Постанова

від 17.08.2020 по справі 420/5531/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5531/20

Категорія: 106020000Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 30.06.2020 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

при секретарі Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі за позовом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У червня 2020 року Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі Держлікслужба) в Одеській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держлікслужби в Одеській області матеріальної шкоди в розмірі 59 196,79 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами розгляду дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 виявлені факти використання ним повноважень в особистих (приватних) інтересах та в неправомірних особистих інтересах іншої особи, які виразились у тому, що відповідач:

-використовуючи свої службові повноваження щодо нарахування заробітної плати, з метою отримання неправомірної вигоди, здійснив собі нарахування та забезпечення виплат надбавки за інтенсивність праці за жовтень, листопад та грудень 2019 року без законних на те підстав, а саме за відсутністю первинних документів - підписаних наказів керівника служби та інших фактів, які підтверджують реалізацію свого права керівником державної служби на встановлення таких стимулюючих виплат, чим порушив обмеження щодо використання службових повноважень, передбаченого ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції";

-використовуючи свої службові повноваження щодо нарахування заробітної плати, з метою одержання неправомірної вигоди іншою особою, в період з квітня по липень 2019 року здійснював нарахування ОСОБА_2 , яка займала посаду у цей період заступника начальника Держлікслужби в Одеській області та виконувала обов`язки начальника, надбавки за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% від посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця без законних для цього підстав (наказу Голови Держлікслужби), а також нарахував надбавку зазначеній особі за травень 2019 року без погодження із Головою Держлікслужби, чим порушив обмеження щодо використання службових повноважень, передбаченого ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції".

Наказом Держлікслужби від 17 березня 2020 року №20-к до головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення звільнення з посади державної служби.

Внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків із вчинення корупційного правопорушення ОСОБА_1 державі нанесена матеріальна шкода. Розмір шкоди визначений з урахуванням положень ст. 81 Закону України "Про державну службу" у розмірі 59 196,79 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 59 196,79 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі Держлікслужби в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Держлікслужба в Одеській області зазначає, що питання матеріальної відповідальності державного службовця врегульовано ст. 82 Закону України "Про державну службу", згідно якої керівник державної служби має право звернутись із позовом до суду про відшкодування шкоди, завданої державним службовцем. ОСОБА_1 спричинив матеріальну шкоду державі під час проходження публічної служби, внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків на посаді публічної служби із вчиненням корупційного правопорушення. Отже, даний спір за своєю суттю є публічно-правовим та відповідно до п.п.2 та 5 ч.1 ст. 19 КАС України повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Держлікслужби в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

01 листопада 2016 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціаліста - бухгалтера Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області відповідно до наказу Держлікслужби від 01 листопада 2016 року №12-к.

Ревізійною групою Південного офісу Держаудитслужби, а в подальшому дисциплінарною комісією було встановлено, що головний спеціаліст - бухгалтер ОСОБА_1 використовуючи свої службові повноваження щодо нарахування заробітної плати, з метою отримання неправомірної вигоди, здійснив собі нарахування та забезпечення виплат надбавки за інтенсивність праці за жовтень, листопад та грудень 2019 року без законних на те підстав, а саме за відсутністю первинних документів - підписаних наказів керівника Держлікслужби та інших фактів, які підтверджують реалізацію свого права керівником державної служби на встановлення таких стимулюючих виплат, чим порушив обмеження щодо використання службових повноважень, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п.9 ч.2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: використання повноважень в особистих (приватних) інтересах та порушив обмеження щодо використання службових повноважень, передбаченого ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції".

В подальшому, на підставі акта ревізії фінансово-господарської діяльності Держлікслужби від 27 лютого 2020 року №08-11/5, за результатами розгляду дисциплінарної справи, а також даних бухгалтерської служби встановлений факт заподіяння Держлікслужбі з боку ОСОБА_1 під час здійснення службових повноважень на посаді головного спеціаліста - бухгалтера Держлікслужби матеріальної шкоди, що мало місце внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків, умисних протиправних дій із вчиненням корупційного правопорушення.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що справа про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками, виникають із трудових правовідносин і однією зі сторін у спорі є, фізична особа працівник, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції керувався правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2018 року у справі №743/1641/15-ц.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною 4 ст. 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з п.17 ч.1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова колегія зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції керувався правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2018 року у справі №743/1641/15-ц.

Відповідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у справі №743/1641/15-ц наступний суб`єктний склад спору про відшкодування матеріальної шкоди: позивач Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій, а відповідач перебував у трудових відносинах з ВІТІ, та працював на посаді водія.

Натомість, в даній справі відповідачем є особа, яка перебувала на посаді державного службовця, а матеріальна шкода пов`язана із здійсненням відповідачем певних дій під час виконання своїх повноважень.

Отже, судова колегія вважає помилковим посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 29 січня 2018 року у справі №743/1641/15-ц, оскільки в даній справі наявний інший суб`єктний склад спірних правовідносин.

Судова колегія вважає, що в даних спірних правовідносинах підлягає врахуванню висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові 22 січня 2020 року у справі №813/1045/18 та постанові від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, зробила наступний висновок.

У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі щодо відшкодування державі в особі військової частини НОМЕР_1 шкоди, завданої відповідачем шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що даний спір є публічно-правовим та відповідно до п.п.2 та 5 ч.1 ст. 19 КАС України повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим судове рішення, відповідно до ч.4 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, ч.3 ст. 312, ч.4 ст. 320, ст.ст. 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року скасувати.

Справу №420/5531/20 за позовом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2020 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.