Постанова

від 09.08.2007 по справі 9/273н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/273н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.08.07                                                                                 Справа № 9/273н-ад.

Судова колегія у складі головуючого Ворожцова А.Г., суддів Мінської Т.М., Яресько Б.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Аурум», м. Луганськ

до  1. Територіального управління Головної державної інспекції автомобільного транспорту в Луганській області Головної державної інспекції автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Луганськ

     2. Головної державної інспекції автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ

     3. Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, м. Київ

про визнання неправомірними дій та визнання недійсними актів

в присутності представників:

від позивача –Козін В.М. - адвокат, дов. б/н від 23.04.07,

від 1-го відповідача - Чередниченко Н.Л

від 2-го відповідача - Чередниченко Н.Л

від 3-го відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем, ПП «ВКФ «Аурум», заявлені вимоги про:

1) визнання неправомірними дій 1-го відповідача, Територіального управління Головної державної інспекції автомобільного транспорту в Луганській області Головної державної інспекції автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України (далі –Теруправління), зі складання акту про встановлення факту ненадання у встановлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, які додавалися до заяви про видачу ліцензії № 340/1 від 25.10.06р.,

2) визнання недійсним акту про встановлення факту ненадання у встановлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, які додавалися до заяви про видачу ліцензії № 340/1 від 25.10.06р., складеного 1-м відповідачем,

3) визнання неправомірними дій 2-го відповідача, Головної державної інспекції автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України (далі –Головінспекція), з прийняття наказу № 205 від 31.10.06р. в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем,

4) визнання недійсним наказу 2-го відповідача № 205 від 31.10.06р. в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем,

5) визнання неправомірними дій 3-го відповідача, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (далі –Держкомітет), з прийняття рішення № 354 від 27.03.07р. (витяг з протоколу № 51 від 27.03.07р. засідання Експертно-апеляційної ради при Держкомітеті) в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем,

6) визнання недійсним рішення 3-го відповідача № 354 від 27.03.07р. (витяг з протоколу № 51 від 27.03.07р. засідання Експертно-апеляційної ради при Держкомітеті) в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем.

У судовому засіданні 01.06.07р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить:

1) визнати неправомірними дії Головної державної інспекції автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України зі складання акту про встановлення факту ненадання у встановлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, які додавалися до заяви про видачу ліцензії № 340/1 від 25.10.06р.,

2) визнати недійсним акт про встановлення факту ненадання у встановлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, які додавалися до заяви про видачу ліцензії № 340/1 від 25.10.06р., складений Головною державною інспекцією автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України,

3) визнати неправомірними дії Головної державної інспекції автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, з прийняття наказу № 205 від 31.10.06р. в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем,

4) визнати недійсним наказ Головної державної інспекції автомобільного транспорту в Луганській області Головної державної інспекції автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України № 205 від 31.10.06р. в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем,

5) визнати неправомірними дії Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, з прийняття рішення № 354 від 27.03.07р. (витяг з протоколу № 51 від 27.03.07р. засідання Експертно-апеляційної ради при Держкомітеті) в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем,

6) визнати недійсним рішення 3-го відповідача № 354 від 27.03.07р. (витяг з протоколу № 51 від 27.03.07р. засідання Експертно-апеляційної ради при Держкомітеті) в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем.

У судовому засіданні 19.07.07р. позивач заявою про уточнення позовних вимог остаточно виклав позов наступним чином:

1) визнати недійсним акт про встановлення факту ненадання у встановлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, які додавалися до заяви про видачу ліцензії № 340/1 від 25.10.06р., складений Головною державною інспекцією автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України,

2) визнати недійсним наказ Головної державної інспекції автомобільного транспорту в Луганській області Головної державної інспекції автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України № 205 від 31.10.06р. в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем,

3) визнати недійсним рішення діями 3-го відповідача № 354 від 27.03.07р. (витяг з протоколу № 51 від 27.03.07р. засідання Експертно-апеляційної ради при Держкомітеті) в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем.

          Представник 1-го та 2-го відповідачів проти позову заперечує з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 17 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»(далі –Закон про ліцензування) ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

          Протягом дії ліцензії позивач виконував вказані вимоги частково та надавав відповідні документи, незважаючи на кількість рухомого складу підприємства.

          3-й відповідач, Держкомітет, надав суду письмові заперечення від 23.05.07р. за № 3702, в яких повідомив, що експертно-апеляційна рада при Держпідприємництві України (далі –ЕАР) не є юридичною особою. В межах своєї компетенції ЕАР на засіданні 27.03.07р. розглянула скаргу позивача та дійшла висновку про правомірність наказу Головінспекції від 31.10.06р. № 205 в частині анулювання ліцензії серії АБ № 346272 від 22.12.05р.

          Рішення ЕАР мають характер експертних висновків і є обов'язковими для розгляду Держкомітетом, проте вказане рішення не є правовим актом індивідуальної дії в розумінні пп. 1 п. 1 ст. 17 КАС України, оскільки воно не має юридичної сили, не породжує жодних правових наслідків і не спрямоване на індивідуальне регулювання суспільних відносин.

          В обґрунтування позову позивач виклав наступне.

Позивач має ліцензію від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

1-й відповідач здійснив перевірку додержання позивачем ліцензійних умов і за результатами цієї перевірки склав акт перевірки № 340 від 25.10.06р. та акт про встановлення факту ненадання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, які додаються до заяви про видачу ліцензії № 340/1 від 25.10.06р.

Позивач стверджує, що порушення, встановлені актом перевірки № 340 від 25.10.06р. позивачем були своєчасно усунені.

Актом № 340/1 від 25.10.06р. було встановлене порушення з боку позивача, а саме: звільнення водіїв з роботи та не повідомлення про це органу ліцензування у встановлений законом строк.

Позивач вважає дії 1-го відповідача неправомірними з огляду на таке.

Перелік документів, які надаються для отримання ліцензії, визначений постановою КМУ № 756 від 04.07.01р. «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії окремого виду господарської діяльності»(далі –Постанова 756). Відповідно п. 39 цієї постанови суб'єкт господарювання для отримання ліцензії з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) надає, у т.ч. копії документів водіїв, які працюють за наймом з юридичними (з кількістю до 10 автомобілів) та фізичними особами, про наявність необхідної кваліфікації, своєчасність проходження медичного обстеження.

Позивач стверджує, що на момент перевірки у нього перебувало 20 автомобілів, тобто більш ніж 10 автомобілів, таким чином, на думку позивача, у нього був відсутній обов'язок надання відомостей про водіїв, а, відтак, при складанні акту про встановлення факту ненадання у встановлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, які додавалися до заяви про видачу ліцензії № 340/1, у позивача було відсутнє порушення, а у 1-го відповідача були відсутні підстави для складання цього акту.

На підставі саме акту № 340/1 позивачу було анульовано ліцензію АБ № 346272 від 22.12.05р. 2-м відповідачем, який прийняв відповідний спірний наказ.

Не погодившись з діями 2-го відповідача, позивач звернувся до 3-го відповідача зі скаргою, який своїм спірним рішенням № 354 залишив наказ 2-го відповідача в силі.

У судовому засіданні представник 1-го відповідача пояснив, що Теруправління не є юридичною особою, а тому не може бути належним відповідачем за цим позовом.

Оцінивши доводи позивача, відповідачів і надані докази, судова колегія дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій»суди при здійсненні правосуддя повинні забезпечувати на засадах верховенства права захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Вирішуючи цей спір судова колегія виходила не з формального підходу щодо анулювання спірної ліцензії, наданої позивачу, а з фактичних обставин справи.

Позивач вважає, що анулювання ліцензії здійснено на підставі лише акту № 340/1, в якому йдеться про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлень про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, а саме про звільнення позивачем з роботи водіїв.

Судова колегія не може погодитися з таким доводом позивача, оскільки в основу рішення про анулювання спірної ліцензії покладені фактичні порушення чинного законодавства, щодо яких позивач не заперечує, виклавши у позові, що нарушения со стороны истца, установленные 1-м ответчиком в акте проверки соблюдения лицензиатом лицензионных условий № 340 от 25.10.2006г., были истцом своевременно устранены…

Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону про ліцензування та ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт»надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування підлягає ліцензуванню.

Позивач 14.12.2005 р. звернувся до відділу ліцензування територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області з заявою про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування та 2-х ліцензійних карток на транспортні засоби.

Відповідно до ст. 10 Закону про ліцензування та Постанови 756, п 2.4, 2.5. Інструкції про порядок підготовки документів для видачі ліцензії та по наданню їх до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті до заяви були додані необхідні документи.

Перелік документів, які подаються для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом має деяку особливість, тобто, пункти 4, 6, 7 передбачають обов'язковість надання певних документів для юридичних осіб, що мають до 10 транспортних засобів.

На момент подання заяви про видачу ліцензії позивачем було заявлено два транспортних засоби.

Згідно ст. 8 Закону про ліцензування суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду ліцензійних умов.

Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.

Протягом здійснення своєї господарської діяльності кількість транспортних засобів, що знаходяться в розпорядженні та користуванні у позивача збільшилося понад 10 одиниць. Позивач частково виконував Ліцензійні умови, а саме за необхідністю отримання нових ліцензійних карток подавав до відділу ліцензування відповідно документи стосовно транспортних засобів та водіїв (заява про видачу 11 ліцензійних карток від 08.02.06 р. на одинадцять транспортних засобів відповідно документи на 11 водіїв та інші заяви).

Ст. 17 Закону про ліцензування зобов'язано ліцензіата повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

За результатами перевірки відповідно до частини 12 ст. 20 Закону про ліцензування було складено акт перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов № 340 та акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії № 340/1 відповідно до вимог Наказу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 85 від 11.05.2006р. «Про затвердження Порядку взаємодії Головавтотрансінспекції та її територіальних управлінь під час проведення контролю за додержанням Ліцензійних умов».

Акт перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов № 340 є загальним та містить відповіді на питання, визначені Переліком обов'язкових питань, які перевіряються під час проведення планових та позапланових перевірок Ліцензійних умов а також виявлені порушення чинного законодавства в тому числі Закону про ліцензування.

Відповідно до ст. 21 Закону про ліцензування акт про встановлення факту неподання у встановлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії є підставою для анулювання ліцензії.

При проведенні перевірки, комісією встановлено, що позивачем були звільнені 13 водіїв, які задекларовані в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії та заяв про видачу ліцензійних карток; також ним були прийняті 23 водія, але до справи не подано жодних документів, щодо них, а саме –

- п. 6 –засвідчені заявником - суб'єктом господарської діяльності копії документів водіїв, які працюють за наймом, про наявність необхідної кваліфікації, своєчасність проходження медичного обстеження, а саме :

6.1. список водіїв, закріплених за автомобілями;

6.2. копії посвідчень водіїв необхідної категорії;

6.3. копії медичних довідок;

- п. 8 –засвідчені в установленому порядку копії страхових документів, що підтверджують наявність у перевізників обов'язкових видів страхування, а саме копії страхових полісів (договорів):

8.2. водіїв від нещасних випадків.

Протягом часу, що проводилася перевірка, позивачем не було подано зазначених документів, у зв'язку з чим був складений акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії № 340/1.

В ході проведення перевірки та складання зазначених актів позивач не виказував ніяких зауважень та заперечень, але з прийняттям рішення про анулювання ліцензії з'явилася незгода з актом № 340/1 від 25.10.2006 р. основним аргументом зазначається кількість транспортних засобів підприємства –понад 10, що на думку позивача звільняє його від виконання положень с. 17 Закону про ліцензування.

Крім того, на запит територіального управління за попередній перевірки період до ТОВ «НІКА-АВТОТРНАС», щодо проходження медичного та технічного огляду водіїв та транспортних засобів повідомлено, що з 01.06.2006 р. по 01.08.2006 р. проходили медичний контроль 16 водіїв позивача, які не задекларовані в ліцензійній справі.

Зі змістом актів № 340 та 340/1 позивача було ознайомлено особисто, зауважень та заперечень не зазначено.

06 листопада 2006 р. позивач звернувся зі скаргою до Експертно-апеляційної ради при Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва щодо відповідності вимогам законодавства дій Головавтотрансінспекції при прийнятті рішення про анулювання ліцензії.

Рішенням Експертно-апеляційної ради при Державному комітеті з питань регуляторної політики та підприємництва від 27 березня 2007 р. № 354 наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 31.10.2006 р. № 205 в частині анулювання ліцензії серії АБ № 346272 на право провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування приватному підприємству «Виробничо-комерційній фірмі «Аурум»визнано таким, що був прийнятий відповідно до вимог законодавства у сфері ліцензування.

Судова колегія вважає, що відповідачі надали достатніх доказів щодо правомірності прийняття наказу № 205 від 31.10.06р. в частині анулювання ліцензії АБ № 346272 від 22.12.05р. на здійснення господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) позивачем, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

п о с т а н о в и л а:

1.У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 14.08.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                              А.Г.Ворожцов

Суддя                                                                                        Т.М.Мінська

Суддя                                                                                          Б.В.Яресько