Постанова

від 23.08.2007 по справі 34/141а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/141а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23.08.07 р.                                                                             Справа № 34/141а

13 год.25хвил.зал судового засідання – кабінет 212

Господарський суд Донецької області у складі  судді  Кододової О.В., при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “Важпромкомплекс”  м.Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську    

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.12.2006р. № 0003072305/65534/10/23-511.

Від позивача Хе Г. ДХ(за дорученням)

Від відповідача Киян М.В., Кухаров О.І.(за дорученнями)

СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю “Важпромкомплекс”  м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 740873,50грн.  від 18.12.2006р. № 0003072305/65534/10/23-511.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 квітня 2007 року за даним позовом було порушено адміністративне провадження у справі відповідно до пунктів 6,7 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що  відношення з надання послуг регулюються главою 63 ЦК України. По договору про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язаний по завданню другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної  діяльності. З викладеного вбачається, що оренда не є послугою та не підпадає під сферу застосування РРО.

Позивач зазначає, що  згідно ст.2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій  у сфері громадського харчування та послуг”  розрахункова операція це отримання від покупця готівки за місцем реалізації товарів (послуг). Місце проведення розрахунків – це місце, де  здійснюються розрахунки з покупцями за продані товари (надані послуги)  та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівку,  а також місце отримання покупцем попередньо оплачених  товарів (послуг) із застосуванням  платіжних  карток, платіжних чеків, жетонів і т.п. Оренда згідно ГК України не є послугою.

Позивач також зазначає, що згідно до норм діючого законодавства РРО застосовується у сфері торгівлі у магазині, ресторані підприємства.

Позивач у позові вказує на те, що  при розрахунку питомої ваги реалізації інших видів оптової торгівлі до об'єму реалізації включена вартість  металопрокату, який після проведення відповідних робіт став не товаром, а продуктом власного виробництва. Тобто як зазначає позивач металопрокат є продукцією власного виробництва, а не товаром.

Відповідач у запереченнях  від 21 травня 2007року (вхід. №02-41/20133) проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не проведені через реєстратор розрахункових операцій розрахункові операції на загальну суму наданих послуг 148174,70грн., що є порушенням п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, де визначено що, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки  не застосовуються при наданні послуг підприємствами усіх форм власності крім підприємств торгівлі та громадського харчування. Згідно з п.1 ст.9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” при наданні послуг підприємства торгівлі повинні проводити розрахунки за готівку тільки через  РРО .

Відповідач зазначає, що згідно з довідкою ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є  оптова торгівля, то при отриманні готівкових коштів від торгівлі та наданні послуг вони повинні застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами додаткові докази судом встановлено наступне.

ДПІ у м. Краматорську проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р. За результатами проведеної перевірки складено акт  від  06.12.2007року №1282/23-6-32788623.

Актом перевірки від 06.12.2007року №1282/23-6-32788623 встановлені порушення з боку позивача , а саме в касу підприємства згідно з прибутковими касовими ордерами надійшли готівкові кошти у розмірі 148174,70грн., отримані від здачі в оренду приміщень. Розрахункові  операції на загальну суму наданих послуг 148174,70грн. не проведені через реєстратор розрахункових операцій, що є порушенням п.1 ст.9 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995р. в редакції Закону України №1776-III від 01.06.2000р. “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із змінами та доповненнями. Готівкові кошти, отримані від здачі в оренду приміщень за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р. становить 148174,70грн.

На підставі акту перевірки від 06.12.2007року №1282/23-6-32788623 відповідачем прийняте рішення №0003072305/65534/10/23-511 від 18.12.2006р., про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 740873,50грн.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та направив скаргу №469 від 28.12.2006 року до Державної податкової інспекції у м. Краматорську. ДПА у Донецькій області розглянувши цю скаргу залишила її без задоволення, а рішення ДПІ у м.Краматорську без зміни.

Позивач звернувся із скаргою до ДПА України (т.1 а.с.24-26), яка рішенням від 06.04.2007року №3361/6/25-0415 залишила скаргу без задоволення.

Актом перевірки встановлено отримання готівкових коштів від здачі в оренду приміщень за період з 01.01.2005року по 30.06.2006року на суму 148174,70грн. згідно прибуткових касових ордерів : №189 від 04.02.2005р. на суму 465,47грн., №215 від 07.02.2005р. на суму 694,81грн., 458  від 18.02.2005р. на суму 1110,00грн., №480 від 21.03.2005р. на суму 455,28грн., №510 від 24.03.2005р.  на суму 450,11грн., №535 від 28.03.2005р. на суму 555,00грн., №769 від 30.04.2005р. на суму 905,28грн., №894 від 19.05.2005р. на суму 1460,28грн., №950 від 25.05.2005р. на суму 489,00грн., №951 від 25.05.2005р. на суму 374,00грн., №952 від 25.05.2005р. на суму 360,00грн., №953 від 25.05.2005р. на суму 90,00грн., №954 від 25.05.2005р. на суму 225,00грн., №964 від 26.05.2005р. на суму 225,00грн., №965 від 26.05.2005р. на суму 225,00грн., №966 від 26.05.2005р. на  суму 225,00грн., №1010 від 31.05.2005р. на суму 1035,00грн., №1018 від 01.06.2005р. на суму 225,00грн., №1019 від 01.06.2005р. на суму 225,00грн., №1020 від 01.06.2005р. на суму 225,00грн., №1021 від 01.06.2005р. на суму 612,60грн., №1033 від 02.06.2005р. на суму 497,40грн., №1043 від 03.06.2005р. на суму 225,00грн., №1066 від 06.06.2005р. на суму 514,20грн., №1078 від 08.06.2005р. на суму 339,72грн., №1089 від 09.06.2005р. на суму 225,00грн., №1090 від 09.06.2005р. на суму 1051,80грн., №1182 від 21.06.2005р. на суму 599,00грн., №1183 від 21.06.2005р. на суму 513,00грн., №1191 від 22.06.2005р. на суму 1021,00грн., №1208 від 23.06.2005р. на суму 489,00грн., №1275 від 01.07.2005р. на суму 612,60грн., № 1276 від 01.07.2005р. на суму 1019,00грн., №1277 від 01.07.2005р. на суму 519,00грн., №1278 від 01.07.2005р. на суму 552,00грн., №1279 від  01.07.2005р. на суму 225,00грн., №1280 від 01.07.2005р. від 225,00грн., №1298 від 04.07.2005р. на суму 90,00грн., №1315 від 05.07.2005р. на суму 225,00грн., №1316 від 05.07.2005р. на суму 1051,80грн., №1317 від 05.07.2005р. на суму 360,00грн., №1318 від 05.07.2005р. на суму 125,00грн., №1319  від 05.07.2005р. на суму 225,00грн., №1320 від 05.07.2005р. на суму 225,00грн., №1321 від 05.07.2005р. на суму 225,00грн., №1342 від 08.07.2005р. на суму 225,00грн., №1343  від 08.07.2005р. на суму 521,00грн., №1344 від 08.07.2005р. на суму 514,20грн., №1392 від 15.07.2005р. на суму 497,00грн., №1393 від 15.07.2005р. на суму на суму 489,00грн.,  №1423 від 20.07.2005р. на суму 612,60грн., №1424 від 20.07.2005р. на суму 599,40грн., №1425 від 20.07.2005р. на суму 900,00грн., №1484 від 28.07.2005р. на суму 500,00грн., №1485 від 28.07.2005р. на суму 519,00грн., №1544  від 04.08.2005р. на суму 225,00грн., №1545 від 04.08.2005р. на суму 1035,00грн., №1546 від 04.08.2005р. на суму 531,00грн., №1547 від 04.08.2005р. на суму 225,00грн., №1548 від 04.08.2005р. на суму 225,00грн., №1549 від 04.08.2005р. на суму 225,00грн., №1550 від 04.08.2005р. на суму 100,00грн., №1603 від 11.08.2005р. на суму 1051,80грн., №1604 від 11.08.2005р. на суму 225,00грн., №1605 від 11.08.2005р. на суму 225,00грн., №1606 від 11.08.2005р. на суму 225,00грн., №1607 від 11.08.2005р. на суму 90,00грн., №1653 від 18.08.2005р. на суму 3270,00грн., №1654 від 18.08.2005р. на суму 513,00грн., №1655 від  18.08.2005р. на суму 489,00грн., №1656 від 18.08.2005р. на суму 514,20грн., №1689 від 22.08.2005р. на суму 599,40грн., №1700 від 23.08.2005р. на суму 519,00грн., №1701 від 23.08.2005р. на суму 612,50грн., №1702 від 23.08.2005р. на суму 515,50грн., №1710 від 25.08.2005р. на суму 3492,00грн., №1763 від 01.09.2005р. на суму 110,00грн., №1764 від 01.09.2005р. на суму 225,00грн., №1765 від 01.09.2005р. на суму 225,00грн., №1766 від 01.09.2005р. на суму 225,00грн., №1767 від 01.09.2005р. на суму 225,00грн., №1768 від 01.09.2005р. на суму 165,00грн., №1769 від 01.09.2005р. на суму 150,00грн., №1770 від 01.09.2005р. на суму 225,00грн., №1771 від 01.09.2005р. на суму 225,00грн., №1772  від 01.09.2005р. на суму 1035,00грн., №1773 від 01.09.2005р. на суму 552,00грн., №1774 від 01.09.2005р. на суму 497,40грн., №1775 від 01.09.2005р. на суму 1018,20грн., №1776 від 01.09.2005р. на суму 531,00грн., №1825 від 08.09.2005р. на суму 225,00грн., №1826 від 08.09.2005р. на суму 489,00грн., №1827 від 08.09.2005р. на суму 1051,80грн., №1878 від 14.09.2005р. на суму 1164,00грн., №1879 від 14.09.2005р. на суму 397,20грн., №1901 від 16.09.2005р. на суму 140,00грн., №1902 від 16.09.2005р. на суму 140,00грн., №1903 від 16.09.2005р. на суму 6367,20грн., №1929 від 20.09.2005р. на суму 513,00грн., №1930 від 20.09.2005р. на суму 612,60грн., №1982 від 26.09.2005р. на суму 555,00грн., №1990 від 27.09.2005р. на суму 900,00грн., №2032 від 01.10.2005р. на суму 5,00грн., №2040 від 03.10.2005р. на суму 225,00грн., №2041 від 03.10.2005р. на суму 450,00грн., №2042 від 03.10.2005р. на суму 225,00грн., №2043 від 03.10.2005р. на  суму 50,00грн., №2044 від 03.10.2005р. на суму 225,00грн., №2045 від 03.10.2005р. на суму 250,00грн., №2046 від 03.10.2005р. на суму 225,00грн., №2047 від 03.10.2005р. на суму 180,00грн., №2048 від 03.10.2005р. на суму 296,00грн., №2049 від 03.10.2005р. на суму 130,00грн., №2050 від 03.10.2005р. на суму 515,30грн.,  №2051 від 03.10.2005р. на суму 519,00грн., №2052 від 03.10.2005р. на суму 599,00грн., №2053 від 03.10.2005р. на суму 225,00грн., №2070 від 04.10.2005р. на суму 579,20грн., №2071 від 04.10.2005р. на суму 1051,80грн., №2077 від 05.10.2005р. на суму 2907,00грн., №2227 від 21.10.2005р. на суму 612,60грн., №2231 від 21.10.2005р. на суму 905,28грн., №2288 від 27.10.2005р. на суму 1958,40грн., №2289 від 27.10.2005р. на суму 3270,00грн., №2314 від 31.10.2005р. на суму 599,00грн., №2315 від 31.10.2005р. на суму 441,00грн., №2316 від 31.10.2005р. на суму 513,00грн., №2380 від 07.11.2005р. на суму 90,00грн., №2391 від 08.11.2005р. на суму 225,00грн., №2392 від 08.11.2005р. на суму 800,00грн., №2240 від 15.11.2005р. на суму 140,00грн., №2457 від 17.11.2005р. на суму 228,00грн., №2466 від 18.11.2006р. на суму 70,00грн., №2525 від 25.11.2005р. на суму 606,00грн., №2573 від 30.11.2005р. на суму 904,72грн., №2576 від 01.12.2005р. на суму 50,00грн., №2626 від 08.12.2005р. на суму 1090,00грн., №2627 від 08.12.2005р. на суму 140,00грн., №2628 від 08.12.2005р. на суму 140,00грн., №2675 від 13.12.2005р. на суму 8000,00грн., №2677 від 14.12.2005р. на суму 7000,00грн., №2691 від 15.12.2005р. на суму 1660,00грн., №2713 від 16.12.2005р. на суму 600,00грн., №2714 від 16.12.2005р. на суму 600,00грн., №2741 від 20.12.2005р. на суму 225,00грн., №2827 від 31.12.2005р. на суму 905,00грн., №2828 від 31.12.2005р. на суму 150,00грн., №12 від 04.01.2006р. на суму 2970,00грн., №13 від 04.01.2006р. на суму 500,00грн., №14 від 04.01.2006р. на суму 30,00грн., №65 від 11.01.2006р. на суму 6600,00грн., №114 від 18.01.2006р. на суму 4500,00грн., №127 від 19.01.2006р. на суму 400,00грн., №128 від 19.01.2006р. на суму 5600,00грн., №159 від 24.01.2006р. на суму 5200,00грн., №173 від 26.01.2006р. на суму 10000,00грн., №175 від 26.01.2006р. на суму 200,00грн., №288 від 10.02.2006р. на суму 6600,00грн., №314 від 13.02.2005р. на суму 3500,00грн., №404 від 27.02.2006р. на суму 555,00грн., №405 від 27.02.2006р. на суму 905,00грн.

