Постанова

від 26.08.2020 по справі 280/6390/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 280/6390/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року (головуючий суддя І інстанції - Семененко М.О., повний текст рішення складено 02.04.2020 року) у справі №280/6390/19 за позовом Приватного підприємства Адам до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанови і припису,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємства Адам звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ЗП3037/573/АВ/П/ТД-ФС від 11.12.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 1 877 850,00 грн за порушення вимог ч.ч. 1 та 3 ст24 Кодексу законів про працю України;

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №ЗП3037/573/АВ/П від 18.10.2019.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що правовідносини за угодами з фізичними особами, які відображені у спірних постанові та припису були цивільно-правовими та не регулювалися ст. 24 КЗпП України, що свідчить про відсутність факту порушення наведеної правової норми при їх укладенні та виконанні.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року адміністративний позов Приватного підприємства Адам було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Запорізької області про усунення виявлених порушень від 18 жовтня 2019 року №ЗП 3037/573/АВ/П.

Визнано протиправним та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізької області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 грудня 2019 року № ЗП 3037/573/АВ/П/ТД-ФС.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірні постанова та припис були прийняті останнім на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, оскільки позивачем було здійснено фактичний допуск до роботи 15 працівників без належного оформлення з ними трудових відносин.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, за відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП Адам , код ЄДРПОУ 30764050, 71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, пров. Кировський, б.2, зареєстровано 04.02.2000, дата запису 22.09.2009, номер запису 1 080 120 0000 000889, код КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці, код КВЕД 03.12 Прісноводне рибальство (основний), код КВЕД 03.21 Морське рибництво (аквакультура).

Так, відповідачем було отримано від Головного управління Пенсійного фонду України (Василівський відділ обслуговування громадян) лист про надання інформації від 03.10.2019 за №1908, про роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів.

На підставі отриманої інформації, 07 жовтня 2019 року відповідачем видано наказ про проведення заходу державного нагляду (контролю) інспекційного відвідування ПП Адам .

У період 08 по 18 жовтня 2019 року посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування ПП Адам , за результатами якого 18 жовтня 2019 року складено акт інспекційного відвідування юридичної особи ПП Адам , яка використовує найману працю, №ЗП 3037/573/АВ.

В ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що у 2018 та 2019 роках 15 фізичних осіб були допущені ПП Адам до роботи без укладання трудового договору, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: ОСОБА_1 ;., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Також 18 жовтня 2019 року Управлінням винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗП3037/573/АВ/П, відповідно до якого позивача зобов`язано усунути виявлені порушення до 18 листопада 2019 року.

25 жовтня 2019 року позивач направив на адресу відповідача заперечення на акт інспекційного відвідування №ЗП 3037/573/АВ, у яких, крім іншого, вказав про те, що позивача не повідомлено про підстави інспекційного відвідування, не надано направлення на проведення інспекційного відвідування, звернуто увагу на порушення строку внесення припису.

За результатами розгляду поданих заперечень Управління надало відповідь від 01 листопада 2019 року №08/03.4-06/9428 Про розгляд заперечень , за змістом якої повідомлено, що повідомлення керівника підприємства про підстави проведення інспекційного заходу та зазначення підстави проведення заходу в акті чинним законодавством не передбачено. Також зазначено, що у зв`язку з не неможливістю особисто вручити примірник акта інспекційного відвідування, акт інспекційного відвідування та припис оформлено в один день. Вказано, що опис виявлених порушень є обґрунтованим, дії інспектора відповідають процедурі проведення контрольних заходів посадовими особами Держпраці.

11 грудня 2019 року на підставі акту інспекційного відвідування № ЗП 3037/573/АВ від 18.10.2019, уповноваженою посадовою особою Управління прийнято постанову №ЗП3037/573/АВ/П/ТД-ФС, відповідно до якої на ПП Адам накладено штраф у розмірі 1 877 850,00 грн. за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведених постанови та припису, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , є безпідставними, у зв`язку з чим спірні постанова та припис є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно п.п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Згідно п. 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що на Державну службу України з питань праці (Держпраці) покладено обов`язок по здійсненню державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема шляхом проведення інспекційних відвідувань, за результатом яких складається акт.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Приписами абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічні правові висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року по справі № 802/2066/16-а.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірної постанови та припису були висновки відповідача відносно використання позивачем неоформленої праці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та як наслідок порушення приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та наведеними фізичними особами було укладено цивільно-правові договори, а саме:

- з ОСОБА_1 (цивільно-правовий договір №13 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №21 від 16.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №27 від 02.04.2018, строк дії до 28.04.2018; цивільно-правовий договір №32 від 05.05.2018, строк дії до 30.05.2018; цивільно-правовий договір №34 від 07.07.2018, строк дії до 20.07.2018);

- з ОСОБА_2 (цивільно-правовий договір №12 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №20 від 16.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №26 від 02.04.2018, строк дії до 28.04.2018; цивільно-правовий договір №33 від 05.05.2018, строк дії до 30.05.2018; цивільно-правовий договір №35 від 07.07.2018, строк дії до 20.07.2018; цивільно-правовий договір №39 від 03.10.2018, строк дії до 31.10.2018; цивільно-правовий договір №41 від 03.11.2018, строк дії до 30.12.2018);

- з ОСОБА_3 (цивільно-правовий договір №10 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №18 від 15.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №24 від 02.04.2018, строк дії до 07.04.2018);

- з ОСОБА_4 (цивільно-правовий договір №36 від 04.10.2018, строк дії до 30.10.2018; цивільно-правовий договір №6 від 20.03.2019, строк дії до 21.06.2019; цивільно-правовий договір №12 від 10.07.2019, строк дії до 26.09.2019);

- з ОСОБА_5 (цивільно-правовий договір №19 від 15.03.2018, строк дії до 30.03.2018; цивільно-правовий договір №25 від 02.04.2018, строк дії до 07.04.2018);

- з ОСОБА_6 (цивільно-правовий договір №1 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №6 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_7 (цивільно-правовий договір №2 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №7 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_8 (цивільно-правовий договір №4 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №9 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_9 (цивільно-правовий договір №3 від 09.01.2018, строк дії до 14.01.2018; цивільно-правовий договір №8 від 10.02.2018, строк дії до 15.02.2018);

- з ОСОБА_10 (цивільно-правовий договір №22 від 22.03.2018, строк дії до 23.03.2018);

- з ОСОБА_11 (цивільно-правовий договір №11 від 15.02.2018, строк дії до 21.02.2018; цивільно-правовий договір №40 від 03.10.2018, строк дії до 31.10.2018; цивільно-правовий договір №42 від 03.11.2018, строк дії до 30.12.2018; цивільно-правовий договір №4 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019);

- з ОСОБА_12 (цивільно-правовий договір №3 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019);

- з ОСОБА_13 (цивільно-правовий договір №2 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019; цивільно-правовий договір №13 від 06.08.2019, строк дії до 30.09.2019);

- із ОСОБА_14 (цивільно-правовий договір №38 від 04.10.2018, строк дії до 30.10.2018; цивільно-правовий договір №7 від 20.03.2019, строк дії до 21.06.2019; цивільно-правовий договір №11 від 10.07.2019, строк дії до 26.09.2019);

- з ОСОБА_15 (цивільно-правовий договір №1 від 02.03.2019, строк дії до 10.04.2019; цивільно-правовий договір №14 від 06.08.2019, строк дії до 30.09.2019).

Відповідно до п.п. 1.1 наведених договорів, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги у вигляді винагороди: вихід на промисел, що передбачає вилов риби із дотриманням вимог Інструкції Про порядок використання риби та інших водних живих ресурсів за № 623/404 від 11.11.2005 року та Правил Промислового риболовства у Каховському водосховищі ; посортувати виловлену рибу; здати на приймальний береговий пункт приймання риби у розмірі 100%.

Відповідно до п.1.5 договорів, Виконавець самостійно організовує надання послуг, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 2.1 договорів визначено, що Замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі до 30 % від вилову згідно Акту прийому наданих послуг. У п.2.3 договорів визначено що єдиною підставою для виплати винагороди Виконавцю є акт приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами не пізніше 10 днів з моменту фактичного надання послуг.

Отже, вказані договори містили умови щодо оплати результату виконаних робіт (наданих послуг), а не їх процесу, а фізичні особи, що надавали послуги за зазначеними цивільно-правовими договорами не мали обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Також, позивачем були подані до суду копії актів приймання-передачі послуг за вказаними договорами, в яких визначено кількість наданих послуг (кількість виловленої риби) та її вартість.

Окрім того, позивачем до суду були подані копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми 1ДФ як на підтвердження факту виконання обов`язків податкового агента щодо декларування та сплати обов`язкових платежів відносно вищенаведених фізичних осіб.

Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наведені цивільно-правові договори не визнано недійсними в судовому порядку, вони не мають ознак нікчемного правочину, а у відповідності до Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.042017 № 295, яким визначено права посадових осіб - інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, - інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14.05.2020 року по справі № 640/1099/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

В свою чергу, відповідачем не було надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, які б підтверджували факт допуску позивачем до роботи працівників, саме без укладення трудового договору та, як наслідок, порушення останнім приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно протиправності прийняття відповідачем спірних постанови про накладення штрафу та припису, що свідчить про необхідність їх скасування.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року у справі №280/6390/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за наявності підстав передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Повний текст рішення складено 26.08.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай