Рішення

від 27.08.2020 по справі 520/6838/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 р. № 520/6838/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа Східне управління Головного управління ДПС у Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0005235806 від 13.03.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 10.02.2018 року по 22.01.2020 року в сумі 14141,73 гривні;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області повернути безпідставно нараховані та сплачені суми єдиного внеску як самозайнятій особі за період з 20.04.2017 року по 20.01.2020 року у сумі 31475,77 гривень;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення № 0005235806 від 13.03.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 10.02.2018 року по 22.01.2020 року в сумі 14141,73 гривні прийнято Головним управлінням ДПС у Харківській області безпідставно та необґрунтовано, а також суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Зазначив, що особа, яка займається адвокатською діяльністю, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. У зв`язку з тим, що з 19.04.2017 року ОСОБА_1 перебуває на посаді юрисконсульта 1-ї категорії філії ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Харківський комбінат Хлібопродуктів №2 , як найманий працівник, та оплата ЄСВ за нього проводиться роботодавцем, то обов`язок сплати єдиного внеску, як особи, яка займається адвокатською діяльністю, у нього не виникло, відповідно до нього і не може бути застосовано штрафні санкції та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску як до особи, яка займається адвокатською діяльністю. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Відповідач згідно наданого 23.07.2020 р. до суду відзиву на позов зазначив, що оскаржуване в даній справі рішення № 0005235806 від 13.03.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 10.02.2018 року по 22.01.2020 року в сумі 14141,73 грн. є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до інтегрованої картки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по платежу єдиний податок станом на 09.02.2018 у зв`язку з відсутністю сплати суми авансового платежу по строку 20.02.2017 виник податковий борг (недоїмка) у сумі 7744,00 грн., який в подальшому погашався та виникав у календарній черговості. Таким чином, позивачем порушено вимоги п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум нарахування штрафних санкцій відповідно до п.121.1 ст.122 ПКУ. Враховуючи, що протягом періоду з 10.02.2018 по 22.01.2020 платником ЄСВ порушувались терміни сплати єдиного внеску, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи, Східного управління Головного управління ДПС у Харківській області, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1 з 19.12.2017 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків форми №34-ОПП від 18.01.2018 р. №1820321400001, фізична особа-підприємець, адвокат ОСОБА_1 взятий на облік у контролюючих органах 19.12.2017 р. №203717306043 та перебуває на обліку в Східній об`єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області у відношенні позивача було винесено рішення № 0005235806 від 13.03.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 10.02.2018 року по 22.01.2020 року штраф у розмірі 9183,29 грн. та нараховано пеню у розмірі 4958,44 грн., всього в сумі 14141,73 грн.

Як зазначає відповідач, згідно інтегрованої картки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по платежу єдиний податок станом на 09.02.2018 у зв`язку з відсутністю сплати суми авансового платежу по строку 20.02.2017 виник податковий борг (недоїмка) у сумі 7744,00 грн., який в подальшому погашався та виникав у календарній черговості. Враховуючи, що протягом періоду з 10.02.2018 по 22.01.2020 платником ЄСВ порушувались терміни сплати єдиного внеску було прийнято спірне рішення № 0005235806 від 13.03.2020 року.

Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша статті 13 Закону № 5076-VI).

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.10 ст. 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464-VI, податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності/адвокатської діяльності, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, самозайняті особи. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

Суд зазначає, що Закон №2464 не містить норм щодо обов`язку фізичної особи - підприємця чи самозайнятої особи сплачувати ЄСВ у разі, коли такою особою фактично не отримано дохід під час провадження такої діяльності. Законом не визначено обов`язок фізичної особи - підприємця чи самозайнятої особи сплачувати ЄСВ за себе самостійно у разі, коли така особа не здійснює таку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і ЄСВ за неї сплачує роботодавець.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне надати оцінку обставинам наявності обов`язку у позивача сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа, перебування позивача у трудових відносинах, факту сплати роботодавцями у спірний період за позивача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , відповідно до наказу №61-к від 19.04.2017 р. позивач з 20.04.2017 р. прийнятий на посаду юрисконсульта 1-ї категорії філії ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Харківський комбінат Хлібопродуктів , відповідно до наказу №49-к від 01.04.2019 переведений на посаду головного юрисконсульта філії АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Харківський комбінат Хлібопродуктів №2 , ким і працює по теперішній час, що також підтверджується довідкою №182 від 29.05.2020 р.

Згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 за період 2017 року по ІV квартал 2019 року включно страхові внески сплачено страхувальником філією ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Харківський комбінат Хлібопродуктів №2 ,

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем до суду не надано, так і пояснень щодо не врахування вказаних обставин під час нарахування позивачу ЄСВ за період 2017-2019 років та застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 10.02.2018 року по 22.01.2020 року, не врахування чого залежить вирішення питання наявності або відсутності у позивача обов`язку сплачувати ЄСВ як самозайнятою особою.

Отже, наданою позивачем до суду копією виписки з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 підтверджено сплату страхувальником його роботодавцем ЄСВ за застраховану особу (позивача).

Суд звертає увагу, що основоположним принципом збору ЄСВ є обов`язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов`язку з його сплати.

Визначальним при вирішенні спірних правовідносин є мета сплати єдиного внеску отримання особою права на соціальне забезпечення у разі настання страхового випадку. Позивачу таке право гарантоване за рахунок участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування як найманого працівника та сплати єдиного внеску за неї роботодавцем за основним місцем роботи.

Вказана правова позиція також узгоджується з позиціями Верховного Суду, які викладені в постановах від 18.03.2020 року (адміністративне провадження № К/9901/1729/20) та від 04.12.2019 року (справа № 440/2149/19).

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску як самозайнятої особи, з підстав сплати за нього, як найманого працівника єдиного внеску роботодавцем за основним місцем роботи, відповідно, і відсутності у контролюючого органу підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені до позивача, як до самозайнятої особи, за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 10.02.2018 року по 22.01.2020 року в сумі 14141,73 грн.

Отже, при прийнятті рішення № 0005235806 від 13.03.2020 року ГУ ДПС у Харківській області під час застосування штрафних санкцій та нарахування пені до позивача, як до самозайнятої особи, за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період 2017-2019 років як застрахованій особі, не дослідивши питання перебування позивача у трудових відносинах та сплати ЄСВ за нього роботодавцями, наслідком чого є звільнення позивача від обов`язку сплати ЄСВ за спірний період, діяло всупереч вимогам чинного законодавства, враховуючи, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, у зв`язку з чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області повернути безпідставно нараховані та сплачені суми єдиного внеску як самозайнятій особі за період з 20.04.2017 року по 20.01.2020 року у сумі 31475,77 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.43.3 та 43.4 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.43.5 ПК України).

Отже, позивач повинен звернутися до податкового органу із відповідною заявою про повернення сплаченої ним суми ЄСВ у розмірі 31475,77 грн., за результатами розгляду якої податковий орган готує висновок про повернення відповідних сум та подає його органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після чого здійснюється повернення сплачених коштів.

При цьому, суд зауважує, що у випадку звернення позивача з вимогою про повернення надмірно сплаченого податку кошти повертаються платнику з відповідного бюджету, а не стягуються за рахунок органу, який здійснює контроль за справлянням податків та зборів.

Доказів подання позивачем до податкового органу заяви про повернення надмірно сплаченого ЄСВ у розмірі 31475,77 грн., відмови податкового органу у здійсненні дій, спрямованих на повернення позивачу ЄСВ, матеріали справи не містять.

За таких підстав, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно вимоги позивача стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу, а наявні документально підтверджені витрати на сплату судового збору, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області сума судового збору в розмірі 840,80 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код 43143704), третя особа Східне управління Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Бекетова, 1, м. Харків, 61007, код 43191784) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0005235806 від 13.03.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 10.02.2018 року по 22.01.2020 року в сумі 14141,73 грн. (чотирнадцять тисяч сто сорок одна гривня 73 копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин