Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.04.2020 року №UA500500/2020/000000/1 (а.с.86-87) та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення від 17.04.2020 року №UA5000500/2020/00919 (а.с.88-89).

Позивач, вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів від 17.04.2020 року №UA500500/2020/000000/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення від 17.04.2020 року №UA5000500/2020/00919 є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року (надалі по тексту МК України) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, містять невідповідності чи є такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.03.2018 року по справі №815/4132/17, яким колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Товариство надало усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу, а саме - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/000000/1 від 17.04.2020 року, зокрема, зазначив, що: відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів, Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів .

Як було встановлено судом на виконання умов Контракту №300519 від 30 травня 2019 року на адресу позивача було поставлено товар: автомобіль KIA MOHAVE № НОМЕР_1 2020 року на умовах CFR загальною вартістю 19 400 дол. США.

Суд зазначає, що страхування товару за умовами Контракту №300519 від 30 травня 2019 року не передбачено.

Відповідно до змісту Інкотермс 2010 Правил ICC (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - Вартість і фрахт означає, що продавець зобов`язаний укласти договір, сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Враховуючи вказані положення, у розумінні Інкотермс 2010 термін Фрахт включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця. Базис поставки не зобов`язує жодну із сторін здійснювати страхування товару, що поставляється від ризику випадкового знищення чи загибелі.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов Контракту №300519 від 30.05.2019 року, такі складові митної вартості товару, як витрати на транспортування та страхування не потребують додаткового підтвердження та подання додаткових документів, оскільки транспортні витрати вже включені продавцем до ціни товару, а інших додаткових витрат, пов`язаних з страхуванням не здійснювалось, оскільки це не передбачено умовами договору та поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.12.2019 року у справі №820/2003/17.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Суд також звертає увагу на те, що в інвойсах, які було надано ТОВ БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК до митного оформлення містяться посилання на Контракт №300519 від 30.05.2019 року, що давало можливість митному органу встановити належність товару, на який постачальником було видано інвойс, до конкретної поставки.

Крім того, суд критично відноситься до твердження представника відповідача на ненадання банківських платіжних документів, які стосуються сплати фактурної вартості транспортного засобу, оскільки відповідно до п.3.1. Контракту №300519 від 30.05.2019 року - 100% загальної суми контракту оплачуються протягом 90 банківських днів з моменту перетину митного кордону України. Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин термін оплати за Контрактом №300519 від 30.05.2019 року не настав, а тому ТОВ БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК не мало можливості надати відповідні банківські документи.

При цьому, надати документи, які стосуються оплати перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України, калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера, декларант не мав можливості, оскільки замовником таких послуг виступав продавець та відповідно до умов поставки CFR вже включив їх до загальної фактурної вартості товару, що поставляється.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на інформацію з мережі Інтернет, а саме: www.auction.com.ua , який, як встановлено судом не працює.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Також, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДПС України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість.

Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17).

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у складових митної вартості товару. Крім того, митний орган не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, не довів аргументовано, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У ході розгляду справи відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом другорядного методу.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Звежинський проти Польщі , заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі Беєлер проти Італії ). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі TOB Полімерконтейнер проти України , заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати справедливого балансу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA5000500/2020/000000/1 від 17.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA5000500/2020/00919 від 17.04.2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ТОВ БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК у загальній сумі 5059 грн. 56 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA5000500/2020/000000/1 від 17.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA5000500/2020/00919 від 17.04.2020 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA5000500/2020/000000/1 від 17.04.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA5000500/2020/00919 від 17.04.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) на користь товариства з обмеженою відповідальністю БУРЕВІЙ КАРГО ЛОГІСТИК (код ЄДРПОУ 38241953) суму сплаченого судового збору в розмірі 5059 грн. 56 коп. (п`ять тисяч п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.