          Між сторонами відсутній спір щодо сум отриманих від послуг оренди та оформлення цих операцій  із застосуванням прибуткових касових ордерів. Спір стосується щодо необхідності проведення цих операцій через РРО.

          Відповідно до п.3 ст.72 КАСУ обставини,    які    визнаються   сторонами,   можуть   не доказуватися перед судом,  якщо проти цього не заперечують сторони і  в  суду  не  виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначені правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пунктом  1 ст. 3 цього Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у   випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону фінансові санкції застосовуються у разі  проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки. Тобто, відповідальність встановлена за непроведення розрахункових операцій через РРО і нероздрукування  розрахункових документів. Згідно до пояснень позивача в касі підприємства взагалі був відсутній реєстратор розрахункових операцій.     

Як вбачається із ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, розрахункова операція  - це приймання  від  покупця  готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно до ст.901 ГК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст.759 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ст.760 ГК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Відповідно до ст. 762 ГК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до ПБО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Тобто здавання у оренду приміщень є діяльністю по використанню основних засобів з метою отримання прибутку.

          Пунктом 1 статті 9 Закону України від 06.07.95 р. N 265 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

          Суд погоджується із твердженням відповідача, що відповідно до затвердженого наказом Держстандарту від 30.12.97 р. N 822 Державного класифікатора продукції та послуг (ДК 016-97), який є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, здавання під найом (в оренду) приміщень відноситься до сфери послуг. Державний класифікатор продукції та послуг призначено для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої влади, фінансовими органами, органами статистики та всіма суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними та фізичними особами) в Україні.

          Однак суд вважає, що тільки підприємства торгівлі та громадського харчування повинні проводити розрахункові операції за послуги зі здавання в оренду приміщень із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

          На сторінці 26 акту перевірки (т.1 а.с.17) відповідач робить висновок, що позивач є підприємством торгівлі, з даним твердженням відповідача суд не може погодитися за тих підстав, що відповідно до п.7 „Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення”, затверджені постановою КМУ від 15.06.2006р. № 833, торговельними об'єктами є:  магазин; павільйон;  кіоск, ятка; палатка, намет; лоток, рундук; склад товарний; крамниця - склад, магазин-склад.

          Як вбачається із п.5.9 акту перевірки (т.1 а.с.14) у періоді, який перевірявся, позивач займався такими видами діяльності як надання в оперативну оренду приміщення готелів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, оптовою торгівлею металопрокату та інше. У акті зазначено, що для оптової торгівлі підприємство придбавало в перевіряємому періоді металопрокат (чорних металів), основними постачальниками яких були ТОВ „Укрстальсервіс”, ТОВ „Укрспецресурс”, ЗАТ „Спецметалопром”. При реалізації металопрокату підприємство здійснює значну націнку (в середньому націнка становить 20-22%) та одержує значні прибутки.

          Згідно до ст.71 КАСУ кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

          Відповідач належними доказами не довів, що позивач є підприємством торгівлі та громадського харчування.

          Крім того, судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до ПБО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Тобто, при здаванні в оренду своїх основних засобів позивач використовує їх з метою отримання прибутку, що в розумінні п.1 ст.9 Закону України від 06.07.95 р. N 265 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачає застосування РРО у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

          Враховуючи, що підприємство позивача не відноситься повністю до сфери торгівлі та громадського харчування, то при наданні послуг зі здавання в оренду приміщень (житлових або нежитлових), готівкові розрахунки можуть проводитися через касу підприємства з обов'язковим дотриманням вимог, встановлених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 (зі змінами та доповненнями). Такої ж думки дотримується Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва у листі від 23.06.2006 р. N 4564/0/2-06.

Матеріалами справи доведено та сторонами підтверджується, що всі операції по прийманню готівкових коштів за оренду приміщень оформлені прибутковими касовими ордерами із дотриманням вимог, встановлених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637. Відтак вимоги позивача про визнання нечинним Рішення про застосування штрафної санкції обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Крім того, судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,   у тому числі адміністративно-господарський штраф.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст.250 цього Кодексу, за приписами якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Оспорюванним  рішенням  до позивача були застосовані штрафні санкції за встановлені актом перевірки порушення, які мали місце у тому числі у період з 04.01.2005р. по 16.12.2005р. Тобто, при прийняті рішення відповідачем були порушені встановлені ст.250 Господарського кодексу України строки застосування штрафу.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ)  обставини,   які  за  законом  повинні  бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно до ст.71 КАСУ кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідач  належними доказами не довів правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.12.2006р. №0003072305/65534/10/23-511.

З огляду на вищевикладене вимоги позивача про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.12.2006р. №0003072305/65534 10/23-511 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна і резолютивна  частина у судовому засіданні 23  серпня 2007року в присутності представників сторін.

Керуючись Конституцією України, Законом України ”Про державну податкову службу в Україні”, Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Господарським Кодексом України,  ст. 2, 17, 71, 86, 94, 153, 159-163, 185-186 КАС України,  господарський суд

                                                ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Важпромкомплекс”  м.Краматорськ  до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання нечинним рішення від 18.12.2006р. № 0003072305/65534/10/23-511  про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 740873,50грн.  задовольнити повністю.

Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 18.12.2006р. № 0003072305/65534/10/23-511.про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 740873,50грн.  

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Важпромкомплекс” (84333, м. Краматорськ, Донецька область,                             вул. Карпинського, 29, ЄДРПОУ 32788623, п/р 2600001906372 філія ВАТ “Укрексімбанк” м. Донецька, МФО 334817, ІНН 327886205151) судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова виготовлена у повному обсязі 28.08.2007року.

Суддя